01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
31.05.2012 № 5011-27/2054-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Вербицької О.В.
при секретарі Горголь І.С.
за участю представників:
позивача - не зявилися;
відповідача - Яців О.Р.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі»
на рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2012
у справі № 5011-27/2054-2012 (суддя - Дідиченко М.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі»
до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк»
про визнання договору недійсним
У лютому 2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - відповідач) про визнання кредитного договору № 76/VIP від 18.12.2008 недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.02.2012 порушено провадження у справі № 5011-27/2054-2012.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2012 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2012 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 5011-27/2054-2012.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2012 у справі № 5011-27/2054-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
В засіданні суду 29.05.2012 оголошено перерву до 31.05.2012.
В засідання суду, призначене на 31.05.2012, представники позивача не з'явилися, хоча були присутні в попередньому судовому засіданні та були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, поважних причин відсутності суду не надано
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
20.06.2007, 13.03.2008 та 08.04.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі», Manitowoc Crane Group France SAS та Hek Mnufacturing BV (постачальники) уклали зовнішньоекономічні контракти № 2007/127, № 2008/80, № 125-148 та № 2/08 на купівлю баштових кранів та вантажопідйомних механізмів, з метою подальшого продажу і надання обладнання в оренду. Умовами контрактів передбачено, що оплата за обладнання здійснюється у формі акредитиву або у вигляді 100 % передоплати.
Вбачається, що позивач, постачальники, іноземний банк, що обслуговував постачальників (далі - виконуючий банк), та АБ «Укргазбанк» домовилися, що виконуючий банк здійснює попередню оплату постачальникам за обладнання по зовнішньоекономічним контрактам, а відповідач і позивач укладають договори на обслуговування непокритих безвідкличних акредитивів.
Так, між позивачем та відповідачем були укладені договори на обслуговування імпортного акредитива: № № 97080611ІСТ26374 від 11.06.2008, 97080530ІСТ26374 від 30.05.2008, 97080129ІСТ26374 від 29.01.2008, 97080220ІСТ26374 від 20.02.2008, 97080804ІСТ26374 від 04.08.2008, 97080228ІСТ26374 від 28.02.2008, 97071221ІСТ26374 від 21.12.2007, 97080327ІСТ26374 від 27.03.2008, 97080703ІСТ26374 від 03.07.2008, 97080827ІСТ26374 від 27.08.2008, 97080707ІСТ26374 від 07.07.2008, 97080626ІСТ26374 від 26.06.2008, 97080516ІСТ26374 від 16.05.2008, 97080507ІСТ26374 від 07.05.2008, 97080523ІСТ26374 від 23.05.2008, 97080415ІСТ26374 від 15.04.2008, 97080424ІСТ26374 від 24.04.2008.
Відповідно до п. 1.2 договорів на обслуговування імпортних акредитивів оплата за акредитивом здійснюється за рахунок власних коштів позивача, а за відсутності необхідної суми на рахунку позивача - за рахунок власних коштів відповідача з подальшою видачею кредитних коштів позивачу для відшкодування витрат, понесених відповідачем по акредитиву. Попередню оплату постачальнику здійснює виконуючий банк після отримання від відповідача документів, що підтверджують готовність позивача оплатити вартість обладнання на умовах акредитивної оплати. Виконуючий банк перераховує гроші в банк бенефіціара, який зараховує їх на рахунок постачальника.
Відповідач, як банк-емітент, зобов'язується протягом 3 робочих днів, з дати оформлення позивачем заявки про відкриття документарного акредитиву, відкрити на користь бенефіціара акредитив (п. п. 3.3.1, 1.1 договору). Тобто після отримання від позивача заявки та документів, що підтверджують прибуття обладнання в Україну, відповідач зобов'язаний зарахувати кредитні кошти на рахунок позивача і одразу ж перерахувати їх виконуючому банку, а також направити позивачу повідомлення про дату здійснення оплати по акредитиву (п. п. 3.3.3 договору).
Враховуючи відсутність власних коштів у позивача, між відповідачем та позивачем були укладені кредитні договори: № 180 від 21.12.2007., № 13 від 29.01.2008, № 16 від 28.02.2008, № 23 від 27.03.2008, № 14 від 15.04.2008, № 27 від 24.04.2008, № 29 від 07.05.2008, № 15 від 16.05.2008, № 32 від 23.05.2008, № 16 від 30.05.2008, № 37 від 11.06.2008, № 17 від 26.06.2008, № 18 від 03.07.2008, № 39 від 07.07.2008, № 44 від 04.08.2008, № 49 від 28.08.2008, № 19 від 27.08.2008.
Сторони погодили, що ставка за користування кредитними коштами відповідно до зазначених кредитних договорів по кредитах у доларах становить 11-15% річних, по кредитах в євро - 11,5-15% річних.
01.12.2008 відповідач направив на адресу позивача лист № 319.1-1/12, відповідно до якого пропонував достроково розірвати кредитні договори та одночасно відкрити нову мультивалютну кредитну лінію.
18.12.2008 сторони підписали додаткові угоди до кредитних договорів, відповідно до яких домовились припинити дії вищезазначених кредитних договорів.
Також, 18.12.2008 сторони уклали кредитний договір № 76/VIP, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику мультивалютну невідновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 139 000 000, 00 грн.
Відповідно до п. 1.2 договору № 76/VIP цільове призначення кредитної лінії: на виконання зобов'язань за договорами на обслуговування імпортних акредитивів, а саме: № № 97080611ІСТ26374 від 11.06.2008, 97080530ІСТ26374 від 30.05.2008, 97080129ІСТ26374 від 29.01.2008, 97080220ІСТ26374 від 20.02.2008, 97080804ІСТ26374 від 04.08.2008, 97080228ІСТ26374 від 28.02.2008, 97071221ІСТ26374 від 21.12.2007, 97080327ІСТ26374 від 27.03.2008, 97080703ІСТ26374 від 03.07.2008, 97080827ІСТ26374 від 27.08.2008, 97080707ІСТ26374 від 07.07.2008, 97080626ІСТ26374 від 26.06.2008, 97080516ІСТ26374 від 16.05.2008, 97080507ІСТ26374 від 07.05.2008, 97080523ІСТ26374 від 23.05.2008, 97080415ІСТ26374 від 15.04.2008, 97080424ІСТ26374 від 24.04.2008.
Пунктом 1.3.1 договору № 76/VIP сторони погодили, що кредитна лінія відкривається з 18.12.2008 строком на 12 місяців.
Згідно з п. 1.4.1 договору № 76/VIP за користування кредитними коштами у межах встановленого в п. 1.3 терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 20 % річних за користування кредитними коштами в гривні, 11% річних за користування кредитними коштами в доларах США, 10 % річних за користування кредитними коштами в євро.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На думку позивача спір між сторонами виник внаслідок того, що відповідач ввів позивача в оману щодо обставин укладення кредитного договору № 76/VIP, а тому наявні підстави для визнання зазначеного договору недійсним.
За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.
Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Вимогами статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів, що відповідач ввів в оману останнього при укладанні кредитного договору № 76/VIP від 18.12.2008.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 06.11.2009 № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.
Волевиявлення позивача підтверджується наявністю на спірному договорі підпису останнього, скріпленого печаткою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання кредитного договору № 76/VIP від 18.12.2008 недійсним.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Позивачем не надано доказів, які б свідчили про введення останнього в оману при укладенні спірної угоди.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2012.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 10.04.2012 у справі № 5011-27/2054-2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-27/2054-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Буравльов С.І.
Судді Андрієнко В.В.
Вербицька О.В.