Справа № 0707/3126/2012
№ 2/0707/1206/2012
Номер стат. звіту 43
05 червня 2012 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Гутій О.В., при секретарі Васько І.І., з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та скасування реєстрації місця проживання, -
Позивач звернувся до Мукачівського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та скасування реєстрації місця проживання. Позов мотивує тим, що згідно договору дарування від 13.07.1994 року він є власником квартири АДРЕСА_1 шлюб, укладений між ним та відповідачем 27.01.1996 року, було розірвано згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 січня 2010 року. Відповідач ОСОБА_2 з часу розірвання шлюбу в даній квартирі не проживає, що підтверджується актом ЖРЕП-3 від 06.10.2001 року, у зв'язку з чим позивач просить визнати її такою, втратила право на користування житловим приміщенням та скасування реєстрації місця проживання.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених вище підстав, просить його задоволити.
Відповідач в судовому засіданні позов визнала, не заперечила проти його задоволення.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 13.07.1994 року, посвідченого державним нотаріусом Сукачівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № ІІ-5982 (а.с. 6-7)
Згідно із рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 січня 2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 27 січня 1996 року у Мукачівському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Мукачівського міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 21, було розірвано (а.с. 8-9).
Відповідач з часу розірвання шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 не проживає, про що свідчить відповідний акт ЖРЕП-3 (а.с. 5). Крім цього, ця обставина визнана відповідачем.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімґї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Конвенцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Реєстрація відповідача за вказаною адресою позбавляє конституційного права позивача як власника квартири вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, створює для позивача зайві витрати по обслуговуванню та утриманню квартири, а тому позов в частині визнання відповідача такою, що втратила право на користування слід задоволити.
Що стосується позовної вимоги щодо скасування реєстрації місця проживання відповідача, то Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено підстави для зняття особи з реєстрації місця проживання, в тому числі, на підставі рішення суду (ст. 7). Статтею 11 цього Закону встановлено, що реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації у відповідній адміністративній одиниці.
За таких обставин у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, оскільки дане рішення суду є підставою для зняття відповідача з реєстрації.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 174, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, суд ,-
Позов задоволити частково.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1
В решті позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуюча О.В.Гутій