Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/1068/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І.М.
Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Франко В. А.
Іменем України
29.05.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі Головуючого : судді Франко В.А.,
суддів : Бєлінської І.М. Гайсюка О.В
при секретарі Ткаченко Т.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2012 року,
В серпні 2011 року представник позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_10 ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства „Райфайзен Банк Аваль", Кіровоградської обласної дирекції ПАТ„Райфайзен Банк Аваль", товариства з обмеженою відповідальністю „Гармонія" про визнання недійсними договорів куплі-продажу, кредитного договору, поруки та застави.
Свої вимоги мотивує тим, що АТ «Райффайзен Банк Аваль»звернулось до Кіровського районного суду м. Кіровограда про стягнення з них заборгованості в сумі 227 188,37 грн. по кредитному договору № 014-09.5-59280 від 14.07.2006 року.
Кредит надавався ОСОБА_2 на придбання автомобіля марки TOYOTA Camri , 2.4 у ТОВ «Гармонія», шляхом безготівкового переказу суми кредиту на рахунок ТОВ «Гармонія»в АКБ «Транс банк», хоча в договорі зазначено, що кредит наданий на споживчі цілі.
Підставою для надання кредиту був договір купівлі-продажу, який нібито укладений між ним та ТОВ «Гармонія», хоча товариство ніколи не було власником автомобіля і не мало права його продавати.
У якості забезпечення договору були укладені договори поруки та застави.
Вважає дані договори: купівлі-продажу, кредиту, поруки та застави недійсними, не відповідними вимогам ст. 203 ЦК України, так як не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ст. 234 ЦК України). Даний право чин вчинений під впливом обману (ст. 230 ЦК України), під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення (ст. 229 ЦК України, перерахування коштів за покупку неналежному власнику автомобіля).
Банк та позивачі були введені в оману службовими особами ТОВ «Гармонія» щодо обставин, які мають істотне значення. Шахрайським шляхом були надані банку недостовірні документи, які стали підставою для видачі кредиту, понудили його вступити у правовідносини із банком та оформити на себе кредит, хоча із запевнень службових осіб ТОВ «Гармонія»випливало, що кредит буде погашатись ним, що і відбувалось перші кілька місяців.
Вказаний кредит він не отримував і не бачив. За даним фактом була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України і вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.04.2009 року службові особи ТОВ «Гармонія»засуджені.
Договір купівлі-продажу від 14.07.2006 року автомобіля марки TOYOTA Camri , 2.4 , який укладений між ним та ТОВ «Гармонія»не відповідає положенням ст. ст. 655-665 ЦК України щодо належності власнику товару права продажу товару та обов»язку продавця передати товар покупцеві, тому такий договір є недійсним з підстав його фіктивності (ст. 234 ЦК України).
Також недійсними є договори поруки та застави, на забезпечення недійсного кредитного договору вони укладені.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2012 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в своїй апеляційній скарзі скаржник ставить питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимоги
В судове засідання апеляційної інстанції представник банку та відповідач ТОВ „Гармонія" не з'явились, повідомлені належним чином згідно зворотних повідомлень.
Позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК обговоривши доводи апеляційної скарги, та розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Матеріали справи містять заяву-анкету позичальника від 12.02.2006 року з якої вбачається, що ОСОБА_2 просить надати йому споживчий кредит в сумі 226287 грн.(а.с.41-43).
Відповідно до кредитного договору № 014-09.5-59280 від 14.07.2006 року укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»та фізичною особою ОСОБА_2, банк надав останньому кредит в сумі 226 287,00 грн. зі сплатою 16,5% річних плати за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 13.07.2013 року (а.с.12-16).
Відповідно до розділу 2 даного договору кредит був наданий на споживчі цілі.
Згідно з меморіальним ордером банк перерахував кредитні кошти з позичкового рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_2 з призначенням платежу як надання споживчого кредиту згідно кредитного договору № 014-09.5-59280 від 14.07.2006 року.(а.с.16).
В забезпечення виконання кредитного договору були укладені 14.07.2006 року договір поруки № 014.09.5059280 між АТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_10 та договір застави між АТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 2106 (а.с.17-22).
Справжність підписів на заяві-анкеті, кредитному договорі, договорах застави та поруки позивачем не оспорюється,
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочин -це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
Згідно із ч. 1 ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Таким чином за змістом зазначеної норми закону обман має місце, якщо сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину другою стороною, або якщо вона замовчує їх існування. Такий позов може бути задоволено, лише на вимогу сторони, яка вчинила правочин під впливом обману, вчиненого саме стороною правочину, а не будь-якою іншою особою.
З пояснень ОСОБА_2 в апеляційній інстанції вбачається, що він був введений в оману посадовими особами ТОВ «Гармонія»щодо вартості автомобіля, обов'язку по погашенню кредиту замість нього товариством «Гармонія».
Проте ТОВ «Гармонія» або його посадові особи, засуджені вироком суду, не є стороною кредитного договору.
Також не є передбаченою законом підставою для визнання недійсним кредитного договору стягнення за вироком суду із засуджених осіб на користь банку відшкодування шкоди, заподіяною злочином.
Наявність умислу в діях банку та сам факт обману позивача банком, як стороною кредитного договору, не доведено, а доводи позивача, що внаслідок службової недбалості працівників банку кредитні кошти передано ТОВ «Гармонія», яке не було власником автомобіля і не мало ліцензії на здійснення діяльності по продажу автомобілів, спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку ,що відсутні правові підстави визнання кредитного договору недійсним відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача про фіктивність кредитного договору є безпідставними . Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Загальне правило ч. 5 ст. 203 ЦК України конкретизується, зокрема, в ст. 234 ЦК України, що передбачає недійсність фіктивного правочину.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивний правочин вчиняється його учасниками без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обовязків, тобто «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. Сам по собі факт невиконання учасниками правочину його умов не робить його фіктивним. Позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що в разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним .
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов кредитного договору банк передав позивачу 226287,001 грн., тобто банк взяті на себе зобов'язання по наданню позивачу грошей в кредит виконав повністю, також на ім'я позивача зареєстровано автомобіль, на придбання якого надавався кредит, тому кредитний договір не є фіктивним.
Матеріали справи містять акт технічного огляду автомобіля № 1540 від 16.06.2006 року де власником автомобіля TOYOTA Camri зазначений ОСОБА_2 Автомобіль зареєстровано не його ім»я (а.с.87).
Також підтверджується особистою заявою ОСОБА_2 на ім»я старшого інспектора з розшуку Кіровоградського РЕВ про внесення запису на право керування в графу «Особі відмітки»в свідоцтво про реєстрацію його транспортного засобу марки TOYOTA Camri , 2.4 брата -ОСОБА_12 (а.с.88).
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним а також недійсними договори купівлі-продажу, поруки та застави.
Суд першої інстанції з додержанням норм процесуального законодавства повно і об»єктивно з»ясував всі обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх доводів і заперечень, правильно оцінив досліджені докази, сприяв здійсненню прав осіб, які беруть участь у справі, розглянув спір в межах заявлених вимог і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суперечать матеріалам справи, не дають підстав вважати, що судом було порушено або неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Керуючись ст.ст.303,307, 308,313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 -відхилити
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-
Судді-