Справа: № 2-а-1843/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бойко М.Г.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"20" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі на постанову Таращанського районного суду Київської області від 14 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити відповідні дії, -
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 14 лютого 2011 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача неправомірними, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком, визначеної на підставі ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 31.07.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум. В решті вимог позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач втратила годувальника в наслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника згідно з Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- особам, віднесеним до членів сім'ї померлого годувальника, призначається щомісячна компенсація в разі втрати годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії та компенсації за втрату годувальника у відповідності до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.
Враховуючи, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, а тому відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію та компенсацію за втрату годувальника в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 51, 52 зазначеного Закону.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197,198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі - залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 14 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Кузьменко В. В.
Степанюк А.Г.