Категорія №10.1
Іменем України
24 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3341/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Матвєєвої В.В.,
при секретарі: Захаровій Ю.О.,
за участю сторін:
прокурора: Буняченко Ю.А. (посвідчення № 814 від 25.08.2009, дійсне до 25.08.2014),
представника позивача -
УПФУ в Ленінському районі м. Луганська: ОСОБА_1 (довіреність № 6274/09 від 15.06.2011, дійсна до 15.06.2012),
представника відповідача - ДП«Луганськвугілля»
в особі ВП «Управління якості та збагачення вугілля»: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління якості та збагачення вугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 25665,47 грн.,
27 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління якості та збагачення вугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 25665,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відокремлений підрозділ «Управління якості та збагачення вугілля» Державного підприємства «Луганськвугілля» зареєстрований в Управлінні пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Управління пенсійного фонду здійснює виплату пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача, згідно норм п. п. «а», «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач повинен вносити до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідач за період з 01.11.2011 по 29.02.2012 має заборгованість перед УПФУ в Ленінському районі м. Луганська з відшкодування виплачених пільгових пенсій, яка станом на 01.03.2012 складає 25665,47 грн. Заборгованість на теперішній час не сплачена. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 25665,47 грн.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив стягнути заборгованість у розмірі 25665,47 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові, просив стягнути заборгованість у розмірі 25665,47 грн.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, правом надати заперечення на адміністративний позов не скористався, про причини неявки суду невідомо.
Суд, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що Відокремлений підрозділ «Управління якості та збагачення вугілля» Державного підприємства «Луганськвугілля» у встановленому порядку зареєстрований у позивача як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 01.07.2003 за № 01-4685 (а. с. 6).
Відокремлений підрозділ «Управління якості та збагачення вугілля», відповідно до довідки з Головного управління статистики у Луганській області (а. с. 7), є структурним підрозділом Державного підприємства «Луганськвугілля» та не має статусу самостійної юридичної особи, а тому відповідачем по справі має бути Державне підприємство «Луганськвугілля».
Як було встановлено в судовому засіданні, Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване Управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 09.04.2003 за № 25370169Ю0043256, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 8).
Судом встановлено, що позивач у період з 01.11.2011 по 29.02.2012 сплачував та доставляв пенсіонерам відповідача пільгові пенсії за Списком № 1, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», наданих представником позивача до матеріалів адміністративної справи.
Таким чином, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХП «Про пенсійне забезпечення», не надавши на них до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу зазначену в розрахунках суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1, за відповідачем утворилась заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01.11.2011 по 29.02.2012 в сумі 25665,47 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 10) та карткою особового рахунку платника (а. с. 11).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).
Відповідно до п. 6.1. вказаної Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році.
Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Отже, підприємство зобов'язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.
Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 20 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління якості та збагачення вугілля» про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 25665,47 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління якості та збагачення вугілля» (юридична адреса: 91022, м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1-в, код ЄДРПОУ 32473323, р/р 26009001330001 філія ВАТ КБ «Надра» ЛРУ, МФО 304193) на користь Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська (місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Советська, 42, код 21792330, р/р 25606301726 в Обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 304665) заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період з 01.11.2011 по 29.02.2012 у розмірі 25665,47 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень сорок сім копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 25 травня 2012 року.
СуддяВ.В. Матвєєва