КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
( в порядку письмового провадження)
28 травня 2012 року Справа №1170/2а-1475/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі колегії головуючого судді Петренко О.С., судді Могилан С.В., судді Нагібіної Г.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Міністерства з питань житлово-комунального господарства України
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо розгляду та вирішення питання позивача викладеному в інформативному запиті від 06.02.2012 року в частині не вирішення питання запиту та надання неґрунтовної відповіді; зобов'язання відповідача протягом 5 днів після вступу постанови суду в законну силу, надати позивачу ґрунтовну інформацію на питання інформативного запиту від 06.02.2012 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 06.02.2012 року він направив до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України інформативний запит, на який 16.02.2012 року останнім надано відповідь, яка, на думку позивача, не містить жодної ґрунтовної відповіді на питання інформативного запиту, а тому він вважає, що відповідачем взагалі не було надано інформації, оскільки питання запиту не було вирішено.
Відповідачем до суду подано заперечення, у відповідності до якого позов ним не визнається у повному обсязі, з тих підстав, що звернення позивача розглянуто в порядку встановленому законодавством, за наслідками розгляду його інформаційного запиту направлено відповідь за вих. №8/10-281-12 від 16.02.2012 р.
Позивач у судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, направив до суду заперечення на позов відповідно до якого, просив у задоволенні позову відмовити, також зазначивши про розгляд справи без участі представника відповідача.
На підставі ухвали суду від 28.05.2012 року судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно з ч.6 ст.128 КАС України - без участі осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
ОСОБА_1 06.02.2012 року направив поштою до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України інформативний запит, який відповідно реєстраційно-контрольної картки та вхідного штампу 14.02.2012 р. одержаний відповідачем /а.с.7,9, 22-23/.
Відповідно до даного запиту позивачем сформулювано наступні запитання:
1. Чи поширюється «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого наказом Мінбуду від 22.11.2005 року №4 зі змінами, внесеними наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 06.11.2007 року № 169;
2. Якщо поширюється вказати конкретні пункти;
3. Якщо не поширюється, то у якій частині та на підставі яких рішень внесено зміни та з якої дати ці зміни діють.
Судом встановлено, що 16.02.2012 року за вих. № 8/10-281-12, відповідачем на запит позивача надано відповідь у строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»/а.с. 24/.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»передбачено, що суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання є розпорядниками інформації.
Відповідач у справі - є центральним органом виконавчої влади, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством та є розпорядником інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Закон України «Про доступ до публічної інформації»визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Статтею 3 зазначеного Закону визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до ст. 4 цього Закону доступ до публічної інформації здійснюється на принципах:
1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;
2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом;
3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Розділом II зазначеного Закону визначений порядок доступу до інформації, відповідно до статті 5 якого доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно ч.ч.2,3 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Частиною 1 ст.20 вищезазначеного Закону передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач скористався наданим йому правом щодо доступу до публічної інформації, у зв'язку з чим звернувся з відповідним запитом до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.
Відповідно до ч.2 ст.23 того ж Закону запитувач публічної інформації має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію;4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Як вбачається з вимог позивача, останній просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині не вирішення питання запиту та надання неґрунтовної відповіді на запит на інформацію.
При цьому, суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень (органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень) - це пасивна поведінка такого суб'єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Як вже встановлено судом, запит позивача було зареєстровано відповідачем та прийнято до розгляду, розглянуто та надано вмотивовану відповідь на питання, які ставилися у запиті позивачем, що свідчить про вчинення певних дій з боку відповідача та про відсутність бездіяльності з боку останнього щодо ненадання ґрунтовної відповіді на запит позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо не вирішення питання запиту та надання неґрунтовної відповіді на запит на інформацію 06.02.2012 року є необґрунтованою та безпідставною, а отже задоволенню не підлягає.
За ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Суд, керуючись ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 70 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Звернення позивача до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України не містить конкретного питання що цікавить заявника, а саме : не визначено коло осіб щодо яких просить ОСОБА_1 надати інформацію, тобто питання адресоване відповідачу не є закінченими та конкретизованими.
Натомість, незважаючи на дані обставини, позивачу все ж такі була надана відповідь, яка, на думку колегії суддів, відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».
З урахуванням викладеного, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт невирішення питання запиту та надання неґрунтовної відповіді, оскільки запит відповідачем розглянуто, в межах повноважень, у строки та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідь Міністерства з питань житлово-комунального господарства України на запит є вичерпною та обґрунтованою з посиланням на норми чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 158-163,167,185,186 КАС України, суд, -
В задоволені адміністративного позову -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний термін з моменту отримання копії постанови.
Головуючий суддя підпис О.С. Петренко
Суддя підпис С.В. Могилан
Суддя підпис Г.П. Нагібіна
Згідно з оригіналом