Справа № 412/445/2012,
провадження НОМЕР_1/412/2134/2012
6 червня 2012 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Трещова В.В.,
при секретарі Нижник І.В.,
за участю представника позивачів та представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про заборону вчиняти певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивачі звернувся з даним позовом до суду в обґрунтування якого зазначили, що відповідач тричі -в серпні, жовтні та грудні 2011 року пошкоджував майно позивачів -склопакет на віконному блоці веранди квартири позивачів, пошкодив штору на вікні та відеокамеру спостереження, чим спричинив позивачам майнову шкоду в розмірі 5376 гривень та моральну шкоду в розмірі 100000 гривень, яку вони просили стягнути з відповідача на їх користь , просили, також, заборонити відповідачу ближче ніж на 1 метр наближатися до вікон квартири позивачів.
В судовому засіданні представник позивачів позов підтримала з врахуванням уточнень в повному обсязі, просила задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала посилаючись на його безпідставність та необгрунтованність. Пояснила, що відповідач ніколи на спричиняв шкоди майну позивачів. Пояснила також, що між сторонами справи існує спір щодо правомірності здійснення позивачем самовільної прибудови будівлі балкону, що на її думку і було підставою для звернення позивачів з даним позовом до суду, тобто з метою тиску на відповідача, оскільки він неодноразово звертався до контролюючих органів з заявами на неправомірні дії позивачів, що виразилися в самовільній прибудові частини балкону.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про те, що вони врегульовані положеннями діючого ЦК України.
Частинами 1,2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди": розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно вимог ст.22 ЦК України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 316. ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно вимог ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
У відповідності до ч.3 ст.10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір. Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1, що визнано сторонами справи та підтверджується дослідженими в судовому засіданні копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, та копією технічного паспорту на квартиру позивачів.
В цьому ж будинку в квартирі НОМЕР_1 проживає відповідач, який є власником квартири НОМЕР_1, що визнано сторонами справи.
Квартири сторін мають суміжний балкон, на своїй частині якого позивачі влаштували веранду, що визнано сторонами справи.
У даній справі суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду належних та достатніх доказів того, що саме відповідачем було спричинено шкоду майну позивачів.
Суд критично ставиться до посилань представника позивача в судовому засіданні в частині підтвердження факту спричинення шкоди відповідачем майну позивачів постановою про відмову в порушенні кримінальної справи винесеною 21.12.2011 року ст. оу СКР Жовтневого РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області Барабаш О.І., оскільки дана постанова була скасована прокурором Жовтневого району м.Дніпропетровська, що підтверджується копією постанови прокурора ( а.с. 43) та визнано сторонами справи.
Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачів матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про те, що факт спричинення відповідачем такої шкоди позивачам не знайшов свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, суд приходить до висновку про те, що факт спричинення відповідачем такої шкоди позивачам не знайшов свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Оцінюючи позовні вимоги в частині заборони відповідачу наближатися ближче ніж 1 метр до вікон квартири позивачів суд приходить до наступного. Судом встановлено, що квартири належні позивачам та відповідачу є суміжними і мають спільний балкон, на своїй частині якого позивачі влаштували веранду. Позивачі, фактично заявили вимогу про заборону відповідачу користуватися частиною належного йому балкону, що суд вважає безпідставним, оскільки відповідач має право користуватися своєю частиною балкону на власний розсуд і не може бути обмежений у здійсненні свого права власності. Доказів того, що відповідач користуючись своєю власністю (балконом) порушує права позивачів сторонами справи не надано, а судом не встановлено. Таким чином суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні і цієї частини позовних вимог.
Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем прав свобод чи інтересів позивачів не знайшов свого підтвердження, жодних правових підстав для задоволення позову судом не встановлено, а позивачем не надано, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати при відмові в задоволенні позову повинні покладатися на позивача.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 82, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про заборону вчиняти певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди -відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська .
Головуючий: суддя