07.06.2012Справа №5002-7/1502-2012
За позовом Заступника прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим
До відповідача Сімферопольської міської ради
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору і беруть участь у справі на стороні позивача: 1) Рада міністрів Автономної Республіки Крим; 2) Державне підприємство «Сімферопольське лісомисливське господарство»
Про визнання рішення частково недійсним.
Суддя І. І. Дворний
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - не з'явився (заява)
Від третіх осіб: 1) ОСОБА_2, предст., дов. №01-01/2685 від 22.11.2011 р.; 2) ОСОБА_3, предст., дов. від 10.04.2012 р.
Прокурор - Гасенко Т. В., посв. №11178.
Суть спору: Заступник прокурора м. Сімферополя звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним підпункту 8.1 пункту 8 рішення 22 сесії Сімферопольської міської ради ІV скликання від 21.10.2004 р. №337, яким Сімферопольському державному лісомисливському господарству припинено право користування частиною земельної ділянки Піонерського лісництва площею 1,5933 га (квадрат 14) в районі вул. П. Осіпенко, переведено вказану земельну ділянку із земель Сімферопольського державного лісомисливського господарства в землі, не надані у власність або користування в межах населеного пункту.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заступник прокурора посилається на те, що спірний пункт рішення суперечить статтям 12, 16, 84, 149 Земельного кодексу України, оскільки компетентним органом, наділеним повноваженнями вилучати земельні ділянки лісогосподарського призначення площею до 10 га є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, а Сімферопольська міська рада відповідними повноваженнями не наділена.
Ухвалою ГС АР Крим від 11.05.2012 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору і беруть участь у справі на стороні позивача, були залучені Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Державне підприємство «Сімферопольське лісомисливське господарство».
В процесі розгляду справи Прокуратурою м. Сімферополя було заявлено клопотання про заміну позивача у справі - Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, на його правонаступника - Державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України. В задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з мотивів, викладених в ухвалі від 24.05.2012 р.
Позивач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак направив до суду пояснення по справі, в яких висловив свою позицію щодо спірних правовідносин та просить суд розглянути справу за відсутністю свого представника.
У судовому засіданні представники Ради міністрів Автономної Республіки Крим та Державного підприємства «Сімферопольське лісомисливське господарство» надали суду письмові пояснення щодо предмета спору, в яких зазначили, що вважають обґрунтованими вимоги позивача. Надані пояснення були прийняті судом до розгляду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і прокуратури, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення позову без розгляду з огляду на наступне.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 р. визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
В пункті 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Господарського процесуального кодексу України є стороною в господарському процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями виконавчої влади.
Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3 Постанови від 23 березня 2012 року N 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» зазначив, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.
У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Заступник прокурора м. Сімферополя визначив в якості позивача у справі Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, який, на думку прокурора, виконує функції зі здійснення контролю за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Проте, вказані твердження не є переконливими з огляду на наступне.
23.02.2012 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України №4444-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», якими внесено зміни і доповнення до норм земельного законодавства України. Вказаний закон набрав чинності 21.03.2012 р.
Законом частину першу статті 188 Земельного кодексу України викладено в такій редакції: "1. Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону".
Таким законом є Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статтею 5 якого (тут і далі - в редакції Закону України від 23.02.2012 р. N 4444-VI) передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.
Пунктом а) частини 1 статті 6 Закону закріплено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Суд зазначає, що на теперішній час органом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, є Державна інспекція сільського господарства України, яка була утворена Указом Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України.
Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 459/2011 було затверджено Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, пунктом 1 якого передбачено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Основними завданнями Держсільгоспінспекції України, згідно з пунктом 3 Положення, є:
1) реалізація державної політики у сферах здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
2) внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.
Відповідно до пункту 4 Положення Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2011 р. N 1300 були утворені територіальні органи Державної інспекції сільського господарства, зокрема, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим.
Згідно з пунктом 4.1 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.12.2011 р. N 770, Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Обґрунтовуючи обрання в якості позивача у справі Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, заступник прокурора м. Сімферополя зазначив, що саме цей орган відповідно до статей 17, 187, 188 Земельного кодексу України і статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснює державний контроль за використанням та охороною земель в частині дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами земельного законодавства; дотримання встановленого порядку набуття і реалізації права на землю. Проте, на час звернення до суду (10.05.2012 р.) прокурором не були враховані зазначені вище зміни до земельного законодавства, якими повноваження зі здійснення відповідного контролю були передані Державній інспекції сільського господарства України та її територіальним органам.
Таким чином, належним позивачем у справі є Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, державна реєстрація якої була проведена 10.01.2012 р., про що свідчать дані зробленого судом в порядку статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Враховуючи, що вказана Держсільгоспінспекція була створена як юридична особа за п'ять місяців до часу звернення, наведене виключає можливість застосування статті 25 Господарського процесуального кодексу України та здійснення заміни позивача його правонаступником, про що вже було зазначено судом в ухвалі від 24.05.2012 р.
Отже, матеріали справи свідчать, що прокурором був неправильно визначений орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
За таких обставин, враховуючи вищевказану позицію Пленуму Вищого господарського суду України, викладену в пункті 3 Постанови від 23 березня 2012 року N 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права на повторне звернення до суду з аналогічним позовом та вірним визначенням органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов залишити без розгляду.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.