01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
05.06.2012 № 5011-34/2216-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Сітайло Л.Г.
при секретарі Кравчук О.І.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 13.02.2012 р.)
від відповідача 1 - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 18.08.2011 р.)
від відповідача 2 - не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрокомплекс»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 04.04.2012 р.
у справі № 5011-34/2216-2012 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрокомплекс»
до 1. Приватного акціонерного товариства «Дельта Банк»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»
про визнання недійсним додатку №1 до договору
про передачу активів від 02.07.2010 р.
Дочірнє сільськогосподарське підприємство «Агрокомплекс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Дельта Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним Додатку №1 до договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010 р., укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», в частині передачі ПАТ «Дельта Банк» активів ТОВ «Укрпромбанк» за кредитним договором №30/К-08 від 18.09.2008 р., укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» і ДСП «Агрокомплекс» ТОВ «Концерн Нафтаенерго».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. у справі №5011-34/2216-2012 у позові відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено своїх позовних вимог, а відтак позовні вимоги не можуть вважатись законними та обґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято передчасно та незаконно, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Також позивачем зазначено, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача 2.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18.09.2008 р. між ТОВ «Укрпромбанк» (Банк) та ДСП «Агрокомплекс» ТОВ «Концерн Нафтаенерго» (Позичальник) було укладено кредитний договір №30/К-08.
У забезпечення виконання зобов'язання між ТОВ «Укрпромбанк» та ДСП «Агрокомплекс» було укладено договір застави.
01.02.2012 р. Господарським судом Черкаської області було порушено провадження у справі №03/5026/141/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ДСП «Агрокомплекс» про стягнення 897741,00 грн. заборгованості за Кредитним договором №30/К-08.
В обґрунтування позовних вимог у справі №03/5026/141/2012 ПАТ «Дельта Банк» посилається на договір про передачу активів, який було укладено 02.07.2010 р. між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк». Згідно додатку №1 до вказаного договору до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за Кредитним договором.
08.06.2010 р. Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 266 «Про погодження відчуження (шляхом передавання) активів (майна) ТОВ «Укрпромбанк» для позачергового задоволення вимог заставодержателя - ПАТ «Дельта Банк».
02.07.2010 р. відповідно до ст. 92, ч. 3 ст. 96, ч. 6 ст. 95 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та п.п. 14.1, 14.3 та 14.4 розділу VI Постанови Правління Національного банку України № 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» від 28.08.2001 р., а також враховуючи прийняття Правлінням Національного банку України Постанови від 08.06.2010 р. № 266, між ТОВ «Укрпробанк» (Первісний кредитор) та ПАТ «Дельта Банк» (Новий кредитор) було укладено договір про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості.
Відповідно до п. 2.1 договору про передачу активів від 02.07.2010 р., цим договором регулюються відносини, що пов'язані з заміною кредитора ТОВ «Укрпробанк» у зобов'язаннях, що виникають з кредитних та забезпечувальних договорів, права вимоги за якими перебувають в заставі у ПАТ «Дельта Банк» відповідно до договорів застави майнових прав № КГ-2010/1, № КГ-2010/2, № КГ-2010/3 від 20.01.2010 р. (з урахуванням змін та доповнень).
Згідно п. 3.1 договору про передачу активів від 02.07.2010 р., в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Укрпробанк» цим передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, а також за Попередніми Договорами внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпробанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях. Відповідно до положень ст. 516 ЦК України, відступлення ТОВ «Укрпробанк» прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами до ПАТ «Дельта Банк» не вимагає згоди боржників.
Внаслідок передачі ТОВ «Укрпробанк» ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги (замість ТОВ «Укрпробанк») від боржників належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, а також Попередніми договорами (п. 3.2 договору про передачу активів від 02.07.2010 р.).
Пунктом 1.2 договору про передачу активів від 02.07.2010 р. визначено, що кредитні та забезпечувальні договори, укладені ТОВ «Укрпробанк» з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу ПАТ «Дельта Банк» наведені в додатку № 1 до договору.
Відповідно до п. 7.4 договору про передачу активів від 02.07.2010 р., додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами та мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та нотаріально посвідчені.
В обгрунтування своїх позовних вимог про визнання додатку № 1 до договору про передачу активів від 02.07.2010 р. недійсним, позивач посилається на те, що останній в порушення п. 7.4 договору про передачу активів від 02.07.2010 р. нотаріально не посвідчений.
Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 209 ЦК України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Частиною 2 ст. 220 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
З огляду на вищезазначене, правочин який підлягає нотаріальному посвідченню (вважається укладеним, дійсним) з моменту його нотаріального посвідчення або набранням рішення суду про визнання такого правочину чинним законної сили. До цього часу такий правочин слід вважати нікчемним, тобто таким, що є недійсним на підставі закону.
У судовому засіданні 05.06.2012 р. представником відповідача-1, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 р., було надано для огляду нотаріально посвідчену копію додатку №1 до договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості від 12.07.2010 р. Вказаний додаток № 1 був прошитий разом з текстом договору, на якому міститься посвідчувальний напис нотаріуса, а зворотній бік прошитого документа містить напис про кількість прошитих сторінок (текст договору містить чотири сторінки, частина 1 додатку № 1 містить 82 сторінки, та частини 2 додатку № 1 містить 4 сторінки) та скріплений підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про нотаріат», процедура посвідчення угод та інших документів, для яких передбачене нотаріальне посвідчення, передбачає вчинення посвідчувальних написів на документах. Аналогічна норма міститься у п. 24 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 р., відповідно до якої при посвідченні правочинів, засвідченні вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи за формами, установленими Правилами ведення нотаріального діловодства.
Відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. №3253/5 при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва і вчиняють виконавчі написи: акти про морські протести та протести векселів за формами, установленими цими Правилами; посвідчувальні написи, свідоцтва, видані нотаріусом, виконавчі написи, акти про морські протести та протести векселів, підписуються нотаріусом і скріплюються його печаткою.
Крім того, п. 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що у разі якщо документи, що посвідчуються видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути прошиті або скріплені у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення їх цілісності, з проставленням печатки нотаріуса і зазначенням кількості скріплених аркушів.
Враховуючи те, що додаток №1 є невід'ємною частиною договору та прошитий разом с текстом договору, на якому міститься посвідчувальний напис нотаріуса, а зворотній бік прошитого документу містить напис про кількість прошитих сторінок та скріплений підписом і печаткою нотаріуса, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що нотаріусом додержано в повній мірі відповідні вимоги законодавства України щодо нотаріального посвідчення правочинів. Адже, оспорюваний додаток № 1 не є окремим правочином, а є лише його складовою частиною та не потребує додаткового нотаріального посвідчення.
Текстом нотаріального документа є сам договір, який викладається на спеціальних бланках нотаріальних документів, а додаток № 1 до нього є наданням додаткової інформації, яка пояснює окремі питання документа, тобто є його складовою частиною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2009 р. по справі № 12/32 (9/22).
З огляду на вищезазначені обставини, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено правомірності заявлених позовних вимог. Відтак, позовні вимоги про визнання недійсним Додатку №1 до договору про передачу активів ТОВ «Укрпромбанк» в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010 р., укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», в частині передачі ПАТ «Дельта Банк» активів ТОВ «Укрпромбанк» за кредитним договором №30/К-08 від 18.09.2008 р., укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» і ДСП «Агрокомплекс» ТОВ «Концерн Нафтаенерго» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрокомплекс» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 р. у справі №5011-34/2216-2012 залишити без змін.
Справу №5011-34/2216-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Дикунська С.Я.
Сітайло Л.Г.