01 серпня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів Амєліна С.Є., Бим М.Є.,Гордійчук М.П.,Маринчак Н.Є., Юрченка В.В.
розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою Бориспільського районного споживчого товариства на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2005 року, у справі за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до виконавчого комітету Бориспільської міської ради, третя особа - Бориспільське районне споживче товариство, про визнання недійсними рішень, -
У вересні 2003 року Київська обласна спілка споживчих товариств звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Бориспільської міської ради та третіх осіб на стороні відповідача - Бориспільської районної спілки споживчих товариств, Бориспільського районного споживчого товариства про скасування рішень виконавчого комітету Бориспільської міської ради №406 від 20 травня 2003 року та №572 від 08 липня 2003 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 20 квітня 2005 року припинено провадження в справі в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бориспільської міської Ради №406 від 20.05.2003 року про оформлення права власності на будівлі хлібокомбінату в м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 44 Бориспільському РайСТ; в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бориспільської міської Ради № 572 від 08.07.2003 р. про відміну рішення виконкому Бориспільської міської Ради від 20.05.2003 року № 406 та оформлення права власності Бориспільській райспоживспілці на будівлі хлібокомбінату №1 в м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 44 - в позові відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2005 року рішення господарського суду Київської області від 20.04.2005 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Київської обласної спілки споживчих товариств задоволені. Визнано недійсними рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 20.05.2003 року № 406 «Про оформлення права власності на будівлі хлібокомбінату №1 в м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 44 Бориспільському РайСТ» та рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 08.07.2003 року № 572 «Про відміну рішення виконкому від 20.05.2003 року № 406 та оформлення права власності Бориспільській райспоживспілці на будівлі хлібокомбінату №1 в м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 44.»
У касаційній скарзі Бориспільське районне споживче товариство просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2005 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Київської області від 20.04.2005 року як законне і обґрунтоване просить залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було прийнято 20.05.2003 року рішення №406 про оформлення права власності за Бориспільським районним споживчим товариством на будівлю хлібокомбінату №1 за адресою: м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 44, та цим же рішенням зобов'язано Бориспільське МБТІ видати Бориспільському РайСТ свідоцтво на право власності на назване нерухоме майно.
На підставі листа ліквідаційної комісії Бориспільської райспоживспілки №73 від 30.01.2003р та доданих до нього документів виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було прийнято рішення від 05.07.2003 року №572, яким відмінено рішення виконкому Бориспільської міської ради від 20.05.2003 року № 406; оформлено право власності Бориспільської райспоживспілки на будівлі хлібокомбінату №1 в м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 44; зобов'язано Бориспільське МБТІ видати Бориспільській райспоживспілці свідоцтво на право власності на назване нерухоме майно; старе свідоцтво Бориспільського районного споживчого товариства погашено.
Відповідно до п. З ч.2 ст. 52 Закону України "Про місцеве самоврядування"виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
Отже,приймаючи рішення № 572 від 08.07.2003 р. про відміну власного рішення № 406 від 20.05.2003 р., виконкомБориспільської міської ради діяв в межах своєї компетенції, визначеної Законом України "Про місцеве самоврядування".
Таким чином, на момент подання позову до суду про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №406 від 20.05.2003 року, дане рішення виконкому вже втратило чинність у зв'язку з його скасуванням самим виконавчим комітетом.
Згідно пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин суд першої інстанції вірно припинив провадження у справі в частині визнання недійсним рішення виконкому Бориспільської міської ради №406 від 20.05.2003 року, оскільки в цій частині відсутній предмет спору .
Виконкомом Бориспільської міської радирішення № 572 від 08.07.2003 року про оформлення права власності на будівлі хлібокомбінату за Бориспільською райспоживспілкою прийнято на підставі документів, а самеакту Державної приймальної комісії № 1448 від 25 грудня 1975року, рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 11 вересня 1996 року№ 389 «Про закріплення земельної ділянки в постійне користування хлібокомбінату Бориспільської РСС», Державного акту на право постійного користування землею площею 2,357 га, виданого Бориспільською міською радою 04 грудня 1996 року хлібокомбінату Бориспільської райспоживспілки і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №62, (Державний акт серія 11-КВ №000050)
Також саме Бориспільською райспоживспілкою було укладено 22.12.1970 року з підрядчиком (будівельно-монтажним управлінням) Типовий генеральний договір підряду на будівництво хлібозаводу в м.Бориспіль.
Київською обласною конторою Будбанку СРСР ліміт довгострокового кредитування будівництва хлібозаводу в м.Бориспіль було виділено в 1971 році Бориспільській райспоживспілці.
Одним з основних критеріїв визнання законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування будівництва об'єкта нерухомості.
Доведеним є те, що будівлі хлібокомбінату № 1 , розташованого в м. Бориспіль, знаходяться на балансі Бориспільської райспоживспілки.
Відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення про реєстрацію праввласності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 ( зареєстрованого в Мінюсті України 18.02. 2002 р. за N 157/6445) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводитьсямісцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявностіакта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.
Виходячи із засад чинного законодавства, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковоюумовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку зприйняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приймаючи рішення №572 про оформлення права власності на будівлі хлібокомбінату за Бориспільською райспоживспілкою виконком Бориспільської міської ради діяв в межах чинного на той момент законодавства, а саме Закону України "Про місцеве самоврядування" та п. 6.1. Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Пункт 4 частини 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України встановлюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено судом, надані позивачем документи не підтверджують факт фінансування самеКиївською облспоживспілкою будівництва хлібокомбінату у м. Бориспіль, а свідчать лише про виконання Київською облспоживспілкою своїх статутних повноважень як вищестоящої організації в системі споживчої кооперації щодо здійснення координації та контролю за споживчими товариствами, які входили до її складу.
Натомість в матеріалах справи містяться документи, що підтверджують фінансування будівництва хлібозаводу саме Бориспільською райспоживспілкою. Так, матеріали справи містять зокрема:лист Київської облспоживспілки від 20.05.1969р., в якому, зокрема, зазначено, що представнику Бориспільської райспоживспілки необхідно з'явитись в Київське облсільгоспуправляння для укладення договору на відведення земельної ділянки в натурі для будівництва хлібозаводу; лист проектного інституту Укоопспілки від 07.01.1972р., в якому Бориспільській райспоживспілці надсилається договір №1 від 06.01.1972р. на проектування артезіанської свердловини для хлібозаводу; акти приймання виконаних будівельно-монтажних робіт, в яких зазначено, що замовником будівництва є Бориспільська райспоживспілка; лист № 20 від 09.12.1971р. відділення Держбанку та ліміти довгострокового кредитування, із змісту яких вбачається, що позиковий рахунок для будівництва хлібозаводу відкритий саме Бориспільській райспоживспілці, та інші документи, що підтверджують фінансування будівництва хлібозаводу саме Бориспільською райспоживспілкою.
Отже, позивачем недоведено факт належності саме йому права власності на будівлі хлібозаводу № 1 за адресою м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 44, що в свою чергу тягне за собою відсутність порушення прав позивача оспорюваними рішеннями.
Згідно ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» власністю споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що належать їм і необхідні для здійснення статутних завдань. Споживчим товариствам та їх спілкам можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно відповідно до цілей їх діяльності. Власність споживчих товариств утворюється в тому числі з діяльності, не забороненої чинним законодавством.
Стаття 10 названого Закону встановлює, що власність споживчої кооперації є недоторканною, перебуває під захистом держави і охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.
Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, дійшов вірного висновку, що оскільки позивач не надав суду правовстановлюючі документи про право власності на спірне нерухоме майно, тому позов є безпідставним і задоволенню не підлягає.
Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції .
Відповідно до ч.1 ст.226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.
Оскільки апеляційний господарський суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, а суд першої інстанції вирішив спір відповідно до вимог чинного законодавства, тому зазначена обставина відповідно до ч.1ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Бориспільського районного споживчого товариства задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2005 року скасувати.
Рішення господарського суду Київської області від 20 квітня 2005 року залишити в силі.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді