01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
31.05.2012 № 42/26
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Вербицької О.В.
при секретарі Горголь І.С.
за участю представників:
позивача - Твердохлєбов О.В.;
відповідача - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Капарол Україна»
на рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2012
у справі № 42/26 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом Дочірнього підприємства «Капарол Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мс Ойл Кард»
про розірвання договору, відшкодування попередньої оплати, пені, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 14014,88 грн.
У січні 2010 Дочірнє підприємство «Капарол Україна» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мс Ойл Кард» (далі - відповідач) про розірвання договору поставки № 7351-ПКЛ від 03.07.2008 та відшкодування попередньої оплати, пені, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у розмірі 14014,88 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2010 порушено провадження у справі № 42/26.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.04.2012 позов задоволено частково, розірвано договір № 7351-ПКЛ від 03.07.2008. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 03.04.2012 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення суду змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування сум та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушені норми матеріального та процесуального права,
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 42/26.
В засідання суду, призначене на 31.05.2012, представники відповідача не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, поважних причин відсутності суду не надано.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
03.07.2008 між сторонами було укладено договір № 7351-ПКЛ поставки нафтопродуктів з використанням пластикових смарт - карт на АЗС системи безготівкових розрахунків «МС Ойл Кард» (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався постачати позивачу товар, що є в наявності на кожній АЗС, які працюють у системі безготівкових розрахунків «МС Ойл Кард», асортимент та/або конкретний вид послуг визначається покупцем виходячи із власних потреб, відповідно до додатку № 1 до договору, а останній - прийняти і оплатити товар та/або послуги на умовах попередньої оплати.
Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що строк дії Договору встановлений з моменту підписання його сторонами та діє протягом року, а в частині виконання сторонами зобов'язань - до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць закінчення строку про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 712 ЦК України), за умовами якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи, зокрема акту звірки між сторонами за липень 2009 року, вбачається факт здійснення позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати за договором у розмірі 10051,33 грн.
Разом з тим, доказів передачі товару за договором на суму попередньої оплати в установлений строк або повернення відповідачем одержаних коштів матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару за договором на суму 10051,33 грн., а таке порушення умов договору є істотним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині розірвання договору відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України є обґрунтованими та підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування попередньої оплати, пені, та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вимоги про стягнення 10051,33 грн. попередньої оплати, 1237,30 грн. інфляційних втрат, 1516,79 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 1209,46 грн. пені позивач не заявив у справі про банкрутство, позивач є конкурсним кредитором, а тому його вимоги в силу указаних положень закону вважаються погашеними.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 10051,33 грн. шляхом підписання акту взаєморозрахунків станом на 30.07.2009. Тобто вимоги позивача до відповідача виникли вже після порушення провадження у справі про банкрутство (ухвала про порушення судом справи про банкрутство відповідача винесена 24.03.2009).
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
З урахуванням наведеного, колегія вважає, що позивач не є конкурсним кредитором, відповідача не ліквідовано в установленому законом порядку, а отже рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування попередньої оплати, пені, та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання з підстав не подання позивачем, як конкурсним кредитором заяви з вимогами до відповідача в порядку, визначеному ч. ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є необґрунтованим.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 10051,33 грн. попередньої оплати за укладеним договором, 1237,30 грн. інфляційних втрат, 1516,79 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 1209,46 грн. пені, розрахунок яких перевірений судом є правильним та не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Позивачем належними та допустимими доказами доведені обставини справи, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а за таких обставин останні колегією суддів визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Капарол Україна» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 03.04.2012 частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Капарол Україна» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2012 у справі № 42/26 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування попередньої оплати, пені, та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у розмірі 14014,88 грн., скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мс Ойл Кард» (02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код 32527593) на користь Дочірнього підприємства «Капарол Україна» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А, код 32593100) 10051 (десять тисяч п'ятдесят одну) грн. 33 коп. попередньої оплати, 1237 (одну тисячу двісті тридцять сім) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 1516 (одну тисячу п'ятсот шістнадцять) грн. 79 коп. три відсотки річних від простроченої суми, 1209 (одну тисячу двісті дев'ять) грн. 46 коп. пені, 227 (двісті двадцять сім) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 03.04.2012 у справі № 42/26 залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мс Ойл Кард» (02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код 32527593) на користь Дочірнього підприємства «Капарол Україна» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А, код 32593100) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.
6. Матеріали справи № 42/26 повернути до господарського суду м. Києва.
7. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя Буравльов С.І.
Судді Андрієнко В.В.
Вербицька О.В.