К/С № К-978/06
02.08.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників
відповідача Миколенко Р.Л., Осадчої Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний дім"
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 р.
у справі № 12/178-04 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний дім"
до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.02.2005 р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Вінницької МДПІ № 000012301/0 від 28.01.2004 р. Стягнуто з Вінницької МДПІ на користь позивача 85 грн. витрат на державне мито, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судової експертизи.
Рішення мотивовано тим, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість за перевірений період спростовуються документами бухгалтерського та податкового обліку позивача та висновком судово-бухгалтерської експертизи № 449 від 29.12.2004 р.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.12.2005 р. вказане рішення скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач допустився неправильного розподілу зобов'язань та податкового кредиту між загальною та спеціальною деклараціями.
ТОВ "Молочний дім" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі у тексті Закон "Про ПДВ").
Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд касаційної інстанції не повідомив. Враховуючи викладене та виходячи із вимог ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається без участі представника вказаної особи.
Податкова інспекція у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та її представники в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін, як законну та обґрунтовану.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Вінницькою МДПІ проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.02.2002 р. по 30.09.2003 р., з податку на додану вартість (далі у тексті ПДВ) по 31.10.2003 р., про що складено акт № 2/23/31774295 від 26.01.2004 р.
На підставі акту перевірки, згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі у тексті Закон № 2181) прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2004 р. № 0000012301/0 про визначення на підставі п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.7.1 п. 7.7., п. 7.3 ст. 7 Закону "Про ПДВ" та п.п. 17.1.3, п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 873948 грн. (411217 грн. - основний платіж, 462731 грн. - штрафні санкції).
Згідно з актом перевірки підставою для донарахування ПДВ був неправильний розподіл позивачем сум податкового зобов'язання та податкового кредиту між спеціальною та загальною деклараціями, у зв'язку з чим в акті перевірки здійснено перерозподіл цих сум.
Відхилення податкових зобов'язань з ПДВ за даними перевірки і даними платника в липні-жовтні 2003 року виникли за рахунок занесення до податкового обліку ПДВ без наявних документів бухгалтерського та податкового обліку, чим порушено п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону " Про ПДВ".
Відповідно до п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону "Про ПДВ" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж закону, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пунктом 11.21 ст. 11 Закону "Про ПДВ" встановлено, що сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6. Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805, переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, м'яса, м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції.
За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не вівся окремий облік по вказаних видах операцій.
Суд першої інстанції, стверджуючи, що податковим органом здійснено неправильний розподіл податкових зобов'язань та податкового кредиту, послався на висновок судової експертизи. При цьому, суд не зазначив, чому ж саме перевага надається проведеному експертом розподілу сум податкового зобов'язання та податкового кредиту між спеціальною та загальною декларацією, і чому розподіл, здійснений податковою інспекцією, суд вважає неправильним. Суд не надав оцінки доводам відповідача про те, що судовим експертом досліджувалися не всі первинні документи платника податку, а також досліджені документи, які не були надані під час перевірки, досліджені документи за період, який не оспорюється платником податку. Поклавши в основу рішення висновок судового експерта, суд не вжив заходів для того, щоб встановити, які ж саме документи первинного та бухгалтерського обліку і за який період були предметом перевірки податковим органом, і чи досліджувалися саме такі документи судовим експертом.
Натомість, суд апеляційної інстанції, встановлюючи факт порушення позивачем п. 11.21 ст. 11 Закону "Про ПДВ", що полягало у заниженні позивачем податкового кредиту за спеціальною декларацією в сумі 84791,00 грн., виходив лише з висновків податкового органу, фактичних обставин, викладених у акті перевірки. Не перевірені судом і доводи позивача. При цьому, обґрунтовуючи свою позицію тим, що висновки акта перевірки позивачем не спростовані, суд апеляційної інстанцій не взяв до уваги вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судами попередніх інстанцій не вжито передбачених процесуальним законом заходів для того, щоб однозначно встановити чи повно вівся позивачем облік виготовленої продукції і чи можливо визначити облік молока, молочної продукції, виготовлених з проданого сільгосптоваровиробниками молока та окремий облік іншої продукції.
Від встановлення результатів окремого обліку продукції, виготовленої з проданого сільгосптоваровиробниками молока залежить правильність визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і, відповідно, можливість застосування при вирішення спору п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про ПДВ".
За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд. При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази, вжити достатніх заходів для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочний дім" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 02.02.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.12.2005 р. скасувати, а справу направити до Господарського суду Вінницької області на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 04.08.2006 р.