01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
05.06.2012 № 52/104
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Сітайло Л.Г.
Дикунської С.Я.
при секретарі Кравчук О.І.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №127 від 02.04.2012 р.)
від відповідача - Матвієнко А.І. (голова правління згідно наказу №2 від 04.03.2010 р.)
ОСОБА_4 (довіреність б/н від 16.04.2012 р.)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 18.04.2012 р.
у справі № 52/104 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6»
про стягнення 196686,74 грн.
Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-6» про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 164711,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 31975,13 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. у справі №52/104 у позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 04582/4-12 від 22.07.1997 р. на послуги водопостачання та водовідведення та інфляційних втрат відсутні, у зв'язку з чим судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що господарським судом міста Києва при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та як наслідок винесення судом рішення, висновки якого не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.04.2005 р. по 01.04.2008 р.
З даним позовом до суду першої інстанції позивач звернувся 24.07.2008 р.
В межах позовної давності позивач мав право звернутися з позовом про стягнення боргу за період з 24.07.2005 р.
23.01.2012 р. відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.
З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 32074,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4321,59 грн. за квітень, травень, червень, 24 дні липня 2005 року та 57003,09 грн. боргу станом 01.04.2005 р., що утворився за попередній період, не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України.
22.07.1997 р. між Державним комунальним об'єднанням «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Житлово-будівельним кооперативом «Кристал-6» (абонент) було укладено договір № 04582/4-12 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65 (далі -Правила).
Вказані Правила, відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.
Пунктами 1.10, 12.5 Правил №65 встановлено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.
Пунктами 11.1, 12.3 Правил № 65 передбачено, що кількість води, використаної абонентами, визначається за показниками повірених у встановленому порядку водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані. Розрахунки за воду здійснюються з підприємствами (за винятком ЖЕО), як правило, один раз на місяць.
Згідно п. 3.1. договору № 04582/4-12, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, надаючи послуги з водопостачання та приймаючи від відповідача каналізаційні стоки.
Пунктами 3.6, 3.7 договору № 04582/4-12 визначено, що абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі. Абонент має право повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги, якщо постачальником пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачені послуги.
Відповідно до п. 5.1. договору № 04582/4-12, цей договір укладається з 22.07.1997 р. по 22.07.1998 р. і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Предметом даного судового спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 164711,61 грн. боргу за період з 01.04.2005 р. по 01.04.2008 р. (38615,58 грн. - борг за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 5-407 для потреб холодного водопостачання, 57003,09 грн. боргу за попередній період та 69092,99 грн. - борг за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 5-50407 для потреб гарячого водопостачання, а також інфляційні втрати у розмірі 31975,13 грн.).
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 04582/4-12 від 22.07.1997 р. на послуги водопостачання та водовідведення, укладеного між ними. На підставі вказаного договору № 04582/4-12, відповідачу було відкрито особовий рахунок та присвоєно код 5-407, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення.
Також, позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 57-50407, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.
Як вбачається зі змісту договору № 04582/4-12 на послуги водопостачання та водовідведення, останнім не передбачено надання послуг щодо постачання та відведення питної води, що використовується на підігрів гарячої води.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Отже, включення позивачем до суми боргу оплати послуг постачання та відведення питної води, що використовується на підігрів гарячої води не відповідає умовам договору № 04582/4-12.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду у справах №26/351 від 15.05.2012 р., №42/418-26/240 від 10.05.2012 р.,17/235-1/205 від 16.05.2012 р.
Поясненнями позивача, поданим позивачем розрахунком на підставі зазначених даних розрахункових листів абонента стверджується факт надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачем відповідачу за спірним договором № 04582/4-12 за період з 24.07.2005 р. по квітень 2008 року на загальну суму 106680,00 грн., що не заперечується відповідачем. Доказів надання послуг на більшу суму позивачем не надано.
Таким чином, з урахуванням знижки у розмірі 6111,02 грн., а також враховуючи перерахунки у сумі 7539,90 грн. та 4258,31 грн., здійснені позивачем, відповідач повинен був сплатити на користь позивача 88770,77 грн. (106680,00 грн. - 6111,02 грн. - 7539,90 грн. - 4258,31) вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.
З розрахунку позивача вбачається, що відповідачем за спірний період з 24.07.2005 р. по квітень 2008 року було сплачено 88778, 29 грн., що свідчить про відсутність заборгованості відповідача за спірним договором № 04582/4-12 за період з 24.07.2005 р. по квітень 2008 року.
Доказів порушення відповідачем строків оплати послуг з водопостачання та водовідведення у відповідності до умов договору №04582/4-12 від 22.07.1997 р. позивачем суду не надано, а відтак відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 04582/4-12 від 22.07.1997 р. на послуги водопостачання та водовідведення та інфляційних втрат відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. у справі №52/104 залишити без змін.
Справу №52/104 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Сітайло Л.Г.
Дикунська С.Я.