Справа: № 2а-1353/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
"24" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Собківа Я.М., Сорочка Є.О.,
при секретарі Мартиненко Д.А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі -Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі -Відповідача) у якому просив:
- визнати неправомірним і скасувати рішення від 21.01.2011р. № 1 Комісії Центрального управління СБ України для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», - про відмову визнати позивача учасником бойових дій.
- зобов'язати Комісію Центрального управління СБ України для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу»прийняти рішення щодо визнання позивача учасником бойових дій та вчинити дії щодо видання позивачу посвідчення встановленого зразка.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи з грудня 1998 року по жовтень 1990 року позивач проходив військову службу у військовій частині 3642 ВВ МВС СРСР, під час проходження якої за рішенням уряду СРСР, залучався до виконання службово-бойових завдань в умовах надзвичайного стану та при вирішенні збройних конфліктів по нормалізації обстановки, відновлення законності та правопорядку на територіях республік Закавказзя, тому вважає, що має право на встановлення статусу учасника бойових дій.
Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994р. № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу»Нагорно-Карабахська автономна республіка відсутня.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
За приписами п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994, №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.
В «Переліку держав і періодів бойових дій на їх території», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63, міститься вказівка, що бойові дії велися і в «інших країнах після грудня 1979 року» дивись примітку №6.
В примітці № 6 до позиції «інші країни після грудня 1979 року»зазначено, що «Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях».
Відповідно до вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України Азербайджанська РСР не відноситься до держав, на території яких велися бойові дії у будь-який час.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
Отже таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності законних підстав задоволення вимог адміністративного позову.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року -без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя Усенко В.Г.
Судді: Собків Я.М.
Сорочко Є.О.