Справа: № 2-а-3975/11 Головуючий у 1-й інстанції: Савлук Т.В
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"20" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Степанюка А.Г., Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23.06.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про перерахунок та виплату коштів, -
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.06.2011 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, УПФУ в Дніпровському районі м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких вони просять оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, віднесеною до категорії 1, інвалідом 1 групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 групи п'ять мінімальних заробітних плат.
Зміст Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» положеннями якого встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат у 2010 році, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно до ч. 7 ст. 48 Закону № 796 розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Абзацом 3 статті 50 цього ж Закону встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 1 групи - 100 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796 розміри пенсій для інвалідів 1 групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пенсій за віком.
Загальний порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій передбачено ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянтів на постанови КМ України, якими обмежені права на отримання вищезазначених щорічної допомоги на оздоровлення, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст.ст. 48, 50, 54, 67 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому, апелянтами в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат -залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23.06.2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Кузьменко В. В.
Степанюк А.Г.