"05" червня 2012 р. Справа № 5004/592/12
за позовом державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк
про стягнення 8 383 грн. 67 коп.
Суддя Шум М.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -юрисконсульт (дов. №354/08 від 23.01.2012р.)
від відповідача: не з'явились
Суть спору: державне комунальне підприємство "Луцьктепло" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8 383,67 грн., в тому числі 4159,27 грн. заборгованості по оплаті наданих у відповідності до укладеного між сторонами договору №3-103 від 01.12.2001р. послуг по теплопостачанню, наданих у період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року включно, 4159,27 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 21.05.2012р. у відповідності до положень Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", 25,69 грн. суми інфляційних (за період з 01.10.2011р. по 31.03.2012р.) та 39,44 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 21.05.2012р., нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача пред'явлений до відповідача позов підтримав та просить суд задовольнити останній в повному об'ємі з підстав викладених у позові.
Відповідач всупереч вимогам ухвали суду від 23.05.2012р. про порушення провадження у справі не представив суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, особисто в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не з'явився, компетентного представника в засідання суду не направив, хоча про день та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (зазначена ухвала направлялась на юридичну адресу відповідача: АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату 29.05.2012р. про що свідчать відповіде поштове повідомлення -а.с.22).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не з'явився в судове засідання, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у останній матеріалами. Представник позивача не заперечує з приводу розгляду справи за відсутності підприємця ОСОБА_1
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
01 грудня 2001 року між державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір на надання послуг по теплопостачанню за №3-103 з додатком №1.
У відповідності до умов зазначеної угоди позивачем взято на себе зобов'язання щодо забезпечення безперебійного надання відповідачу послуг по теплопостачанню.
На виконання умов вказаного договору державним комунальним підприємством "Луцьктепло" у період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року включно надавались підприємцю ОСОБА_1 послуги по теплопостачанню (приміщення по АДРЕСА_2).
У зазначений період відповідачу надано, а останнім прийнято та використано послуг з теплопостачання на загальну суму 4159,27 грн.
Загальна вартість наданих відповідачу у звітний період послуг з теплопостачання підтверджена долученими до матеріалів справи документами, зокрема, договором на надання послуг по теплопостачанню №3-103 від 01.12.2001р. з додатком №1 до нього, рахунками за надані послуги з теплопостачання у період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року включно (а.с. 12-17).
Згідно п.п. 3.1.1, 3.2 договору №3-103 від 01.12.2001р. оплата за надані послуги з теплопостачання повинна була здійснюватись споживачем (відповідачем) по діючих тарифах згідно з показами приладів обліку шляхом проведення передоплати в розмірі стовідсоткової передоплати за послуги по теплопостачанню на підставі розрахунків в термін до 01 числа розрахункового місяця.
Проте, відповідач взяті на себе згідно угоди від №3-103 від 01.12.2001р. зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті наданих останнім послуг з теплопостачання (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг не оплатив.
У зв'язку з викладеним у підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи в суді склала 4159,27 грн. Визначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість наданих у звітний період послуг 4159,27 грн.
Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про надання послуг по теплопостачанню з додатком предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 послуги надаються споживачеві на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг по теплопостачанню, отримання останніх підприємцем ОСОБА_1, а також непроведення відповідачем при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості 4159,27 грн.
Сума заборгованості 4159,27 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була заперечена чи спростована відповідачем.
При цьому судом також враховано, що відповідні тарифи на послуги по теплопостачанню, що надавалися ДКП "Луцьктепло" затверджені рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради №682-1 від 06.10.2011р., №877-1 від 29.12.2010р. та постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №118 від 30.09.2011р.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку пунктом 4.4 договору №3-103 від 01.12.2001р. сторонами визначено, що при порушенні строку оплати наданих та спожитих послуг по теплопостачанню споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Отже, сторони у п. 4.4 договору №3-103 від 01.12.2001р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання споживачем умов договору щодо строків оплати наданих послуг. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 4.4 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати послуг по теплопостачанню, наданих в період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих послуг, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 4159,27 грн. включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_1 пені, котра за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 21.05.2012р. склала 4159,27 грн. Однак враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" котрою, зокрема, визначено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, позивачем було обмежено нараховані відповідачу штрафні санкції до суми, рівної сумі основної заборгованості, котра існувала на час звернення до суду з позовом (4159,27 грн.)
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4159,27 грн., суд вважає, що остання підставна, нарахована у відповідності та з дотриманням умов укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства, відповідає фактичним обставинам справи та підлягає до повного задоволення.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 25,69 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 31.03.2012р. та 39,44 грн. суми трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 21.05.2012р.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, господарський суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають до задоволення в повному об'ємі.
Враховуючи, що спір до суду доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що понесло ДКП "Луцьктепло", слід відшкодувати останньому у відповідності до статті 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Керуючись ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", ст.ст. 144, 173, 174, 193, 230, 231, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546, 549, 599, 625, 714, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 4159,27 грн. заборгованості, 4159,27 грн. пені, 25,69 грн. суми інфляційних нарахувань та 39,44 грн. 3% річних, а всього 8383,67 грн., 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
Суддя М. С. Шум
Повне рішення
складено 06.06.2012р.