Справа: № 2а-8814/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
"24" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.11р. у справі №2а-8814/11/2670 за позовом Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр», Громадської еколого-правової організації «ЕкоПраво-Київ»до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України про визнання бездіяльності протиправними та відновлення порушених прав
Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр»та Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача, пов'язану з невиконанням ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», п. 3 Переліку нормативно -правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.10р. № 1585-р, що полягає у неприйнятті Міністерством аграрної політики та продовольства України Порядку використання тварин у сільському господарстві та не затвердженні цього Порядку наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України та поновлення порушених прав та інтересів позивачів шляхом зобов'язання відповідача виконати вимоги ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», п. 3 Переліку нормативно -правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.10р. № 1585-р, шляхом прийняття Порядку використання тварин у сільському господарстві та затвердження цього Порядку наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.11р. адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо невиконання ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», п. 3 Переліку нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.10 р. №1585-р, що полягає у неприйнятті Міністерством аграрної політики та продовольства України Порядку використання тварин у сільському господарстві та не затвердження даного порядку.
Додатковою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.11р. зобов'язано Міністерство аграрної політики та продовольства України виконати ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», п. 3 Переліку нормативно -правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.10р. № 1585-р, шляхом прийняття Порядку використання тварин у сільському господарстві та затвердження цього Порядку наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.11р., відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що спірні правовідносини в достатній мірі урегульовані Законом України «Про тваринний світ»та Законом України «Про племінну справу у тваринництві», у зв'язку з чим відповідач звернувся до Кабінету Міністрів України з листом про зняття з контролю виконання п. 3 Переліку нормативно -правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.10р. № 1585-р. Між тим, на виконання п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.10р. № 1585-р., Державним комітетом ветеринарної медицини України видано наказ від 15.10.10р. № 438 «Про затвердження Ветеринарно -санітарних вимог до утримання тварин у притулках», який зареєстрований в Мін'юсті України 01.11.10р. за № 1015/18310.
Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок бездіяльності відповідача на даний час залишаються неврегульованими правовідносини щодо порядку використання тварин у сільському господарстві.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
21.02.06р. був прийнятий Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IV (надалі - Закон № 3447-IV), який набув чинності 05.05.06 р.
Відповідно до преамбули Закону № 3447-IV, він спрямований на захист від страждань та загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.
Відповідно до ст. 21 Закону № 3447-IV вимоги до порядку використання тварин у сільському господарстві відповідно до вимог цього Закону встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.
Стаття 21 Закону № 3447-IV не містить норми, що врегульовувала б питання використання тварин у сільському господарстві, проте містить відсильну норму та визначає орган державної влади, на якого покладено обов'язок розробити та встановити відповідні вимоги.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.10р. №1585-р затверджено Перелік нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, п. 3 у якому зазначено Наказ Мінагрополітики «Про затвердження Порядку використання тварин у сільському господарстві», відповідальними за виконання визначено Мінагрополітики, Держкомветмедицини, строк виконання - до 01.10.10 р.
24.09.10р. Міністерство аграрної політики України звернулося до Кабінету Міністрів України з проханням зняти з контролю виконання п. 3 Переліку нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження, у зв'язку з врегулюванням цього питання нормами чинного законодавства. Доказів того, що Кабінет Міністрів України зняв з контролю вказане питання, суду не надано.
Жодних змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.10р. №1585-р не вносилося.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, які б звільнили відповідача від обов'язку розробити та затвердити Порядок використання тварин у сільському господарстві тим органом, який видав розпорядження від 28.07.10 р. №1585-р - Кабінетом Міністрів України.
Вказане свідчить про допущення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності щодо виконання покладених на нього обов'язків.
Доводи апелянта щодо відсутності необхідності розробляти Порядок використання тварин у сільському господарстві, у зв'язку з врегулюванням цього питання Законами України «Про тваринний світ»та «Про племінну справу у тваринництві» не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Зміст вказаних Законів України свідчить про відсутність у них відповідних положень щодо порядку використання тварин у сільському господарстві.
Зокрема, згідно ст. 3 Закону України «Про тваринний світ», об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).
Тобто, тварини, що використовуються у сільському господарстві, під дію вказаного Закону не підпадають.
Згідно ст. 3 Закону України «Про племінну справу у тваринництві», цей Закон регулює відносини в галузі племінної справи у тваринництві, визначає права та обов'язки власників і споживачів племінних (генетичних) ресурсів, встановлює вимоги до якості та порядку використання цих ресурсів, визначає систему селекції та основи державного контролю за дотриманням законодавства про племінну справу у тваринництві, а також порядок фінансування племінної справи у тваринництві.
Згідно ст. 1, 4 Закону України «Про племінну справу у тваринництві», племінна справа - система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин; об'єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі та кролі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції.
Тобто, вказаний Закон регулює використання тварин виключно в одній зі сфер сільського господарства - племінному тваринництві, і не поширюється на інші.
Чинне законодавство не дає підстав для висновку, що положення вказаних Законів України можуть за аналогією регулювати відносини щодо використання тварин у сільському господарстві.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Закон України № 3447-IV, набув чинності 05.05.06р., тоді як Закон України «Про тваринний світ»- 25.01.02р., а Закон України «Про племінну справу у тваринництві»- 11.01.94р.
Тобто, станом на час прийняття та набрання чинності Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» законодавець знав про існування інших законів, що регулюють питання використання об'єктів тваринного світу, проте не вважав, що зміст цих законів достатньо регулює питання використання тварин у сільському господарстві.
Окремо слід зазначити, що згідно ст. 3 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»його дія поширюється на відносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, а сам Закон згідно його преамбули спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.
При цьому, Закони України «Про тваринний світ» та «Про племінну справу у тваринництві» приймалися з іншою метою та спрямовані на регулювання інших правовідносин.
Посилання апелянта на наказ Державного комітету ветеринарної медицини України від 15.10.10р. № 438 «Про затвердження Ветеринарно -санітарних вимог до утримання тварин у притулках», зареєстрований в Мін'юсті України 01.11.10р. за № 1015/18310 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки даним нормативно-правовим актом регулюються відносини утримання тварин у притулках, а не відносини, які пов'язані з тваринами, які використовуються у сільському господарстві.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивачів права на звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачі є громадськими організаціями, статутними завданнями яких є, зокрема, захист спільних екологічних інтересів, в тому числі і в суді, наділені екологічним інтересом, який полягає, у даному випадку, у наявності екологічної інформації щодо порядку використання тварин у сільському господарстві, охороні та збереженні тварин у сільському господарстві для нинішніх та прийдешніх поколінь. Отже, позивачі є учасниками правовідносин, у яких має місце факт бездіяльності відповідача.
За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.11р. у справі №2а-8814/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.11р. у справі №2а-8814/11/2670 - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М
Пилипенко О.Є.