21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
05 червня 2012 р.
Справа 4/164/2011/5003
Господарський суд Вінницької області у складі:
Головуючий суддя: В. Білоус
Судді:Яремчук Ю.О., Мельник П.А.
Секретар судового засідання Д.Нестеров
за участю представників:
позивача : не з"явився;
відповідача : ОСОБА_4 - згідно довіреності.
Місце розгляду справи : приміщення суду,кімн.№1114
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, під'їзд 1, 3 поверх; 04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8, під"їзд 14) до:Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селищанський" (Вінницька область, Тиврівський район, с.Селище, вул.Шевченка, 135В) про розірвання договору № 01-133/08-обл від 11.06.2008 р. укладений між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Селищанський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та повернення предмету лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", а саме, два Транспортних візка для транспортування жатки зернової С660 (№ шасі, кузова, рами 71912427 та 71912757) 2008 р. випуску, -
Представник відповідача у відзиві на позов проти позову заперечив, покликаючись на те, що позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної сплати лізингових платежів, через що в Відповідача утворилася прострочена заборгованість, яка не була погашена протягом більше ніж 30 днів із дня настання строку платежу, через що Позивач має право вилучити Предмет лізингу відповідно до п. 8.1.1 Основних умов фінансового лізингу, що є додатком 4 до Договору. Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Отже, з вищенаведеного вбачається, що ГПК України розрізняє докази по справі і пояснення сторін по справі. Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України (надалі - "ЦК України") розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Відповідно до ч. З ст. 1088 ЦК України, безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Отже, наявність заборгованості Відповідача має бути підтверджена банківськими документами, які свідчать, що платежі не було здійснено. Втім, позивачем в обґрунтування наявності заборгованості з боку Відповідача подано "Розрахунок суми простроченої заборгованості ТОВ "Селищанське" перед ТОВ "Українська лізингова компанія", що складений позивачем і підписаний позивачем, отже, може розглядатись, лише як пояснення позивача по справі. Доказів, а саме банківських документів, які мають бути подані в цьому разі відповідно до ст. 34 ГПК і ст.ст. 1087 і 1088 ЦК України, позивачем не подано. На думку відповідача, заяви позивача про наявність заборгованості відповідача не підтверджені належними доказами по справі. Щодо доказів з боку відповідача, зазначає, що 10.04.2012р. Рівненський апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Господарського суду Вінницької області від 15.02.2012р., виніс постанову по справі № 7/2/2012/5003 за позовом відповідача до позивача про визнання недійсними умов договорів та визнання права власності, в рамках якої досліджувались відносини, що виникають між позивачем і відповідачем за договорами фінансового лізингу від 11.06.2008р. №№ 01-129/08-обл, 01-130/08-обл, 131/08-обл, 132/08-обл і 133/08-обл, яким скасував попереднє рішення Господарського суду Вінницької області і прийняв нове рішення. Цим рішенням, серед іншого, було визнано недійсним п. 3.9 ст. 3 загальних умов фінансового лізингу. Ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Ст. 217 ЦК встановлює, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Отже, всі грошові кошти сплачені Відповідачем Позивачу відповідно до п. 3.9 ст.3 Загальних умов фінансового лізингу мають бути зараховані в рахунок інших платежів за Договором. Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.06,2008 року до договору № 01-132/08-обл фінансового лізингу від 11 червня 2008 року відповідач мав сплатити позивачу лізингові платежі на загальну суму 70 260, 32 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача, наданої позивачем, відповідач сплатив позивачу за Договором платежів на загальну суму 75 570, 71 грн. Отже, факт відсутності заборгованості відповідача перед позивачем спростовується матеріалами справи, і твердження позивача про наявність заборгованості є безпідставним. Додатково зазначає, що Рівненський апеляційний господарський суд в Постанові від 10.04.2012р. по справі № 7/2/2012/5003 встановив, серед іншого, що відповідачем сплачено лізингові платежі по всім лізинговим договорам в повному обсязі і в нього відсутня заборгованість перед позивачем, що підтверджено первинними документами, в той час як позивачем не доведено факт наявності заборгованості відповідача. На підставі зазначеного висновку Рівненський апеляційний господарський суд в зазначеній постанові визнав право власності відповідача на майно, передане позивачем відповідачу в фінансовий лізинг за укладеними між ними договорами фінансового лізингу, в тому числі і на Предмет лізингу. Отже, факт відсутності заборгованості в відповідача перед Позивачем за Договором і факт належності Відповідачу права власності на Предмет лізингу також встановлений зазначеною постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Відповідач вважає, що факт відсутності в нього заборгованості перед Позивачем як на час слухання справи, так і на час звернення Позивача до Відповідача з вимогою про повернення Предмету лізингу доведений, а твердження Позивача про наявність такої заборгованості такими, що спростовуються матеріалами справи, поданими Позивачем в якості доказів. Крім того постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. по справі № 7/2/2012/5003 за Відповідачем визнано право власності на Предмет лізингу. Таким чином, Предмет лізингу не належить позивачу, отже, в позивача відсутнє право вимагати повернення йому Предмету лізингу.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, поданому до суду 01.06.2012 р.
Представник позивача в судове засідання не з"явився. Ухвалою від 11.05.2012 р. явка в засідання представників сторін визнавалася необов"язковою. Копія ухвали від 11.05.2012 р. надіслана позивачеві на дві адреси, на адресу вказану в позовній заяві: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, під'їзд 1, 3 поверх, та на адресу вказану в клопотанні від 23.04.2012р. представника позивача: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, під"їзд 14, копії ухвали від 11.05.2012 р. отримані позивачем 22.05.2012 р., що стверджується поштовими повідомленнями. Це розцінюється як вручення рекомендованого листа із ухвалою відповідачу та, як належне повідомлення останнього про час і місце судового розгляду справи за його участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю.
Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст.75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами. Відтак підлягає задоволенню клопотання представника відповідача про розгляд справи у відсутність представника позивача.
Заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд, на підставі ст. 33, 34, 35, 43 ГПК України, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.
11.06.2008 року між позивачем (в договорі "Лізингодавець") та відповідачем (в договорі "Лізингоодержувач") було укладено договір фінансового лізингу № 01-133/08-обл.
Відповідно п.1.1 вказаного Договору Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в Специфікації і умовах передачі предмету лізингу (Додаток № 2) (Специфікація), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Згідно п.1.2 Договору строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених у Графіку сплати лізингових платежів в (Додатку №1) (надалі - "Графік") та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, але в будь-кому випадку не може бути менше одного року.
Відповідно п.3.1 Договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку та умов ст. 3 Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає, а саме:
- суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу (п.3.1.1 Договору);
- винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу (п.3.1.2 Договору).
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що після фактичної передачі предмета лізингу Лізингоодержувачу загальна вартість предмета лізингу може бути змінена якщо:
а) загальна вартість предмету лізингу визначена у Специфікації в грошовому еквіваленті до іноземної валюти;
б) в зв'язку з збільшенням митних зборів та інших обов'язкових платежів, які впливають на вартість предмету лізингу, згідно умов договору купівлі-продажу (поставки) на момент проведення повного розрахунку Лізингодавця з Продавцем за придбання предмета лізингу.
В таких випадках Лізингодавець збільшує авансовий лізинговий платіж на суму такого збільшення, не пізніше початку місяця, який слідує за місяцем в якому був підписаний Акт, складає новий Графік та направляє його Лізингоодержувачу. При цьому розмір винагороди (комісії) Лізингодавця змінюється пропорційно зміні загальної вартості предмету лізингу.
Сторони у пункті 7.2. Договору погодили, що всі додатки (Додатки № 1 - Графік сплати лізингових платежів, Додаток № 2 - Специфікація і умови передачі предметів лізингу, Додатки № 3 - Довідка про технічний стан предмету лізингу, Додаток № 4 - Загальні умови фінансового лізингу) до договору є його невід'ємними частинами.
Згідно п.3.1 Загальних умов фінансового лізингу усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця.
Як передбачено пунктом 3.5 Загальних умов фінансового лізингу якщо передача предмета лізингу відбулася до п'ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного п'ятого числа, інакше, чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця.
У відповідності до пункту 3.6 Загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач, не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу, визначеної згідно пункту 3.5 Загальних умов, зобов'язаний сплатити винагороду, яка визначається виходячи із вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.
При цьому пунктом 3.9 Загальних умов фінансового лізингу визначено, що на дату сплати, визначену пунктом 3.5. Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно графіку та Загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою:
V1 = Sо*k-Sо, де Sо - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п'ять) календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу згідно п. 3.5. Загальних умов, та збільшеного на 0,59 % (нуль цілих п'ятдесят дев'ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ "УкрСиббанк" (надалі - Банк), по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання предмета лізингу та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума V1 не розраховується.
Якщо курс гривні до долара США, за яким Банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю доларів США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує більш як на 1 (один) відсоток курс гривні до долару США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про коригування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого коригування лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.
20.06.2008 р. сторони уклали додоткову угоду № 1 до договору № 01-133/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 р.
Згідно акту приймання - передачі від 20.06.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв майно, а саме, два Транспортних візка для транспортування жатки зернової С 660 (№ шасі, кузова, рами 71912427 та 71912757) 2008 р. випуску.
Згідно ст. 292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. у справі № 7/2/2012/5003 за позовом ТОВ "Селищанське" до ТОВ "Українська лізингова компанія" про визнання недійсними умов договорів та визнання права власності апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" задоволено, рішення господарського суду Вінницької області від 15.02.2012 року у справі № 7/2/2012/5003 скасувано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, зокрема, визнано недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-133/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року; визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на транспортні візки для транспортування жатки зернової С-660, 2008 року випуску, в кількості двох одиниць, що є предметом лізингу за договором № 01-133/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року. У вказаній постанові зазначено, що вимога позивача про визнання права власності обґрунтована відсутністю боргу перед відповідачем за договорами фінансового лізингу, оскільки ним сплачено всі лізингові платежі обумовлені графіком сплати лізингових платежів в національній валюті, на підтвердження надано первині документи. Натомість, відповідачем на доведено наявності заборгованості позивача по сплаті платежів передбачених іншими умовами договору ніж п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу, які визнані судом недійсними. Відтак, скаржник набув право власності на предмет лізингу, оскільки повністю сплатив заборгованість перед відповідачем.
Таким чином постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. у справі № 7/2/2012/5003 встановлено те, що у відповідача перед позивачем заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором № 01-133/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року немає і визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на транспортні візки для транспортування жатки зернової С-660, 2008 року випуску, в кількості двох одиниць, що є предметом лізингу за договором № 01-133/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.
Відповідно до ч. 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В силу ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В силу ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про про розірвання договору № 01-133/08-обл від 11.06.2008 р. укладений між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Селищанський" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та повернення предмету лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", а саме, два Транспортних візка для транспортування жатки зернової С660 (№ шасі, кузова, рами 71912427 та 71912757) 2008 р. випуску, задоволенню не підлягають.
Позивач не позбавлений права звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, якщо постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. буде змінено чи скасовано судом касаційної інстанції у справі № 7/2/2012/5003.
В зв"язку з відмовою в позові, судові витрати на державне мито в сумі 578, 55 грн., на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст. 4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, ч. 2 ст. 35, 43, 49, 82-84, 115 ГПК України, -
1. В позові відмовити. Судові витрати на державне мито в сумі 578, 55 грн., на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покласти на позивача.
2. Копію рішення надіслати позивачеві рекомендованим листом або вручити повноважному представнику під розписку.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 05.06.2012р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 08.06.2012 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.
Суддя Білоус В.В.
Судді Яремчук Ю.О.
Мельник П.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2, 3 - позивачу (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, під'їзд 1, 3 поверх; 04070, м.Київ, вул. Іллінська, 8, під"їзд 14)