Справа № 2-3158/11
Провадження №2/1304/667/12
25 травня 2012 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючої судді Городецької Л.М.
при секретарі Герезі Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
позивач звернувся в суд з позовом до ПАТ «Фольксбанк», приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса №700 про звернення стягнення на транспортний засіб марки «Mitsubishi Outlander 3.0 AT», що належить йому, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням норм Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки суми, вказані у ньому не відповідають дійсним сумам боргу, а тому, відповідно, не можуть вважатись безспірними. Також стверджує, що строк виконання зобов'язання ще не минув. Просить визнати виконавчий напис №700, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 12 листопада 2010 року, про звернення стягнення на транспортний засіб марки «Mitsubishi Outlander 3.0 AT», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, таким, що не підлягає виконанню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, додатково пояснивши, що Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна та є спеціальним до Закону України «Про заставу», не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Представник відповідача -ПАТ «Фольксбанк» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, надавши пояснення про те, що статтею 50 Закону України «Про нотаріат»не передбачено такого способу захисту права, як визнання вчиненого виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Стверджує також, що використання такого позасудового способу захисту порушеного права, як вчинення виконавчого напису передбачено як чинним законодавством так і договором застави, тому вважає дії банку щодо отримання виконавчого напису законними. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач - приватний нотаріус ЛМНО ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності та відзив на позов (а.с.21). Просить відмовити в задоволенні такого, оскільки вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений з дотриманням вимог Законів України «Про заставу», «Про заставу», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до ст.169 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.11.2010 року відповідачем -приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис №700 про звернення стягнення на транспортний засіб марки «Mitsubishi Outlander 3.0 AT», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності.
Виконавчий напис вчинено на договорі застави, укладеному 14.11.2008 року між ВАТ «Фольксбанк»(як заставодержателем), правонаступником якого є відповідач ПАТ «Фольксбанк», та позивачем (як заставодавцем), в забезпечення виконання основного зобов'язання -кредитного договору №KF53736 від 14.11.2008 року, укладеного між ВАТ «Фольксбанк»(як позикодавцем), правонаступником якого є відповідач ПАТ «Фольксбанк», та позивачем (як позичальником), на підставі положень ст.20 Закону України «Про заставу», у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за кредитним договором №KF53736 від 14.11.2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобовязань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу»застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобовязання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Окрім того, покликання представника відповідача на норму ст.50 Закону України «Про нотаріат»як на підставу вважати відсутнім такий спосіб захисту прав як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд оцінює критично. Так, положенням ч.12 ст.110 Цивільного процесуального кодексу України, що має вищу юридичну силу, передбачено право на звернення до суду з позовами про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, оскільки оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Керуючись ст.ст.4,10,60,88,110,169,212,215 ЦПК України, ст.590 ЦК України, Законом України «Про заставу»від 02.10.1992 року, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»від 18.11.2003 року, суд
позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати виконавчий напис №700, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 12 листопада 2010 року, про звернення стягнення на транспортний засіб марки «Mitsubishi Outlander 3.0 AT», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, таким, що не підлягає виконанню.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.М.Городецька