Справа: № 2-а-3276/11 Головуючий у 1-й інстанції: Сова Т.Г.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
"10" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 30.06.11р. у справі №2-а-3276/2011 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 24.12.10р.
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 30.06.11р. позов задоволено частково: визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії та виплатити додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, передбачену статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 21.12.10р. по 31.12.10р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправомірно обмежено позивачу виплату додаткової пенсії, оскільки статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»не обмежено строк позовної давності на пенсійні виплати.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи вимоги пункту третього частини першої статті 1832 КАС України, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок додаткової пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що звузило обсяг передбачених законом прав позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 2 групи, захворювання якої пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку в управлінні, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах -75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Проте, ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. № 530.
Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягає стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Зі змісту статті 50 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та додаткової пенсії, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду 2 групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50 Закону № 796-ХІІ.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо задоволення позовних вимог з 21.12.10р. по 31.12.10р., виходячи з наступного.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік»установлено, що у 2011 році норми та положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 року, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення лише до 31.12.10р.
З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.
Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись субґєктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого субґєкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення субґєкта вланих повноважень має прийматися обгрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Отже, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги з 21.12.10р. по 31.12.10р. обмежив право позивача на отримання ним належних йому виплат передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, на виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, до набрання чинності зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Отже, лише з 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі штампу канцелярії про отримання позовної заяви, позовну заяву ОСОБА_2 подано 21.06.11р.
Отже, з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду, позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»підлягають до задоволення за період з 24.12.10р. (дата з якої позивач просить перерахувати та виплатити додаткову пенсію) по 21.06.11р. (з урахуванням шестимісячного строку звернення до суду).
За таких обставин, позивач має право на отримання належних йому виплат, а саме: перерахунок та виплату додаткової пенсії у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 24.12.10р. по 21.06.11р. включно. Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»не обмежується кінцевим терміном помилкові, оскільки дана норма регулює правовідносини щодо виплати основної, а не додаткової пенсії. Відтак, законом не передбачено задоволення вимог на майбутнє.
Відповідно до п.2 - 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 195, 197, 202, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 30.06.11р. у справі №2-а-3276/2011 -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 30.06.11р. у справі №2-а-3276/2011 -задовольнити частково.
Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 30.06.11р. у справі №2-а-3276/2011 скасувати та прийняти нову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково:
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіну здоров'ю особі віднесеної до 1-ї категорії 2 групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров'ю, як особі віднесеної до 1-ї категорії 2 групи інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 24.12.10р. по 21.06.11р., з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України, є остаточною та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Глущенко Я.Б.