29 травня 2012 року Справа № 2а-2111/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області (далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області 1163,88 грн. в рахунок погашення заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 травня 2012 року відкрито скорочене провадження у справі.
24 травня 2012 року через канцелярію Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення проти позову.
В обґрунтування заперечення проти позову відповідач зазначив, що вимога Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підставі положень статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є протиправною, оскільки з 1 січня 2011 року частини перша-дев'ята статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»втратили чинність. Крім того, відповідач вважає, що у відповідності до вимог пункту 6 указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98 вона звільняється від обов'язку щодо сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та проаналізувавши наведені у запереченні проти позову доводи, суд дійшов висновку, що вимоги Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області є законними та обґрунтованими зважаючи на наступне.
Відповідно до пункту 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року №2464-VI, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що стягнення Пенсійним фондом України сум заборгованості, що виникла у громадян до 1 січня 2010 року здійснюється на підставі норм законодавства, які діяли на момент виникнення такої заборгованості.
Відповідно до матеріалів справи, заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області виникла у 3, 4 кварталах 2010 року. Тому, при визначенні порядку та умов стягнення з позивача суми боргу по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування необхідно використовувати законодавство, що діяло у 3, 4 кварталах 2010 року, зокрема відповідні положення статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Щодо посилання позивача на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 року № 727/98 як на підставу для звільнення платників єдиного податку від сплати внесків до Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
Абзацом 8 пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»передбачено, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Слід звернути увагу на те, що за правилом, визначеним у частині 4 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Згідно підпункту 2 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 … сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску». При цьому, під мінімальним страховим внеском розуміється сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (частина 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що у разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу), тому страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Суд також зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини, врегульовані вказаним Законом лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
У силу вимог частини 6 статті 18 вказаного Закону, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, дія норм Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»на сплату внесків фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування до Пенсійного фонду України не розповсюджується.
Крім того, пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Таким чином, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.
Проаналізовані положення законодавства вказують на те, що сплата позивачем у складі фіксованого податку коштів до бюджету Пенсійного фонду України не звільняє його від обов'язку сплачувати страхові внески в розмірі, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин, формування відповідачем вимоги про сплату боргу від 14.12.2011 року № Ф 20 на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є правомірним.
При прийнятті постанови у порядку скороченого провадження по даній справі суд керується наступними положеннями чинного законодавства: статтею 67 Конституції України, статтями 5, 11, 14, 18, 20, 64, 106, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058-IV, пунктом 7 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, статтею 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»від 27.04.2010 року № 2154-VI, підпунктом 8.4 пункту 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663.
Керуючись статтями 9, 14, 33, 70, 71, 86, 1832, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області заборгованість у сумі 1163 (одна тисяча сто шістдесят три) гривні 88 копійок.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.