31 жовтня 2006 р.
№ 1/49-06-1535
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
Муравйов О. В.
судді
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянула
касаційну скаргу
Дочірнього підприємства “ГПК Україна» компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ» (ФРН)
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року
по справі
№ 1/49-06-1535
за позовом
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Дочірнього підприємства “ГПК Україна» компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ» (ФРН)
Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт»
до
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
товариства з обмеженою відповідальністю “Формаг»
Одеської митниці
про
стягнення 247163,98 грн.
За участю представників сторін:
- від позивача:
- від третьої особи на стороні позивача:
Марков Е. В. -дов. № 1265 від 23.11.05
не з'явилися
- від відповідача:
- від третьої особи на стороні відповідача:
Подрезов Д. В. -дов. від 01.03.06
не з'явилися
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2006 року у складі колегії суддів Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Фролова Г. М. касаційна скарга Дочірнього підприємства “ГПК Україна» компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ» (ФРН) була прийнята до провадження, її розгляд призначений на 11 год. 00 хв. 31.10.2006 року.
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
В судове засідання 31.10.2006 року представники третіх осіб не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені заздалегідь належним чином. Ухвалою Вищого господарського суду України про прийняття касаційної скарги до провадження явка представників сторін та третіх осіб обов'язковою не визнавалася. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 1117 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75, 1115 ГПК України без участі представників третіх осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи.
За згодою сторін в судовому засіданні 31.10.2006 року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач Дочірнє підприємство “ГПК Україна» компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ» (ФРН) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Формаг» (відповідач) 247163,98 грн. заборгованості за договором № 136-к від 28.03.2005р. за зберігання контейнерів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2006 року по справі № 1/49-06-1535 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Одеську митницю.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2006 року по справі № 1/49-06-1535 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт».
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.06.2006 року по справі № 1/49-06-1535 (суддя Гарник Л. Л.) позов задоволений частково: вирішено стягнути з відповідача ТОВ “Фармаг» на користь позивача Дочірнього підприємства “ГПК Україна» компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ» (ФРН) 137574,6 грн. заборгованості, 1375,75 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, усього 139068,35 грн. В решті позову відмовлено.
Підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення 137574,6 грн. був висновок місцевого суду про обов'язок відповідача оплатити вартість послуг по зберіганню позивачем контейнерів відповідно до умов договору № 136-к, укладеного між позивачем та відповідачем 28.03.2005р. Підставою для відмови в стягненні 109589,38 грн. був висновок про те, що ця сума нарахована за період, який передував укладенню договору № 136-к від 28.03.2005 року.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року по справі № 1/49-06-1535 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Гладишева Т. Я., Лавренюк О. Т.) апеляційна скарга ТОВ “Формаг» задоволена, рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2006 року по справі №1/49-06-1535 скасоване, в задоволені позову відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1235,82 грн.; в задоволенні апеляційної скарги Дочірнього підприємства “ГПК Україна» компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ» (ФРН) відмовлено. Підставою для скасування рішення місцевого суду був висновок апеляційної інстанції про те, що рішення судом першої інстанції прийняте з порушення чинного законодавства без врахування обставин справи.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач ДП “ГПК Україна» компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ» (ФРН) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року повністю, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2006 року частково в частині вимог позивача, які не були задоволені судом, та прийняти нову постанову, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі на суму 247163,98 грн. Свої вимоги заявник касаційної скарги обгрунтовує неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
В письмових поясненнях на касаційну скаргу Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт» не погоджується з постановою апеляційного господарського суду, стверджує, що плата за зберігання контейнерів повинна бути стягнута з Одеської митниці, яка повинна бути співвідповідачем по даній справі.
В судовому засіданні представник відповідача проти доводів позивача, викладених в касаційній скарзі, заперечив, просив залишити постанову апеляційного господарського суду без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та пояснення на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем ДП “ГПК Україна» компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ» (ФРН) та відповідачем ТОВ “Формаг» 28.03.2005 року був укладений договір № 136-к, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надавати послуги та здійснювати операції з обслуговування контейнерів експедитора -ТОВ “Формаг» (відповідача) на території контейнерного терміналу ДП “Одеський морський торговельний порт».
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за зберігання 12 контейнерів, які були передані на зберігання з 06.09.2004 року по 20.09.2004 року, тобто ще до укладення зазначеного вище договору. Зазначені контейнери зберігалися до 27.09.2005 року.
Судом першої інстанції встановлено, що зазначені вище 12 контейнерів в період з 06.09.2004р. по 20.09.2004р. передавалися відповідачем на зберігання позивачу як оператору контейнерного терміналу ДП “Одеський морський торговельний порт». Послуги зі зберігання цих контейнерів надавалися позивачем на підставі укладеної між ним (позивачем) та ДП “Одеський морський торговельний порт» агентської угоди від 01.01.2002р. та контракту з надання стивідорних послуг лінійному перевізнику від 16.06.2000р. № КД-385.
Починаючи з 28.03.2005 року відповідні послуги надавалися на підставі договору від 28.03.2005 року № 136-к, укладеного безпосередньо між позивачем та відповідачем.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову позивачу в позові в частині стягнення 109589,38 грн., які нараховані як плата за зберігання до укладення сторонами по справі договору № 136-к 28.03.2005 року. Такий висновок відповідає положенням ч. 7 ст. 180 ГК України про те, що на зобов'язання, які виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.
Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 137574,6 грн. за зберігання контейнерів з моменту укладення договору до їх отримання (з 28.03.2005р. по 27.09.2005р.), оскільки такий висновок суперечить нормам матеріального права.
Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 180 ГПК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Про поширення умов договору на зобов'язання, що виникли між сторонами до укладення такого договору, повинно бути спеціально зазначено в договорі (ч. 7 ст. 180 ГК України).
Такого зазначення в договорі № 136-к від 28.03.2005 року немає. Навпаки, пунктом 8.1 цього договору передбачено, що він набирає чинності з 28.03.2005 року.
Отже, на зобов'язання по зберіганню товару (контейнерів), який переданий позивачу до набрання чинності договором, його положення не поширюються, оскільки такі зобов'язанні виникли до укладення договору і тривають під час його дії.
Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б свідчили про передачу ДП “Одеський морський торговельний порт» прав вимоги позивачу по стягненню плати за зберігання за контейнери, які передавалися позивачу під час виконання ним умов агентської угоди від 01.01.2002р. та контракту з надання стивідорних послуг лінійному перевізнику від 16.06.2000р. № КД-385.
За таких обставин вірно встановивши обставини справи щодо укладення договорів між учасниками спору та передачі відповідачем контейнерів на зберігання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, не застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 7 ст. 180 ГК України, яка підлягала застосуванню. Зазначена помилка місцевого суду кваліфікується як порушення норми матеріального права, що в силу положень ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятого у справі рішення в частині задоволення позовних вимог.
Що стосується постанови апеляційного господарського суду, то вона також підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
З посиланням на ст. 67 ГК України суд апеляційної інстанції зробив висновок про відмову в задоволенні позову в частині стягнення плати за зберігання контейнерів за період з 14.09.2004р.-20.09.2004р. по 18.10.2004р.-09.11.2004р., оскільки позивачем проігнорований визначений сторонами порядок оплати вартості цих послуг.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, а також встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами по справі, якими в силу положень ст. 21 ГПК України є позивач та відповідач, укладений тільки один договір: № 136-к від 28.03.2005р. Отже, в період з 14.09.2004р.-20.09.2004р. по 18.10.2004р.-09.11.2004р. позивач не міг дотримуватися встановленого між сторонами порядку розрахунків, оскільки між позивачем та відповідачем такий порядок визначений не був. До 28.03.2005р. сторонами укладалися договори, які визначали порядок розрахунків за надані позивачем послуги, не між собою, а з третьою особою ДП “Одеський морський торговельний порт». Зазначені обставини встановлені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.
Обгрунтовуючи висновок про відмову в позові в цій частині, суд апеляційної інстанції не посилався на норми матеріального права, крім ст. 67 ГПК України. Однак зазначена стаття не регулює питання, пов'язані з виконанням господарських зобов'язань, що є предметом судового спору.
Висновок про безпідставність позовних вимог про стягнення плати за зберігання за період з 18.10.2004р.-18.11.2004р. по 27.09.2005р. зроблений, виходячи з встановленого судом апеляційної інстанції факту вилучення спірних контейнерів. Обгрунтовуючи свій висновок в цій частині, суд апеляційної інстанції посилається на ст. 377, ч. 9 ст. 363 Митного кодексу України, п. 2, 5 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про його конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001р. № 1424.
Однак зазначені норми не регулюють правовідносини, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності. Стосунки між позивачем та відповідачем по зберіганню товару є цивільно-правовими і регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України (ст. 1 ЦК України та ст. 1-4 ГК України).
Відмовляючи в позові, який грунтувався на господарських зобов'язаннях, суд апеляційної інстанції встановив, що між позивачем та відповідачем існували господарські правовідносини, але не навів посилань на норми законодавства, які регулюють ці правовідносини.
За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати законними та обгрунтованими, а тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.
Виходячи з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи щодо укладення учасниками спору договорів та передачі і отриманню майна, суд касаційної інстанції відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України має можливість прийняти нове рішення про повне скасування постанови апеляційної інстанції, часткове скасування рішення місцевого суду та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в позові.
Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “ГПК України» компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ» (ФРН) задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року по справі № 1/49-06-1535 скасувати.
Рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2006 року по справі № 1/49-06-1535 скасувати в частині задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства “ГПК України» компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ» (ФРН).
В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 14.06.2006 року по справі № 1/49-06-1535 залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. М. Фролова