04 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - судді Сіроша М.В.
Суддів - Бим М.Є., Леонтович К.Г., Фадєєвої Н.М., Чалого С.Я.
при секретарі - Дерев енському І.І.
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Бурова компанія “Букрос» до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання рішення недійсним, -
Справа №К-27651/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
23.07.2003 р. Відкрите акціонерне товариство “Бурова компанія “Букрос» (далі по тексту - позивач, ВАТ “БК “Букрос») звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, УПФУ), в якому просить визнати недійсним рішення УПФУ від 20.03.2003 р. №17.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.02.-01.03.2005 р. у справі №5/334-18/559 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.-01.03.2005 р. у справі №5/334-18/559 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов ВАТ “БК “Букрос» задоволено; визнано недійсним рішення УПФУ від 20.03.2003 р. №17.
УПФУ не погоджуючись з постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суд від 06.04.2005 р. подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.-01.03.2005 р. у справі №5/334-18/559 залишити без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2005 р. залишено постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суд від 06.04.2005 р. у справі №5/334-18/559 без змін.
Постановою Верховного Суду України від 21.02.2006 р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2005 р., направлено справу до Вищого господарського суду України для виконання вимог Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2006 р. касаційну скаргу УПФУ на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. разом з матеріалами справи №5/334-18-559 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга УПФУ підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.03.2003 р. УПФУ прийнято рішення №17, яким до ВАТ “БК “Букрос» застосовано штрафні санкції у розмірі 4 081,19 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 30 днів на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами».
Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що на момент винесення УПФУ рішення від 20.03.2003 р. №17 не набрали чинності положення ч. 1 ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
До набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк сплати платежів до Пенсійного фонду України та відповідальність за їх несвоєчасну сплату визначались Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Тобто, зобов'язання щодо сум, які є предметом позову, вважалось податковим зобов'язанням.
Як вбачається зі змісту абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (який застосовувався до спірних правовідносин на момент їх виникнення) для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 ст. 1 цього Закону об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б» - “з» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Згідно з п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 р. №16-6, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 р. за №998/6189 (далі по тексту - Інструкція), повідомлення про сплату збору - це письмове повідомлення органу Пенсійного фонду про обов'язок платника сплатити суму зобов'язання, що визначається органом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п. 6.2 п. 6 Інструкції Пенсійний фонд України направляє відповідне повідомлення, коли він є відповідальним за нарахування окремих платежів, зокрема, відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а п. 7 Інструкції більш детально визначає порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б» - “з» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Абзацом “г» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» покладено на органи Пенсійного фонду України, як на контролюючі органи, обов'язок визначати суму податкового зобов'язання з даного виду збору.
Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків такої суми при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного року сплати узгодженої суму податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми.
Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій вважається узгодженою у день отримання платником збору повідомлення. Протягом десяти календарних днів від дня його отримання підприємства зобов'язані сплатити зазначену суму.
Оскільки судом першої інстанції встановлено, що ВАТ “БК “Букрос» надсилалися відповідні повідомлення, але протягом десяти днів кошти на рахунок УПФУ не надійшли, то, на думку судової колегії, позивачем дійсно порушено граничні строки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, встановлені Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що положення Інструкції не ґрунтуються на законі та не приведені у відповідність до норм законодавства України, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення, не приймаються Вищим адміністративним судом України до уваги, оскільки законодавством України встановлено особливий судовий порядок визнання недійсними нормативно-правових актів, а ВАТ “БК “Букрос» вимога про визнання недійсними положень Інструкції в позові не ставилась, в матеріалах справи будь-які докази визнання Інструкції недійною у встановленому чинним законодавством порядку відсутні.
Таким чином, судова колегія погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що рішення УПФУ від 20.03.2003 №17, яким до ВАТ “БК “Букрос» застосовано штрафні санкції у розмірі 4 081,19 грн. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами», прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.-01.03.2005 р. у справі №5/334-18/559 ухвалено відповідно до вимог законодавства і скасовано постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. помилково.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За таких обставин, касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві підлягає задоволенню, постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.-01.03.2005 р. у справі №5/334-18/559 - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. у справі №5/334-18/559 задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.04.2005 р. у справі №5/334-18/559 скасувати.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.02.-01.03.2005 р. у справі №5/334-18/559 залишити в силі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді