01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
24.05.2012 № 25/516
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Зубець Л.П.
Доманської М.Л.
при секретарі судового засідання: Мельникові О.Г. (помічник судді),
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 1053/2011 від 30.12.2011 року;
від відповідача-1: не з'явилися;
від відповідача-2: не з'явилися;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 року
за заявою Приватного підприємця ОСОБА_3,
про перегляд за ново виявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва
від 02.03.2010 року
у справі № 25/516 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування",
до 1. Приватного підприємця ОСОБА_3,
2. Публічного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Княжна Вієна Іншуранс Груп",
про стягнення страхового відшкодування 114 781,54 грн.,
встановив:
У жовтні 2009 року ЗАТ „Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам" (правонаступником якого є позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПП ОСОБА_5 та ПАТ „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 114 781,54 грн., в тому числі 89 791,54 грн. з відповідача-1 та 24 990,00 грн. з відповідача-2.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року позов задоволено, присуджено до стягнення на користь позивача з ПП ОСОБА_5 89 791,54 грн. та з ПАТ „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп" 24 990,00 грн.
У лютому 2011 року ПП ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 02.03.2011 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.05.2011 року заяву ПП ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року у даній справі задоволено, рішення скасовано, у позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2011 року апеляційну скаргу ПрАТ „ПРОСТО-страхування" задоволено, а рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 року скасовано, заяву ПП ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року у справі № 25/516 відхилено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням апеляційного господарського суду, ПП ОСОБА_3 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2011 року та припинити провадження у справі.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2012 року касаційну скаргу ПП ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року апеляційну скаргу ПрАТ „ПРОСТО-страхування" колегією суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Зубець Л.П. прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 17.05.2012 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників відповідача-1 та відповідача-2.
Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/1 від 17.05.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ „ПРОСТО-страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Зубець Л.П., Доманська М.Л.
В судовому засіданні, яке відбулося 17.05.2012 року представником позивача було заявлено клопотання призначення судової авто технічної експертизи у даній справі та витребування матеріалів адміністративної справи № 3-6292/2008 з Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 24.05.2012 року відповідно до статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників відповідача-2 та надання можливості представникам сторін узгодити і сформулювати питання, які можуть бути поставлені в разі призначення судової авто технічної експертизи у даній справі.
Представники відповідачів в судове засідання, яке відбулося 24.05.2012 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомлено. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
В судовому засіданні 24.05.2012 року, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання позивача про призначення судової авто технічної експертизи у даній справі з огляду на наступне.
Необхідною умовою для проведення судової авто технічної експертизи у даній справі є витребування матеріалів адміністративної справи № 3-6292/2008 з Стрийського міськрайонного суду Львівської області. З матеріалів справи вбачається, що постанову суду у вказаній адміністративній винесено 30.07.2008 року.
При цьому, відповідно до пункту 14 частини 2 розділу 2 „Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання", затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 11 лютого 2010 року № 22, строк зберігання справ про адміністративні правопорушення становить 3 роки.
За таких обставин, станом на травень 2012 року неможливим є витребування матеріалів адміністративної справи № 3-6292/2008 з Стрийського міськрайонного суду Львівської області у зв'язку із закінченням строку зберігання вказаної справи.
Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 року та прийняти нове, яким позов задовольнити.
У судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ „ПРОСТО-страхування" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи між позивачем (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) було укладено договір Договір добровільного страхування транспортного засобу № 145161 серії АТК від 20.02.2008 року (договір страхування), за яким застраховано автомобіль „Тойота Ланд Крузер Прадо", д/н НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
Одним із передбачених Договором страхових ризиків є пошкодження чи знищення т/з внаслідок ДТП. Строк дії Договору: з 22.02.2008 року по 21.02.2009 року.
20.06.2008 року в м. Стрий по вул. Вокзальній, 188 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - за участю застрахованого автомобіля „Тойота Ланд Крузер Прадо", д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, та автомобіля „ГАЗ 3302”, д/н НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_8, що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Стрий та АТІ при ГУМВС України в Львівській області № 514 від 25.06.2008 року.
В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з ОСОБА_6
Відповідно до Висновку спеціаліста № 436 від 25.07.2008 року, складеного ТзОВ Фірма „Експертиза", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Тойота Ланд Крузер Прадо", д/н НОМЕР_1 в результаті ДТП, склала 114 781,54 грн.
Позивач, як страховик, виплатив страхувальнику, відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі Страхового акту від 21.08.2008 року та Додатку до страхового акту від 29.09.2008 року, суму страхового відшкодування розмірі 98 211,95 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19088 від 01.09.2008 року та 11 169,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 21916 від 03.10.2008 року, також страховиком було зараховано страхувальнику несплачену частину страхової премії в сумі 5 400,00 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 114 781,54 грн.
Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008 року по справі № 3-6292/2008, водія автомобіля „ГАЗ 3302”, д/н НОМЕР_3 - ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні ДТП 20.06.2008 року внаслідок порушення п.п. 12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.
Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „ГАЗ 3302”, д/н НОМЕР_3, застрахована ПАТ „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4149105 (далі - Поліс) зі строком дії з 20.06.2008 року до 19.06.2009 року.
Згідно п. 2 зазначеного Полісу страхування, ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що особою, відповідальною за завдані власнику пошкодженого автомобіля „Тойота Ланд Крузер Прадо", д/н НОМЕР_1, у даному випадку є ПАТ „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених Полісом.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - ОСОБА_6 мав до ПАТ „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп", як особи, відповідальної за завдані збитки в розмірі 24 990,00 грн. (25 000,00 грн. ліміт відповідальності згідно Прлісу за вирахуванням 510,00 грн. франшизи).
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником підчас виконання ним своїх (трудових) службових обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем-1, водій ОСОБА_8 на момент ДТП був працівником ПП ОСОБА_5.
Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене відповідач-1 зобов'язаний сплатити позивачу 89 791,54 грн. страхового відшкодування, як різницю між фактичним розміром завданої шкоди - 114 781,54 грн. та сумою страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача-2.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року позов задоволено повністю, присуджено до стягнення на користь позивача з ПП ОСОБА_5 89 791,54 грн. та з ПАТ „Українська страхова компанія „Княжа Вієнна Іншуранс Груп" 24 990,00 грн.
Відповідач-1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 у даній справі за нововиявленими обставинами.
Як на ново виявлену обставину відповідач-1 посилається на те, що постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.01.2011 року скасовано постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008 року, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 і провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не доведено вину ОСОБА_8 у вчиненні правопорушення під час керування автомобілем „ГАЗ 3302”, д/н НОМЕР_3, під час ДТП, що сталася 20.06.2008 року.
На момент ухвалення рішення місцевого господарського суду від 02.03.2010 року суд виходив з того, що постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008 року встановлено, що ДТП відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_8 п.п.12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України. Останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від 02.03.2010 року ґрунтується на встановленому постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008 року факті наявності вини водія автомобіля „ГАЗ 3302”, д/н НОМЕР_3 - ОСОБА_8 у вчиненні ДТП.
Відтак, враховуючи, що в подальшому вказану постанову суду було скасовано постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.01.2011 року, обставини на підставі яких було винесено рішення від 02.03.2010 року - відсутні.
Положеннями ст. 114 ГПК України передбачено, що рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.
Згідно зі ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянуте прийняте ним судове рішення, що набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, які мають істотне значення для справи і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а також у разі скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції в рішенні від 11.05.2001 року дійшов висновку, що зазначені в заяві відповідача-1 обставини є безумовною підставою для перегляду рішення господарського суду м. Києва від 02.03.2010 року за нововиявленими обставинами.
Як вбачається із матеріалів справи, станом на момент прийняття рішення від 02.03.2010 року господарський суд виходив з того, що вина водія ОСОБА_8 у скоєнні ДТП була встановлена постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008 року, яка набрала законної сили та була чинною.
Однак, постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.01.2011 року вказану постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008 року було скасовано за недоведеністю вини ОСОБА_8 у вчиненні адміністративного правопорушення під час ДТП 20.06.2008 року, а провадження у адміністративній справі № 3-6292/2008 закрито на підставі ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту наведеної вище постанови Апеляційного суду Львівської області від 21.01.2011 року вбачається, що вина водія ОСОБА_8 у скоєнні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено застрахований автомобіль „Тойота Ланд Крузер Прадо", д/н НОМЕР_1, є такою, що не доведена належними та допустимими доказами.
Таким чином, враховуючи, що станом на день розгляду заяви відповідача-1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року у справі № 25/516 постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2008 року скасовано, а додаткових доказів, які б свідчили про наявність вини водія автомобіля „ГАЗ 3302”, д/н НОМЕР_3 - ОСОБА_8 у заподіянні шкоди власнику застрахованого автомобіля позивачем суду не надано, то колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що відповідач-1 та відповідач-2 є особами відповідальними за збитки завдані власнику застрахованого автомобіля „Тойота Ланд Крузер Прадо", д/н НОМЕР_1, а відтак позовні вимоги є безпідставними, недоведеними та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що заяву ПП ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року у даній справі слід задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року - скасувати, у позові - відмовити.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних документів та матеріалів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог, доводи позивача викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування на рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 року у справі № 25/516 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.05.2011 року у справі № 25/516 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 25/516 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Зубець Л.П.
Доманська М.Л.