33/0190/279/2012
29 березня 2012 року м. Сімферополь
суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Катаров П.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білогірського районного суду АР Крим від 27 лютого 2012 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Нижньогірське АР Крим, громадянин України, проживаючий : АДРЕСА_1
притягнутий до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-2 КУпАП, і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу 850 грн. зі стягненням в дохід держави незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру в сумі 1420 грн.,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-2 КУпАП, за те, що він як особа уповноважена на виконання функцій держави, будучи військовослужбовцем військової частини А2234, в званні старшого лейтенанта, в період з кінця вересня по жовтень 2011 року, з метою одержання неправомірної вигоди та неправомірного сприяння фізичної особі - підприємцю ОСОБА_2, залучив військовослужбовця строкової служби військової частини А 2234 матроса ОСОБА_3, котрий не знаходився у звільненні, для виконання робіт по розвантаженню та завантаженню тюків соломи у кошарі, розташованій в с. Русаківка, вул. Молодіжна, буд. 3 в Білогірському районі, тобто робіт не пов'язаних з проходженням військової служби.
03.12.2011 р. ОСОБА_1, продовжуючи свої противоправні дії, з метою одержання неправомірної вигоди та неправомірного сприяння фізичній особі ОСОБА_4, залучив військовослужбовця строкової служби військової частини А2234 матроса ОСОБА_5, котрий не знаходився у звільненні, для виконання робіт по влаштуванню двадцяти квадратних метрів дерев'яного каркасу стін під облицювання всередині приміщення, що належить його матері ОСОБА_4, розташованого у м. Білогірську, СТ «Дружба-Тайган», на земельній ділянці № 159.
20.12.2011 р. ОСОБА_1, продовжуючи свої протиправні дії, з метою одержання неправомірної вигоди та неправомірного сприяння фізичній особі ОСОБА_4, залучив військовослужбовця строкової служби військової частини А2234 матроса ОСОБА_6, котрий знаходився у звільненні, для виконання робіт по штукатурці двох квадратних метрів кімнати у цьому ж будинку, що належить його матері, тобто для робіт, які також не пов'язані з проходженням військової служби. За виконані роботи військовослужбовці оплату не отримали.
Відповідно до планової калькуляції бухгалтерії квартирно-експлуатаційного відділу Міністерства оборони України у м. Сімферополі, вартість робіт по штукатурці 2 кв.м стін в середині приміщення складає 79 грн., а влаштовування 20 кв.м дерев'яного каркасу стін під облицювання складає 1296 грн.
В апеляції ОСОБА_1 поставив питання про скасування постанови суду і закриття провадження по справі. Мотивує свої вимоги тим, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог ст.256 КУпАП, у тому числі неправильно зазначена його посада, судом в порушення вимог ст.245 КУпАП не з'ясовані обставини справи, не дана оцінка протиріччям в поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_7, не прийняті до уваги пояснення свідка ОСОБА_8, а також довідка командира в/ч про знаходження ОСОБА_6 30.12.2012 р. у звільненні. На думку апелянта, свідки були змушені давати неправдиві пояснення на вимогу їх начальника ОСОБА_9, який до нього має особисті неприязнені відносини. Також зазначає, що постанова в частині визначення розміру стягнення не відповідає матеріалам справи і є необґрунтованою.
Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_16, які підтримали апеляційні вимоги, прокурора Глухоєдова В.Н., який вважав необхідним залишити постанову суду без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, наведені в апеляції доводи, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Як встановлено суддею вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-2 КУпАП, підтверджується зібраними доказами, саме: даними протоколу про корупційне правопорушення згідно яких ОСОБА_1, будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, використовуючи надані йому службові повноваження, всупереч чинному законодавству та інтересам служби, здійснив дії, які, кваліфікуються як корупційне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-2 КУпАП, а також поясненнями ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які узгоджуються з даними протоколу огляду місця пригоди від 25.01.2012 р. (а.с. 63, 68), фототаблицєю до протоколу огляду (а.с. 66, 67), а також витягом з наказу Командувача військово-морських сил збройних сил України про призначення ОСОБА_1 на посаду офіцера відділу матеріально-технічного забезпечення, що спростовує доводи апеляції в цій частині.
Доводи апеляції про дотримання вимог ст.256 КУпАП при складанні протоколу про корупційне адміністративне правопорушення були предметом перевірки у судді, який правильно дійшов висновку проте, що порушень, які б могли вплинути на висновки щодо наявності складу правопорушення, не має.
Наведені докази, які є допустимими, зібраними з дотриманням вимог закону, спростовують доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, а також про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-2 КУпАП.
Апеляційні доводи про те, що судом не надана оцінка протиріччям пояснень свідка ОСОБА_2 є неспроможними, оскільки в постанові суду зазначено, що в судовому засіданні ОСОБА_2 заперечував факт того, що він привозив ОСОБА_1 військовослужбовців для праці, однак суддя до цих свідчень правильно віднісся критично, оскільки вони суперечать іншим добутим по справі доказам.
Апеляційні доводи про те, що свідки вимушені були давати пояснення під тиском з боку свого начальника, є неспроможними та спростовуються письмовими поясненнями цих свідків.
За таких обставин висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-2 КУпАП, саме порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є законним і обґрунтованим.
Адміністративне стягнення застосоване до ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст. 33-35 КУпАП, з урахуванням конкретних обставин по справі, характеру вчиненого, особи ОСОБА_1, який має заохочення з місця роботи, відсутності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за вчинене. Правильність визначення розміру стягнення незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру в сумі 1420 гривень, про що ставилося питання в апеляції, ґрунтується на матеріалах справи та сумнівів не викликає.
Аналізуючи наведене приходжу до висновку про те, що постанова суду скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Білогірського районного суду АР Крим від 27 лютого 2012 року відносно ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки КримКатаров П. Г.