Справа НОМЕР_12-Ц-2150/2006 Головуючий в 1 інстанції Голуб А.В.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
29 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Сліпченка О.І.
суддів: Голуб С.А., Коцюрби О.П.
при секретарі Некорі А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 про визнання договору обміну квартир недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення,
В серпні 2005 року позивачі пред"явили в суді названий позов. В позові посилались на те, що 19 серпня 2002 року вони уклали з відповідачем договір обміну квартир. Відповідно до названого договору позивачі передали ОСОБА_3 належну їм на праві власності квартиру НОМЕР_1 АДРЕСА_1, а відповідач їм передав квартиру НОМЕР_2 в тому ж будинку. Оскільки після укладення договору сторони продовжували проживати в своїх квартирах, тобто фактично договір не відбувся, позивачі вважають, що угода була укладена про людське око, без наміру створити юридичні наслідки. Просять визнати дану угоду недійсною.
Відповідач в зустрічному позові просив усунути перешкоди в користуванні квартирою НОМЕР_1 АДРЕСА_1, шляхом виселення позивачів з цієї квартири та вселивши їх в квартиру НОМЕР_2 того ж будинку.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2006 року в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням позивачі оскаржили його в апеляційному порядку. Рішення суду вважають незаконним з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом при його винесенні норм процесуального права.
Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 серпня 2002 року між сторонами був укладений договір обміну, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали ОСОБА_3 належну їм на праві власності квартиру НОМЕР_1 АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 передав позивачам належну йому квартиру НОМЕР_2 в тому ж будинку.
9 квітня 2003 року ОСОБА_3 також уклав договір обміну квартирами з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідно до якого він передав їм свою квартиру НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1, а останні передали йому свою квартиру НОМЕР_4 в тому ж буднку.
28 лютого 2003 року Білоцерківським міським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на квартиру НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1, а 16 квітня 2003 року зареєстровано за ним же право власності на квартиру НОМЕР_4.
Судом першої інстанції встановлено, що вказані договори ОСОБА_3 укладав з метою об"єднання квартири НОМЕР_4 та квартири НОМЕР_1 в одне приміщення з метою подальшого їх переобладнання під магазин, оскільки він є суб"єктом підприємницької діяльності.
В квартирі НОМЕР_2, на вимогу ОСОБА_1, ОСОБА_3 зроблений ремонт, але ОСОБА_1 відмовляється переселятися в цю квартиру.
Суд першої інстанції пришов до висновку, що сторони укладали оспорюваний договір за взаємною згодою і бажали настання юридичних наслідків цього договору виходячи із наступного.
Позивачка ОСОБА_1 укладала договір на вимогу своєї матері, яка проживала разом з нею в одній квартирі і бажала проживати в квартирі з балконом і цим вимогам відповідала квартира НОМЕР_2. Відповідач, як вже зазначалось вище, мав намір використовувати квартиру позивачів в господарській діяльності. Тому доводи позивачки про те, що сторони укладали договір без наміру створювати юридичні наслідки, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні в суді першої інстанції.
Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені з додержанням вимог матеріального та процесуального законодавства і відповідають обставинам справи.
Посилання апелянтів в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 є хворим на шизофренію і не може користуватись квартирою з балконом не можуть слугувати підставою для визнання договору обміну квартирами недійсним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 про визнання договору обміну квартир недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду України.