Справа № 09/4659а
"03" листопада 2006 р., 10 год. 30 хв. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,
при секретарі -Лавріненко С.І.
за участю представників сторін: позивача -Рябокінь З.Р. за довіреністю, першого відповідача -Дубовик Л.М. за довіреністю, другого відповідача -не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю (з іноземними інвестиціями) "Генезіс-Ротор" м. Черкаси та Комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич", с. Сагунівка Черкаського району про визнання недійсною угоди, -
Позивач подав адміністративний позов про визнання недійсною угоду від 10.06.2005 року №13/Е (далі - спірна угода), укладену між ТОВ «Генезіс-Ротор»(перший відповідач) та КГ ТОВ «Славутич» (другий відповідач), як таку, що вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Позовні вимоги мотивовані наступним:
- при перевірці взаєморозрахунків ТОВ «Генезіс-Ротор»з КГ ТОВ «Славутич» встановлено, що рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року у справі №08/3681, яке набрало законної сили, визнані недійсними рішення виконавчого комітету Черкаської районної ради народних депутатів №203 від 26.12.1991 року «Про державну реєстрацію КГ ТОВ «Славутич»; Статут КГ ТОВ «Славутич»від 23.01.1992 року №10, починаючи з 11.02.2002 року; рішення засновників КГ ТОВ «Славутич», викладене в протоколі від 11.02.2002 року №6; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі скорочено -ПДВ) від 06.08.1997 року №32450491 з 11.02.2002 року та встановлено, що особи, названі в останній редакції статуту як засновники, у тому числі і Коротушенко П.О., не мають жодного відношення до діяльності даного підприємства, тому згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини щодо КГ ТОВ «Славутич»не підлягають доведенню у даній справі;
- наведене свідчить, що спірний договір та податкові накладні, видані КГ ТОВ «Славутич»підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку;
- на підставі зазначеного рішення господарського суду актом від 18.11.2005 року №253/15 проведено анулювання свідоцтва платника ПДВ КГ ТОВ «Славутич»з 11.02.2002 року;
- відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року зі змінами і доповненнями (далі скорочено - ЗУ «Про ПДВ») право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних належить виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ;
- КГ ТОВ «Славутич», продавець по договору, не мав права виписувати податкові накладні, отже ТОВ «Генезіс-Ротор»завищив податковий кредит, задекларований на підставі податкових накладних, виданих на виконання спірного договору КГ ТОВ «Славутич»;
- КГ ТОВ «Славутич»останній раз звітував до органів державної податкової служби (далі скорочено - ДПС) в листопаді 2003 року за жовтень 2003 року, що є порушенням податкового законодавства та свідчить про те, що до бюджету не надійшов ПДВ з господарських операцій, вчинених на виконання спірного договору;
- вищевикладені обставини свідчать про те, що КГ ТОВ «Славутич», укладаючи спірний договір, мав умисел на ухилення від оподаткування, а саме на несплату ПДВ в сумі 5680,00 грн., сплаченого ТОВ «Генезіс-Ротор»в ціні придбаного товару;
- спрямованість спірного договору з боку КГ ТОВ «Славутич»(другого відповідача) на ухилення від оподаткування є достатньою ознакою суперечності мети його укладення інтересам держави і суспільства;
- необхідно врахувати п.19 роз'яснень Вищого господарського суду України від 18.03.2003 року №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»та п.7.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.07.2002 року №1056, які вказують на те, що у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку зі здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого паспорта або на підставну особу та за наявності інших підстав, які свідчать про укладення оспорюваних угод з метою суперечною інтересам держави та суспільства, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно зі ст.49 ЦК УРСР від часу її укладення;
- стаття 49 ЦК УРСР знайшла своє місце в нормі ст.207 ГК України, тому спірна угода підлягає визнанню недійсною в силу ст.207 ГК, як вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Перший відповідач адміністративний позов не визнав, посилаючись на те, що оспорювана угода правомірна, відповідає всім вимогам діючого законодавства України, сам факт визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації підприємства, не свідчить про те, що угоди, укладені цим підприємством, є такими, що укладені з метою суперечною інтересам держави і суспільства.
Другий відповідач представника в судове засідання не направив, письмових заперечень проти позову не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні:
- представник позивача повністю підтримав позовні вимоги;
- представник першого відповідача доказував безпідставність позовних вимог з позицій, викладених у запереченнях на позовну заяву, послався на лист ДПА України від 13.09.2006 року, у якому викладені правові позиції ДПА України щодо визнання недійсними угод, які не відповідають правовим позиціям позивача, доказував, що ТОВ «Генезіс-Ротор»є добросовісним платником податку, про правопорушення, які вчинили засновники КГ ТОВ «Славутич», керівництво ТОВ «Генезіс-Ротор»не знало і не могло знати, договір виконаний, оплата за придбане по договору обладнання проведена в безготівковій формі повністю, жодних ознак щодо фіктивності чи ухилення від сплати податків з боку КГ ТОВ «Славутич»при укладенні та виконанні договору не було.
Заслухавши представників позивача та першого відповідача, дослідивши матеріали даної справи, господарської справи № 08/3681 та адміністративної справи № 01/4575а, судом встановлено наступне.
На підставі направлень, виданих Черкаською ОДПІ від 17.01.2006 року №35/23-011, ст.ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позивачем була проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання ТОВ «Генезіс-Ротор»податкового та валютного законодавства у період його діяльності з 01.01.2003 року по 01.10.2005 року, за результатами якої складений акт від 01.02.2006 року № 145/23-208/21376583 (далі акт перевірки).
У висновках акту перевірки зазначено, що документальною перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 ст.7 ЗУ «Про «ПДВ», в результаті чого в перевіреному періоді ТОВ «Генезіс-Ротор»занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 123 919,00 грн. у податкових місячних періодах з квітня 2003 року по липень 2005 року.
Підставою визначення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ стало те, що у перевіреному періоді ТОВ «Генезіс-Ротор» мав взаємовідносини з КГ ТОВ «Славутич», свідоцтво платника ПДВ якого, рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року №08/3681 з 11.02.2002 року визнане недійсним і актом контролюючого органу від 18.11.2005 року №253/15 воно анульоване.
Перевіркою виявлено, що ТОВ «Генезіс-Ротор»(перший відповідач) уклав з КГ ТОВ «Славутич»(другий відповідач) договір від 10 червня 2005 року №13/Е на виготовлення та продаж нестандартного обладнання згідно додатку №1, а саме: 2 комплекти подовжень електропечі «Редмет-30» ПІСЗВН-125.064.00.00 СБ та маслозбірник П1 СЗВН-125.093.00.0.00 СБ загальною вартістю 34 080,00 грн. Згідно п.5.1 договору розрахунки проводяться наступним чином: 50% попередньої оплати і 50% після вакуумних випробувань та підписання акту приймання-передачі товару.
На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Генезіс-Ротор»платіжним дорученням від 30 червня 2005 року №85 здійснив платіж на рахунок КГ ТОВ «Славутич»в ЧФ АКБ «Промекономбанк»за модернізацію печі «Редмет-30»в сумі 17040,00 грн. Після одержання коштів КГ ТОВ «Славутич»видав податкову накладну від 04.07.2005 року №422, підписану Коротушенко П.А., про продаж по договору №13/Е від 10.06.2005 року обладнання на суму 17040,00 грн. у тому числі ПДВ 2840,00 грн. і по видатковій накладній від 22 липня 2005 року №РН-383 передав один комплект обладнання на суму 17040,00 грн., яке прийнято ТОВ «Генезіс-Ротор». На підставі виданої КГ ТОВ «Славутич»податкової накладної ТОВ «Генезіс-Ротор»відніс до складу податкового кредиту суму 2840,00 грн. з відображенням господарської операції у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та декларації з ПДВ у податковому періоді - липень 2005 року.
Дані обставини не заперечуються позивачем та відображені в його акті перевірки на аркушах 14-15, таблицях №6, 7.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року у справі 08/3681, яке набрало законної сили, визнані недійсними рішення виконавчого комітету Черкаської районної ради народних депутатів від 26.12.1991 року №203 «Про державну реєстрацію КГ ТОВ «Славутич»; Статут КГ ТОВ «Славутич», починаючи з 11.02.2002 року; рішення засновників КГ ТОВ «Славутич», викладене у протоколі №6 від 11.02.2002 року; свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 06.08.1997 року з 11.02.2002 року.
З матеріалів справи 08/3681, на яку посилається відповідач, вбачається, що КГ ТОВ «Славутич»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської районної ради 26.12.1991 року, включено до ЄДРПОУ -09.01.1997 року, до його Статуту неодноразово вносились та реєструвались зміни, реєстраційна заява платника ПДВ подана до податкового органу 05.08.1997 року за №867, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ форми №5-Р №32450491 отримане 06.08.1997 року Щербаковим Володимиром Степановичем. 25.02.2002 року до податкового органу керівником Коротушенко П.О., подане повідомлення про відкриття рахунку в установі банку; КГ ТОВ «Славутич»подавались декларації з ПДВ, у матеріалах справи остання за жовтень 2003 року. Акти документальних перевірок КГ ТОВ «Славутич» відсутні.
Згідно Довідки №118279 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої на запит ДПІ у місті Черкаси, станом на 20.10.2006 року КГ ТОВ «Славутич» обліковується в ЄДР, не ліквідовано.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25 жовтня 2005 року у справі 01/4575а, яке набрало законної сили, за позовом Черкаської ОДПІ, припинена юридична особа -КГ ТОВ «Славутич»з підстав не подання ним протягом року документів фінансової звітності та податкових декларацій.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню з огляду на наступне.
1. Правовідносини між сторонами спірної угоди мали місце в період, коли набули чинності Цивільний та Господарський кодекси України.
Відповідно до частини 1 ст.207 ГК, на яку посилається позивач, як на підставу визнання спірної угоди недійсною, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона у тому числі боржник), зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 абзац 3 ст.174 ГК України).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.1 ст.175 ГК).
Спірний договір за правовою природою є комплексним договором на виготовлення по замовленню та продаж нестандартного обладнання, підписаний від ТОВ «Генезіс-Ротор» (замовник) головою правління Нестеренко М.І. і від КГ ТОВ «Славутич» директором Коротушенко П.О.
Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання визначені розділом УІ Господарського кодексу України, який не передбачає положень про підряд, крім капітального, та про купівлю-продаж. Отже, до договірних правовідносин сторін спірного договору підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі -ЦК), ст.ст. 655 -697, 837- 864, тобто спірний договір є цивільно-правовим договором. Сам по собі спірний договір на виготовлення та продаж нестандартного обладнання не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Товар, що одержаний за спірним договором, не виключено законом із цивільного обігу, на його виготовлення та продаж не вимагалась ліцензія, не встановлено й інших законодавчих обмежень стосовно його виготовлення та купівлі-продажу.
Згідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
У відповідності до частин 1 та 3 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, у якому одна із сторін сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник згідно частин 1 та 2 статті 238 ЦК України може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин, який до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, якою він представляє. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
У рішенні господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року, на яке посилається відповідач, як на підставу відсутності у Коротушенка П.О. права підписувати спірний договір, такі висновки відсутні. У мотивувальній частині рішенні зазначено: «Громадянка Зінченко І.М. повідомила, що вона особисто та її чоловік громадянин Коротушенко П.О., ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності КГ ТОВ «Славутич»ніколи взагалі не мали і не мають на теперішній час»(дослівно). Письмове повідомлення громадянки Зінченко І.М. органам міліції, зазначене у рішенні господарського суду, не є обставиною, яка не підлягає доведенню.
З протоколу №6 зборів засновників КГ ТОВ «Славутич»від 11.02.2002 року, яке рішенням господарського суду від 31.08.2005 року визнане недійсним, вбачається, що одним із співзасновників був Коротушенко Петро Олегович. Спірний договір від імені КГ ТОВ «Славутич»укладений директором Коротушенко Петром Олеговичем. Належних доказів, які б підтверджували відсутність повноважень на укладення спірної угоди директора КГ ТОВ «Славутич»Коротушенко П.О., позивач не надав.
2. Відповідачі до прийняття рішення господарським судом Черкаської області від 31.08.2005 року у справі 08/3681 та настання обставин, на які посилається позивач, як на обставини, що свідчать про вчинення угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, вчинили дії, які були спрямовані на виконання договору (здійснені передача товару, сплата грошових коштів), що означає про схвалення ними цих правочинів, які за таких обставин створюють, змінюють і припиняють цивільні права та обов'язки для сторін з моменту укладення.
Предметом дослідження у справі 08/3681 було, зокрема, відповідність рішення державного органу про реєстрацію змін до установчих документів, установчих документів КГ ТОВ «Славутич» вимогам чинного законодавства, а не наявності умислу та вчинення спірної угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Така ознака як завідомість означає, що сторони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Визнання рішенням господарського суду Черкаської області від 31 серпня 2005 року недійсними установчих документів та свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, Статуту з 11.02.2002 року і встановлені цим рішенням обставини, що стали підставою для його прийняття, анулювання на виконання судового рішення свідоцтва про реєстрацію КГ ТОВ «Славутич»як платника ПДВ самі по собі не можуть свідчити про те, що всі угоди, укладені після 11.02.2002 року за участю цього підприємства, у тому числі і спірна угода, є такими, мета укладення яких завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а в самому рішенні господарського суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. Вказаним рішенням господарського суду визнано недійсним рішення виконавчого комітету Черкаської районної ради народних депутатів від 26.12.1991 року №203 «Про державну реєстрацію КГ ТОВ «Славутич», що свідчить про правопорушення суб'єкта владних повноважень, а не господарюючого суб'єкта.
3. Право покупця за спірним договором товарів -ТОВ «Генезіс-Ротор»на включення до податкового кредиту витрат з ПДВ, понесених ним у зв'язку з придбанням товарів і отримання податкової накладної, що засвідчує цей факт, передбачено п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ».
З матеріалів справи вбачається, що КГ ТОВ «Славутич»не звітувався по ПДВ з листопада 2003 року. Позивач, не заперечуючи товарність господарської операції та надходження на банківський рахунок КГ ТОВ «Славутич»коштів від ТОВ «Генезіс-Ротор», не надав суду доказів донарахування КГ ТОВ «Славутич»з господарської операції продажу, податкових зобов'язань з ПДВ у податковому періоді, у якому вона була вчинена.
Порушення стороною угоди податкового законодавства не є підставою для визнання її недійсною, якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства з метою суперечною інтересам держави та суспільства. КГ ТОВ «Славутич»податкові зобов'язання з господарської операції за спірним договором позивачем не нараховані, сам факт несплати ПДВ стороною договору - КГ ТОВ «Славутич» не є підставою для визнання угоди недійсною.
4. Статтею 9, пункт 9.8 ЗУ «Про ПДВ», в редакції від 25.03.2005 року, тобто яка була чинною на час вступу в законну силу рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року у справі 08/3681, визначено, що реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання у встановлених пунктом 9.8 ст. 9 ЗУ «Про ПДВ»випадках, серед яких відсутній випадок визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту видачі.
Відповідно до пп. 25.2 п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, зі змінами і доповненнями (в редакції чинній на час вступу в законну силу рішення господарського суду Черкаської області), встановлено, що у разі відсутності підстав для виключення з Реєстру платника ПДВ за його заявою, виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбуваються також у таких випадках:
- якщо відповідним законодавчим актом встановлено, що особа, яка має Свідоцтво, не є платником податку на додану вартість і не має права на збереження статусу платника податку на додану вартість, у тому числі і з причин застосування спрощеної системи оподаткування чи придбання спеціальних торгових патентів такою особою;
- постановлення судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом (підтверджується рішенням суду, повідомленням державного реєстратора або відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців);
- постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством (підтверджується рішенням суду, повідомленням державного реєстратора або відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців);
- державної реєстрації припинення або ліквідації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (підтверджується повідомленням державного реєстратора, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, відомостями з ЄДРПОУ чи інших державних реєстрів);
- смерті фізичної особи - підприємця (підтверджується інформацією органів реєстрації актів громадянського стану, повідомленням державного реєстратора або відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців);
- постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності (підтверджується відповідним рішенням суду, інформацією органів реєстрації актів громадянського стану, повідомленням державного реєстратора або відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців);
- прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва або про звільнення від оподаткування, нарахування або сплати податку на додану вартість (підтверджується рішенням суду);
- закінчення терміну дії Свідоцтва у випадках, передбачених законом або цим Положенням;
- закінчення дії угоди про розподіл продукції чи договору про спільну діяльність.
У цих випадках датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.
У разі неможливості вилучення Свідоцтва чи відмови платника в поверненні Свідоцтва за наявності обставин та документів, що перелічені в цьому пункті, орган державної податкової служби виключає платника податку на додану вартість з Реєстру на підставі акта про анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість, що затверджений керівником органу державної податкової служби. Копії документів, що стали підставою для анулювання Свідоцтва, повинні бути долучені до акта. Акт про анулювання Свідоцтва зберігається в реєстраційній частині облікової справи платника податків, копія акта надсилається особі, що виключена з реєстру, ліквідаційній комісії, власнику, уповноваженій (довіреній) особі тощо. Акт про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість складається у двох примірниках за формою N 6-Р, що наведена в додатку 5 до Положення.
Черкаською ОДПІ (правопопередник позивача) 18 листопада 2005 року складений акт №253/15 про анулювання свідоцтва платника ПДВ КГ ТОВ «Славутич», дата анулювання Свідоцтва вказана - 11.02.2002 року. Однак зазначена інформація на час вчинення відповідачами спірного договору не могла бути відомою ТОВ «Генезіс-Ротор». За даними позивача КГ ТОВ «Славутич»обліковувався як платник ПДВ до 18 листопада 2005 року. Спірна угода укладена 10.06.2005 року, виконана у липні 2005 року. Акт про виключення з реєстру платників ПДВ КГ ТОВ «Славутич»складений 18.11.2005 року.
Суд вважає, що рішення про виключення з Реєстру платників ПДВ і саме виключення з Реєстру, як юридичний факт, не можуть мати зворотну силу, тобто поширюватись на відносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на господарські операції, які мали місце до прийняття рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року. Саме по собі визнання недійсними установчих документів у судовому порядку не є доказом того, що КГ ТОВ «Славутич»втратило статус платника ПДВ до фактичного його виключення з Реєстру.
5. Державний контроль та нагляд за декларуванням податків, їх сплатою, та у зв'язку з цим контроль за господарською діяльністю платників податків, здійснюється податковими органами у встановлених Конституцією України межах відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
На час укладення спірного договору, вчинення господарських операцій КГ ТОВ «Славутич»було зареєстроване платником ПДВ, мав всі ознаки правоздатної і дієздатної юридичної особи, фактично здійснював господарську діяльність, про що свідчать господарські операції із суб'єктами господарювання.
В порушення ст. 19 Господарського кодексу України (далі -ГК), ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позивач не здійснював в установленому порядку та строки державний контроль та нагляд за декларуванням, сплатою податків та господарською діяльністю господарюючого суб'єкта - КГ ТОВ «Славутич». Позивач не навів обґрунтувань щодо пов'язаності відповідачів, та які б свідчили, що спірна угода була укладена завідомо з метою ухилення від сплати податків чи «відмивання»ПДВ. З акту перевірки позивача вбачається, що спірна угода не є однією між відповідачами, господарські відносини між ними носили систематичний характер. Достовірність, товарність, фактичне вчинення господарських операцій на виконання умов спірного договору, розрахунки по них позивач не заперечує.
Неправомірні дії контролюючого органу, які виразились у бездіяльності щодо забезпечення своєчасного належного державного контролю та нагляду за декларуванням, сплатою податків КГ ТОВ «Славутич», створило умови для вчинення правопорушень у сфері господарювання, за які відповідальність може застосовуватись на підставах та в порядку визначеному законодавством, зокрема, це визначено у розділі У ГК України. Позивач не вжив всіх встановлених чинним законодавством заходів щодо виявлення осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність від імені КГ ТОВ «Славутич».
ЗУ «Про ПДВ», на який посилається позивач, не встановлює обов'язку покупця, яким за спірним договором є ТОВ «Генезіс-Ротор», сплачувати ПДВ до бюджету, а податкові зобов'язання КГ ТОВ «Славутич»з господарської операції, вчиненої на виконання спірного договору, позивачем не нараховані. Не здійснивши належний державний контроль та нагляд за діяльністю продавця - КГ ТОВ «Славутич», позивач поклав на покупця, яким є ТОВ «Генезіс-Ротор», обов'язок сплатити ПДВ, що суперечить ЗУ «Про ПДВ», зокрема, ст.7.
6. Юридичним наслідком скасування державної реєстрації КГ ТОВ «Славутич» на підставах визнання його установчих документів недійсними, не подання податкової звітності мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема, держави. Сам факт скасування державної реєстрації КГ ТОВ «Славутич» не спричиняв недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
7. З викладених вище норм цивільного та господарського законодавства вбачається, що господарський договір і господарське зобов'язання не є тотожними поняттями. Господарський договір є домовленістю між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами певної форми, спрямованою на виникнення, зміну або припинення господарського зобов'язання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.ст.173, 174, 179 ГК). Тобто господарський договір є підставою виникнення господарського зобов'язання.
Як зазначалось вище, до договірних відносин сторін спірного договору підлягають застосуванню норми ЦК України, спірний договір є цивільно-правовим. У Цивільному кодексі України відсутні норми, які б можна було розглядати як аналог статті 49 ЦК Української РСР, отже відсутні правові підстави для визнання цивільно-правового договору недійсним за наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Посилання позивача на те, що ст.49 ЦК УРСР знайшла своє місце в нормі ст.207 ГК України, не відповідає змісту та суті цих норм. Звідси слідує, що вимога позивача про визнання недійсною спірної угоди, з підстав, передбачених ст. 207 ГК України, не ґрунтується на чинному законодавстві.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС, тобто за наявності підстав, встановлених КАС, для звільнення від доказування. Згідно ст.72 КАС суд врахував обставини стосовно КГ ТОВ «Славутич», встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах №08/3681 та № 01/4575а та застосовував їх відповідно до предмету спору у даній справі.
Позивач не надав суду доказів, які б вказували на те, що сторони спірної угоди, укладаючи її, завідомо переслідували мету уникнення від оподаткування і вони не вбачаються з доказів у даній справі та справах №08/3681 та № 01/4575а .
Доводи позивача про те, що на час укладення спірного договору, здійснення фінансово-господарської діяльності, видачі податкових накладних КГ ТОВ «Славутич»не було зареєстроване платником ПДВ, отже не мало право виписувати податкові накладні, не відповідають дійсним фактичним обставинам справи.
Посилання представника ТОВ «Генезіс-Ротор»на необхідність врахування практики Верховного Суду України (ВСУ) у аналогічних спорах судом прийняті до уваги. При вирішенні даного спору врахована судова практика ВСУ у адміністративних справах, зокрема, постанова ВСУ від 14.02.2006 року №21-324-во 05.
Позивач не вимагав застосування правових наслідків недійсності угоди. Суд не вбачає підстав для визнання спірної угоди недійсною, тому відсутні підстави для застосування правових наслідків визнання її недійсною.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги недоведеними, доводи позивача такими, що помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -
Відмовити повністю в адміністративному позові Державної податкової інспекції у місті Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю (з іноземними інвестиціями) "Генезіс-Ротор" м. Черкаси та Комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич" с. Сагунівка Черкаського району про визнання недійсною угоди №13/Е від 10.06.2005 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Н.М.Курченко
Постанова складена у повному обсязі 07 листопада 2006 року