01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
24.05.2012 № 5011-25/496-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Зубець Л.П.
Доманської М.Л.
при секретарі судового засідання: Мельникові О.Г. (помічник судді),
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 1053/2011 від 30.12.2011 року;
від відповідача: не з'явилися;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Просто-страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року
у справі № 5011-25/496-2012 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Просто-страхування",
до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Страховий капітал",
про стягнення 5 068,37 грн.,
встановив:
У січні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на свою користь з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 068,37 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 року апеляційну скаргу ПрАТ „Просто-страхування" прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 10.05.2012 року.
Відповідно до розпорядження секретаря палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/1 від 10.05.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ „Просто-страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Зубець Л.П.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 24.05.2012 року відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін та необхідністю витребування додаткових доказів.
Відповідно до розпорядження секретаря палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/1 від 24.05.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ „Просто-страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Доманська М.Л., Зубець Л.П.
Представники відповідача в судове засідання, яке відбулося 24.05.2012 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомлено. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ „Просто-страхування" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи 23.12.2009 року між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів серії АТК № 181727 (договір страхування), за яким застраховано автомобіль НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль), який належить ОСОБА_4 (вигодонабувач - за договором страхування).
Одним із передбачених Договором страхових ризиків є пошкодження т/з. Строк дії Договору: з 28.12.2009 року по 27.12.2010 року.
29.10.2010 року в м. Києві на пл. Сантьяго-де-Чілі сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - за участю застрахованого автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_5 (власник т/з), що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУМВС України в місті Києві.
В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з ОСОБА_4
02.11.2010 року страхувальник повідомив страховика про ДТП та заявою від 01.12.2010 року просив страхову компанію виплатити страхове відшкодування на р/р ТОВ „Автосаміт ЛТД".
Відповідно до звіту № 1293 про оцінку майна (автотоварознавчого дослідження) від 15.11.2010 року, складеного ФОП ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2 в результаті ДТП, склала 7 363,80 грн., а фактична вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 6 191,44 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № С-0019416 від 08.11.2010 року складених ТОВ „Автосаміт ЛТД".
Позивач, як страховик, виплатив на р/р ТОВ „АЦ „Голосіївський", відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі страхового акту б/н від 06.12.2010 року та розрахунку страхового відшкодування № 7799 від 06.12.2010 року, суму страхового відшкодування за вирахуванням 613,07 грн. франшизи в розмірі 5 587,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18286 від 18.12.2010 року.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 5 587,37 грн.
Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року у справі № 3-12603/2010р., водія автомобіля НОМЕР_3 - ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні ДТП 29.10.2010 року внаслідок порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.
Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Позивач, посилаючись на Довідку ВДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУМВС України в місті Києві та витяг з електронної централізованої бази М(Т)СБУ, стверджує, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_3, застрахована ПрАТ „СК „Страховий капітал" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8129132 (далі - Поліс).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Позивач претензією про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) вих. № 04-1570 від 12.04.2011 року, до якої додані документи, передбачені статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду в розмірі 5 587,37 грн.
В передбачені Законом строки, відповідач суму страхового відшкодування в порядку регресу не сплатив.
Посилаючись на приписи статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача в порядку регресу (за вирахуванням 510,00 грн. франшизи згідно Полісу) 5 068,37 грн. матеріальної шкоди, яка була завдана в результаті ДТП, що трапилась 29.10.2010 року.
Судом першої інстанції, посилаючись на порушення позивачем приписів статей 33, 34 ГПК України у позові було відмовлено, оскільки у матеріалах справи відсутній Поліс ВС/8129132 на який посилається позивач в своїй позовній заяві, а відтак позивачем не доведено, що за Полісом № ВС/8129132 застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_5 за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу „Daewoo", д/н НОМЕР_3 у відповідача.
Із розширеної довідки М(Т)СБУ, зробленої на запит суду першої інстанції вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована ПрАТ „СК „Страховий капітал" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/8129132 зі строком дії з 30.09.2010 року до 29.09.2011 року; тип договору - 2-й; страхувальником є ОСОБА_5.
Однак, з даної довідки не вбачається який саме т/з застраховано за Полісом ВС/8129132.
В Довідці ВДАІ з обслуговування Оболонського району при УДАІ ГУМВС України в місті Києві та витязі з електронної централізованої бази М(Т)СБУ, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог також не зазначено, що саме автомобіль НОМЕР_3 застраховано за Полісом ВС/8129132.
Відповідно до п 15.2. ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", в редакції, діючій на момент ДТП, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу).
Таким чином, вірним є висновок місцевого господарського суду, що позивачем не доведено, що автомобіль НОМЕР_3, яким ОСОБА_5 керував під час ДТП, вписаний в Полісі ВС/8129132, а відтак не доведено що його цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним саме транспортного засобу „Daewoo", д/н НОМЕР_3 була застрахована у відповідача за Полісом № ВА/636084.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 068,37 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних документів та матеріалів на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог, доводи позивача викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Просто-страхування" на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року у справі № 5011-25/496-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року у справі № 5011-25/496-2012 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 5011-25/496-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Зубець Л.П.
Доманська М.Л.