Справа № 2-7946/11
2/412/315/2012
23 травня 2012 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
У складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.,
при секретарі - Карасьова К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра», Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про визнання правочину недійсним, стягнення суми, зарахування однорідних грошових вимог і зобов'язання вчинити дії та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ОСОБА_1 28 квітня 2011 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», ДП «Інформаційний центр Міністерства юстиції України в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить суд:
- визнати недійсним Договір «Автопакет»№8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007р., укладений між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_1;
- застосувати до недійсного договору «Автопакет»№8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007р. наслідки передбачені ст. 230 ЦК України;
- провести зарахування вимог між Позивачем та Відповідачем в наступному порядку: залишок суми у розмірі 106531,96 грн., яку ОСОБА_1 отримав за недійсним Договором «Автопакет»№8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007р. та повинен повернути ВАТ КБ «Надра», зарахувати у рахунок часткового погашення заборгованості, яка стягнута з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_1 за Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2009 р. у справі № 2-3200/2009 рік, в зв'язку з чим вважати, що розрахунки за недійсним правочином - Договором «Автопакет»№8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007р., проведено в повному обсязі;
- усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності шляхом припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, та виключення запису про обтяження майна, а саме: автомобіль марки NISSAN MURANO, 2006 р.в., колір - золота перлина, № кузова НОМЕР_4, р.№ НОМЕР_3, зареєстрований 1 МРЕВ при УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 21.09.2007р., який належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на підставі Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 та який був предметом застави за Договором «Автопакет»№8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007 р.;
- зобов'язати Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформацію про припинення обтяження щодо автомобіля марки NISSAN MURANO, 2006 р.в., колір - золота перлина, № кузова НОМЕР_4, р.№ НОМЕР_3, зареєстрований 1 МРЕВ при УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 21.09.2007р., який належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на підставі Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5, та який був предметом застави за Договором «Автопакет»№8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007р., укладеного між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_1;
- стягнути з ПАТ комерційний банк «Надра»на користь ОСОБА_1 пеню за невиконання умов договорів банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір»оформлених в рамках Тарифного пакету ТП Стимул № 380024 від 27.02.2008 р. на загальну суму 167000 грн. у загальному розмірі 5 110 200 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 21.09.2007 р. між ним та ВАТ КБ «Надра»в особі відділення № 4 філії ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровського РУ було укладено Договір «Автопакет»№8/2007/840-К/1520-АП, відповідно до умов якого позивачу було надано кредит у розмірі 56900 доларів США, що станом на день видачі кредиту становило 287345 гривень.
Позивач вважає, що відповідачем при укладенні кредитного договору порушено права та інтереси позивача, зазначений кредитний договір суперечить діючому законодавству та є недійсним з огляду на наступне.
Відповідач надав змогу позивачу ознайомитись з текстом кредитного договору безпосередньо перед його підписанням, внаслідок чого позивач не мав змоги надати належну оцінку законності договору. Так, перед укладенням договору, банк не надав позивачеві, як споживачу, інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 11, ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»та п. 2.1. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 р.
Кредитний договір в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та п. 3.2. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»не містить графіку платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом.
В порушення вимог п. 3.3, 3.4. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»в кредитному договорі не зазначена реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту (витрати страхових компаній, розрахунково-касове обслуговування, витрати щодо реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухового майна, тощо), інше обґрунтування вартості сукупних послуг.
Також, в порушення вимог п. 3.8. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»в кредитному договорі відсутнє попередження позивача про те, що він несе валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором та не надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Крім того, позивач вважає, що укладення кредитного договору в іноземній валюті суперечить вимогам ст. 99 Конституції України, ст. ст. 524, 533 ЦК України, оскільки на сьогоднішній день на законодавчому рівні не врегульовано використання іноземної валюти в кредитних зобов'язаннях, а позивач, як громадянин України, який проживає та працює на території України, отримує заробітну платню в гривнях і не має можливості виконувати зобов'язання виражене в доларах США.
Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що вказаний кредитний договір суперечить вимогам п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 524, 533 ЦК України, а тому має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215, 203 ЦК України.
Крім того, при укладенні оспорюваного кредитного договору відповідач застосував нечесну підприємницьку практику оскільки ввів позивача в оману щодо умов договору, що є ще однією підставою для визнання кредитного договору недійсним згідно ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також, оспорюваний договір має бути визнано недійсним на підставі ст. 230 ЦК України згідно якої, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Оскільки кредитний договір має бути визнано недійсним, то на підставі ст. 230 ЦК України сторони мають бути повернуті у первісний стан, а саме, позивач повинен повернути відповідачеві 287345 гривень, а відповідач, на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати позивачеві збитки в подвійному розмірі.
Так як позивачем було сплачено відповідачеві по недійсному договору 90406,52 гривень, то відповідач має повернути позивачеві 180813,04 гривень (90406,52*2), а отже позивач за недійсним договором має повернути відповідачеві 106531,96 гривень (287345 гривень-180813,04 гривень).
Крім того, відповідно до заочного рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2009 року, яке набрало законної сили та яке на сьогоднішній день не виконано, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 272210 гривень за депозитними договорами, а тому позивач просить на підставі ст. 601 ЦК України зарахувати вимоги між сторонами в наступному порядку: залишок суми в розмірі 106531,96 гривень, які ОСОБА_1 отримав за недійсним кредитним договором «Автопакет»від 21.09.2007 року та повинен повернути відповідачеві, зарахувати в рахунок часткового погашення заборгованості, яка стягнута з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_1 за заочним рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2009 року, в зв'язку з чим вважати, що розрахунки за недійсним правочином проведено в повному обсязі.
Оскільки розрахунок за недійсним кредитним договором «Автопакет»від 21.09.2007 року проведено повністю, то це є підставою для реєстрації припинення обтяження в державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», про що позивач просить в своєму позові.
Крім того, 27.02.2008 року між сторонами було укладено п'ять договорів строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір»оформлених в рамках тарифного пакету ТП «Стимул»№ 38024 на суму 167000 гривень. Після закінчення строку дії вказаних договорів відповідач не повернув позивачеві кошти, які перебували на депозиті, а тому позивач був вимушений звернутись з позовом до суду і заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.01.2009 року, яке набрало законної сили з відповідача на користь позивача стягнуто депозитні кошти з урахуванням пені в розмірі 272210 гривень.
На сьогоднішній день вищевказане рішення суду не виконано, а тому позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача на його користь пеню в розмірі 3 % простроченої суми за кожен день прострочення на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», що складає 5 110 200 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача.
ВАТ КБ «Надра»правонаступником якого являється ПАТ КБ «Надар» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП в розмірі 79181,73 доларів США, що складає 631363,44 гривень.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 21.09.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП, згідно п. 1.1.-1.1.4. якого ПАТ КБ «Надра»надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 56900 доларів США терміном до 19.09.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,30 % річних.
Позивачем виконані його зобов'язання за договором, а саме, надано відповідачеві грошові кошти у вищевказаному розмірі, а відповідачем порушено його зобов'язання за договором внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 79181,73 доларів США, що еквівалентно 631363,44 гривень і яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 49696,83 доларів США, що еквівалентно 396 262,64 гривень; заборгованості по відсоткам в розмірі 19451,83 доларів США, що еквівалентно 155101,11 гривень; штрафи в розмірі 5 690 доларів США, що еквівалентно 45369,78 гривень і 4343,07 доларів США, що еквівалентно 34629,90 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на підставі ст. 525, 526, 625, 1054 ЦК України.
Ухвалою суду від 12.10.2011 року цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра», ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про визнання правочину недійсним та зарахування однорідних грошових вимог та за позовом ПАТ КБ «Надра»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості об'єднано в одне провадження.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх. Проти задоволення зустрічних позовних вимог ПАТ КБ «Надра»заперечував посилаючись на те, що задоволення його позову автоматично виключає задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Надра».
Представник ПАТ КБ «Надра»в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, посилаючись на те, що згідно вимог законодавства ОСОБА_1, на протязі 14 днів з дня укладення кредитного договору мав право відкликати свою згоду на укладення кредиту, а отже його посилання на те, що він був позбавлений можливості ознайомитись з умовами договору безпідставні. ОСОБА_1 особисто підписував договір та був ознайомлений з його умовами і погодився на них. Що стосується посилань на те що оспорюваний договір незаконно укладений у іноземній валюті, то представник Банку зазначив, що чинне законодавство на момент укладення оспорюваного договору не забороняло укладення таких договорів в іноземній валюті за умови наявності ліцензії, яка у Банка була.
Представник ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ДП «Інформаційний центр» вчинити дії з внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформацію про припинення обтяження щодо автомобіля марки NISSAN MURANO, оскільки таке припинення не передбачено чинним законодавством.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ПАТ КБ «Надра»задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Судом по справі встановлено факт, що 21.09.2007 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра»та ОСОБА_1 укладено договір «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП згідно умов якого ВАТ КБ «Надра»надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 56900 доларів США, з цільовим використанням на придбання автотранспортного засобу, зі сплатою відсотків за користуванням кредитом в розмірі 14,3 % річних та терміном погашення до 19.09.2012 року, що підтверджується копією договору.
Таким чином, між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому урегульовані договором та параграфом 2 глави 71 ЦК України, а саме, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В цей же день ВАТ КБ «Надра»перерахувало на рахунок ОСОБА_1 56900 доларів США, що в еквіваленті на день перерахунку склало 287345 гривень, що підтверджується заявою на видачу готівки (а.с. 13) та валютним меморіальним ордером № 588.
В подальшому ОСОБА_1 продав 56900 доларів США за 285751,80 гривень та перерахував на рахунок ЧТПП Сингл 287345 гривень в рахунок виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу автомобіля Ніссан Мурано, 2007 р.в., колір - золотистий, № кузова НОМЕР_4 від 20.09.2007 р.
Вказаний автомобіль було зареєстровано у МРЕВ на праві власності за ОСОБА_1, видано р/н НОМЕР_3 та зареєстровано його заставу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором та копій квитанцій ОСОБА_1 виконував умови кредитного договору до січня 2009 року, а в подальшому припинив виплату кредитних коштів.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору на підставі ст. 215, 203, 524, 533 ЦК України, то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, а згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, в редакції на день укладення кредитного договору, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Згідно з ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривнях.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України»гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Однак, необхідно звернути увагу, що Конституція України не забороняє обіг в Україні іноземної валюти, ч. 2 ст. 524 ЦК України встановлює право сторін визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті і на день укладення договору був відсутній закон, який регулював би використання іноземної валюти за зобов'язаннями (ч. 2 ст. 524 ЦК України), а отже - спірний договір не суперечить вищеназваним вимогам законодавства і підстав для визнання його недійсним згідно ст.ст. 215, 203, 524, 533 ЦК України не має.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору на підставі ст. 215, 203 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, а згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, в редакції на день укладення кредитного договору, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»в редакції Закону станом на день укладення оспорюваного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Згідно п.п. «в»п. 2.1. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 р. банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту;
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»у договорі про надання споживчого кредиту зазначається, зокрема, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.
Відповідно до п. 3.3., 3.4. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 р. банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу та обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо);
Як вбачається з кредитного договору в ньому дійсно не вказана орієнтовна сукупна вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо). Також в договорі не зазначено обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).
Крім того, в судовому засіданні ПАТ КБ «Надра»не доведено, що позивачу ОСОБА_1 перед укладенням кредитного договору надано в письмовій формі інформацію про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги, можливості та умов дострокового повернення кредиту.
Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що право ОСОБА_1 на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови надання кредиту «Автопакет», передбачене ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», дійсно порушене з боку Банку, однак порушення цього права не є беззаперечною підставою для визнання оспорюванного кредитного договору недійсним, тим паче, що як вбачається з розрахунку заборгованості та копій квитанцій про оплату кредиту, позивачем виконувались умови кредитного договору протягом більш ніж одного року, що говорить про те, що ОСОБА_1 знав про всі істотні умови договору, погоджувався з ними та не висував будь-яких претензій на адресу Банку з приводу порушення будь-яких його прав.
Посилання ОСОБА_1 на те, що в кредитному договорі в порушення вимог п. «д»ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»не вказано орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, суд не приймає до уваги, оскільки такі вимоги були викладені в Законі України «Про захист прав споживачів»лише з 22.09.2011 року на підставі Закону України № 3795-VI.
Посилання ОСОБА_1 на ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»та ст. 230 ЦК України як на підставу визнання недійсним вищевказаного кредитного договору, суд вважає необґрунтованим з оглядну на наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Форми нечесної підприємницької практики перелічені в ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману.
Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як встановлено в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 особисто підписано кредитний договір, який містить всі істотні умови, в тому числі суму кредиту, відсотки за користування кредитом, строк погашення кредиту, щомісячну суму погашення, а отже позивачем не доведено в судовому засіданні, а судом не встановлено факту обману з боку Банку щодо обставин, які мають істотне значення, а тому підстав для визнання договору недійсним в зв'язку з введенням позивача в оману не має.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача про зарахування зустрічних вимог між сторонами, згідно яких ПАТ КБ «Надра»повинен сплатити на користь позивача подвійну суму збитку в силу ч. 2 ст. 230 ЦК України, являються похідними від позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України, в задоволенні яких відмовлено, то і в задоволенні похідних позовних вимог також належить відмовити.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ КБ «Надра»на його користь пені за невиконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.01.2009 року, то суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено в судовому засіданні 27.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_1 укладено договори № 3237790, 323801, 323815, 323821, 323826 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір», оформленого в рамках пакету ТМ Стимул № 380024 згідно якого ОСОБА_1 вніс 7000 гривень, 25000 гривень, 35000 гривень, 50000 гривень, 50000 гривень відповідно.
У строк вказаний у договорах ПАТ КБ «Надра»грошові кошти не повернуло внаслідок чого позивач був вимушений звернутись з позовом до суду і заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2009 року, яке набрало законної сили з ПАТ КБ «Надра»стягнуто на користь ОСОБА_1 167000 гривень за вищевказаними договорами та 105210 гривень пені за прострочку виконання зобов'язання.
До сьогоднішнього дня вищевказане рішення суду не виконане, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, а отже не підлягає доказуванню в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Оскільки строк виконання зобов'язання за вищеназваними договорами депозиту настав 28.02.2009 року, то з цього часу пройшло 1180 днів (станом на 23.05.2012 року), а отже розмір пені за прострочення виконання зобов'язань за договором склав (167 000 * 3 %) * 1180 днів = 5 911 800,00 гривень.
Посилання представника ПАТ КБ «Надра»на те, що кошти були перераховані на рахунок ОСОБА_1 в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, а отже не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи, що розмір неустойки, розрахований судом, значно перевищує розмір збитків, завданих ОСОБА_1 неналежним виконанням договорів депозиту, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з ПАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»з 5 911 800,00 гривень до 631 363,44 гривень.
Що стосується позовних вимог ПАТ КБ «Надра»про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, то суд вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Як встановлено судом, про що зазначено вище ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП внаслідок чого у нього перед ПАТ КБ «Надра»виникла заборгованість в розмірі 79181,73 доларів США, а саме: заборгованість по кредиту в розмірі 49696,83 доларів США, заборгованість по відсоткам в розмірі 19451,83 доларів США та штрафи в розмірі 5 690 доларів США і 4343,07 доларів США.
Станом на день розгляду справи вартість 100 доларів США по курсу НБУ складає 798,50 гривень, а отже заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Надра»склала 632 266,11 гривень. Однак, в силу ст. 11 ЦПК України суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог позивача, а тому з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП в розмірі 631 363,44 гривень на підставі ст. ст. 10,48, 1049, 1050, 1054 ЦК України.
В матеріалах справи відсутня довідка про курс гривні до долара США, встановлений НБУ, однак, суд вважає за можливе визнати цей факт загальновідомим та, відповідно, таким, що не підлягає доказуванню згідно ч. 2 ст. 61 ЦК України, оскільки щоденно курс НБУ транслюється по телебаченню та доступний в мережі «Інтернет» на офіційному сайті Національного банку України.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання.
Згідно ч. 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Оскільки ОСОБА_1 в своєму позові просить зарахувати однорідні вимоги сторін один до одного, з ПАТ КБ «Надра»стягнуто на користь ОСОБА_2 631 363,44 гривень та з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «Надра»631 363,44 гривень, то суд вважає за можливе зарахувати однорідні вимоги сторін у справі та припинити зобов'язання ОСОБА_1 по кредитному договору «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП на підставі ч. 1 ст. 601 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні ним права власності шляхом припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, та виключення запису про обтяження автомобіля марки NISSAN MURANO, 2006 р.в. та зобов'язання ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформацію про припинення обтяження щодо автомобіля марки NISSAN MURANO, 2006 р.в., то суд приходить до наступного.
Як встановлено судом, на підставі кредитного договору «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007 року 22.10.2010 року Дніпропетровською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було зареєстровано приватне обтяження, предметом якого є транспортний засіб NISSAN MURANO, 2006 р.в., колір - золота перлина, № кузова НОМЕР_4, р/н НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1.
Як зазначено вище, зобов'язання ОСОБА_1 по кредитному договору «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП припинено на підставі ч. 1 ст. 601 ЦК України.
Згідно ст. 593 ЦК України та ст. 28 Закону України «Про заставу»застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
В силу ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»застава відноситься до забезпечувальних видів обтяження, які застосовуються в порядку передбаченому ст. 43, 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Таким чином, враховуючи, що зобов'язання за кредитним договором, забезпеченим заставою автомобіля NISSAN MURANO, 2006 р.в., припинено, то в державному реєстрі обтяжень рухомого майна має бути зареєстровано відомості про припинення обтяження.
Посилання представника ДП «Інформаційний центр на те, що реєстрація відомостей про припинення обтяження можливе лише на підставі заяви обтяжувача, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі, зокрема, рішення суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст,ст. 215, 203, 230, 524, 533, 549, 551 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215, 217 ЦПК України -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра», Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про визнання правочину недійсним, стягнення суми, зарахування однорідних грошових вимог та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра»на користь ОСОБА_1 пеню за прострочку виконання зобов'язань за договорами № 3237790, 323801, 323815, 323821, 323826 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір», укладеними 27.02.2008 року в рамках пакету ТМ Стимул № 380024 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційним банком «Надра»та ОСОБА_1 в розмірі 631363,44 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра»заборгованість за кредитним договором «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007 року в розмірі 631363,44 гривень.
Зарахувати вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра»до ОСОБА_3 по кредитному договору «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007 року в розмірі 631363,44 гривень та вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Надра»по пені за прострочку виконання зобов'язань в розмірі 631363,44 гривень.
Припинити зобов'язання ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Комерційним банком «Надра»по кредитному договору «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007 року.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні автомобілем NISSAN MURANO, 2006 р.в., колір - золота перлина, № кузова НОМЕР_4, р/н НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом внесення запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про припинення приватного обтяження: застави автомобіля NISSAN MURANO, 2006 р.в., номер об'єкта НОМЕР_4, номер державної реєстрації НОМЕР_3, зареєстрованого 22.10.2007 року 11:10:34 за № 5878199 на підставі договору «Автопакет»№ 8/2007/840-К/1520-АП від 21.09.2007 року за контрольною сумою Д7133798ГБ, згідно якого обтяжувачем є філія ВАТ КБ «Надра»Дніпропетровське РУ код 25842763, 49000 Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, б. 11, а боржником ОСОБА_1, код НОМЕР_1, проживаючий за адресою АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Є.А.Башмаков