Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/1265/12 Головуючий у суді І-ї інстанції 2-2620/11
Спори, що виникають із договорів Доповідач Кривохижа В. І.
Іменем України
23.05.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Карпенка О.Л.
Черниш Т.В.
при секретарі Дімановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Філдес Україна»на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 23 грудня 2011 року, -
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Одеської філії закритого акціонерного товариства «Філдес Україна» про визнання контракту недійсним, зазначаючи, що укладений 9 лютого 2009 року між ним та відповідачем контракт суперечить нормам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 2 серпня 2011 року співвідповідачем у справі залучено приватне акціонерне товариство «Філдес Україна», яке є правонаступником закритого акціонерного товариства «Філдес Україна».
У грудні 2011 року, пославшись на ст.31 ЦПК України, позивач змінив та збільшив позовні вимоги, заявивши про розірвання контракту, стягнення коштів та моральної шкоди, за якими суд і вирішував спір.
Зазначав, що між ним та відповідачем 9 лютого 2009 року був укладений контракт на придбання автомобіля, однак відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов»язання по наданню послуг, спрямованих на придбання автомобіля, а тому укладений між ними контракт повинен бути розірваний та повернуто йому кошти в сумі 76 070 грн. 84 коп., внесені ним за договором про надання послуг, а також відшкодована моральна шкоду, заподіяна йому внаслідок невиконання договірних зобов»язань в сумі 5 000 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 23 грудня 2011 року позов задоволений частково. Розірвано укладений між сторонами контракт та стягнуто з відповідача на користь позивача 76 070 грн. 84 коп. сплачених ним коштів, 97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а з відповідача в дохід держави 188 грн. 20 коп. судового збору та 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовлено.
Суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем не виконано передбаченого договором обов»язку по передачі позивачу визнаного за ним автомобіля, тому укладений між ними контракт підлягає розірванню зі стягненням з відповідача на користь останнього сплачених ним коштів в сумі 76 070 грн. 84 коп. У стягненні моральної шкоди судом відмовлено через відсутність підстав, передбачених Законом України «Про захист прав спозивачів».
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального права, ухваленого без достатнього з»ясування обставин справи, невідповідністю висновків обставинам справи. Зазначає, зокрема, що суд дійшов помилкового висновку про виконання позивачем всіх умов контракту. Саме невиконання позивачем умови контракту щодо укладення договору поруки з декількома поручителями, платоспроможність яких підтверджена, призвело до затримки по передачі йому автомобіля та позбавлення позивача визнання у травні 2010 року. Тому відповідно до ст.14 ЦК України відсутній обов»язок відповідача щодо передачі автомобіля позивачу, якщо не укладений договір поруки. При цьому відповідач не заперечує проти повернення належних позивачу коштів у порядку, визначеному сторонами у контракті, оскільки інший порядок спричинить порушення відповідачем прав інших членів групи, до якої належав позивач під час дії контракту.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач посилався на те, що після визнання за ним у травні 2009 року автомобіля, він письмово звернувся до відповідача щодо можливості його отримання без укладення договорів поруки, оскільки його запевнили при укладенні договору, що це не є обов»язковим, однак отримав відповідь про відмову у такому проханні та про позбавлення його асигнації. При цьому, він не має можливості виконати умову контракту щодо укладення двох договорів поруки.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримувала доводи скарги, позивача, його представника, які заперечували проти її доводів, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги та, посилаючись на ст.651 ЦК України, суд виходив з того, що відповідачем не виконано передбачений договором обов»язок по передачі позивачу визнаного за ним автомобіля, в той час як останнім були виконані умови контракту.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Положеннями ч.2 ст.651 ЦК України, якою обґрунтовувались позовні вимоги та на яку посилався суд, передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Посилаючись на те, що невиконання відповідачем своїх зобов»язань по наданню автомобіля є значним порушенням договору, позивач і зазначав це підставою для розірвання договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 8 лютого 2009 року між ОСОБА_2 і ЗАТ «Філдес Україна», правонаступником якого є ПАТ «Філдес Україна», укладено контракт №0604626, предметом якого є надання послуги по адмініструванню системи, що умовно називається CAR CREDIT (КАР КРЕДИТ), з метою придбання автомобіля в групі (а.с.38-48). За умовами контракту ПАТ «Філдес Україна»виступає адміністратором, а позивач - клієнтом системи.
Встановлено також, що на виконання умов контракту позивачем були сплачені на рахунок відповідача кошти, спрямовані на оплату вартості автомобіля в розмірі 76 070 грн. 84 коп.(а.с.7-31).
Статтею 1 контракту визначено, що при дотриманні всіх вимог цього контракту клієнт системи має право на: одержання автомобіля, оплату дострокових внесків, участь в актах визнання, ознайомлення з документацією актів визнання, вибір моделі автомобіля відповідно до контракту, придбання автомобіля за повну вартість, припинення контракту, перепродаж контракту, одержання інформації про функціонування власної групи.
Відповідно до ст.9 контракту кожний клієнт системи, що виконує зобов»язання, що випливають з дійсного контракту, одержує автомобіль відповідно до методу, передбаченому в п.3 даної статті; після створення групи відповідач приступить до реалізації щомісячних дій по визнанню автомобілів за клієнтами системи. Тобто, передача автомобіля відбувається лише клієнту системи, який отримав визнання відповідно до ст.9 контракту.
Матеріалами справи підтверджується і представник відповідача не заперечував у судовому засіданні щодо отримання позивачем визнання у травні 2009 року.
Згідно ст.12 контракту відповідач передає в розпорядження клієнту системи визнаний за ним автомобіль протягом дев»яноста робочих днів з моменту виконання ним наступних умов: внесення збору протягом двох робочих днів з моменту отримання повідомлення про визнання в розмірі трьох відсотків від вартості автомобіля з ПДВ, що діє на момент визнання автомобіля; сплати несплаченої частини чистих внесків згідно графіку внесків за ст.7 даного контракту; підписання додатка до дійсного контракту та надання зазначених відповідачем способів забезпечення зобов»язань.
Зокрема, клієнт системи повинен забезпечити свої зобов»язання наступними способами: укласти договір поруки з декількома поручителями, платоспроможність яких підтверджена; після надання адміністратором системи автомобіля та його реєстрації в органах ДАІ упродовж двох робочих днів підписати договір застави (умови договору застави й договору поруки визначаються відповідачем); оформити інші гарантії, передбачені законодавством.
Тобто, для початку перебігу 90 денного строку клієнт системи повинен виконати умови, перелічені в ст.12 контракту, однією із яких є укладення договору поруки з декількома поручителями, платоспроможність яких підтверджена.
При цьому строк для укладення договору поруки самими умовами контракту не встановлений.
Із матеріалів справи вбачається, що за заявою позивача відповідачем був направлений лист №572/08 від 26 серпня 2009 року про відмову у видачі автомобіля у зв»язку з тим, що це може відбутися при умові виконання всіх зобов»язань за контрактом, які безпосередньо вимагають підписання договору поруки з обов»язковим наданням двох поручителів, платоспроможність яких підтверджена (а.с.36, 197).
Умовами п.Д ст.12 контракту передбачено, що при невиконанні умов, передбачених пунктами А-Д цієї статті ( в тому числі неукладення договору поруки), а також у випадку несплати клієнтом системи хоча б одного щомісячного платежу, відповідач може анулювати останнє визнання.
У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що внаслідок невиконання позивачем своїх обов»язків щодо укладення договору поруки з декількома поручителями, товариством було анульовано асигнацію (визнання за позивачем) автомобіля у травні 2010 року.
Із матеріалів справи також вбачається, що за заявою позивача листом від 22 листопада 2010 року за №1083/11 відповідач повідомив останнього про те, що у зв»язку з невиконанням умов контракту: ненадання документів поручителів, його було позбавлено асигнації (анульовано визнання), про що було проінформовано письмово листом від 28 травня 2010 року за вих.№964/05/1. При цьому повідомлено, що автомобіль буде видано на загальних умовах після отримання визнання згідно ст.9 контракту (а.с.35).
У судовому засіданні позивач не заперечував щодо не укладення договору поруки, зазначаючи про неможливість знаходження таких осіб, та отримання на його звернення від відповідача письмових відповідей про відмову, що підтверджується також матеріалами справи (а.с.34-37).
Посилання позивача щодо домовленості з працівниками відповідача про отримання автомобіля без укладення такого договору поруки заперечується представником відповідача та спростовується матеріалами справи.
Таким чином, будь-яких безспірних і переконливих доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов»язувались правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які він посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав щодо невиконання саме відповідачем умов контракту та для його розірвання.
Наведене свідчить про те, що не укладення договору поруки позивачем призвело до невиконання відповідачем своїх зобов»язань за контрактом по передачі автомобіля, що не є істотним порушенням договору у розумінні ст.651 ЦК України.
При цьому, виходячи з положень контракту, письмового повідомлення відповідача, позивач, у разі виконання його умов, передбачених статтями 9, 12, не позбавлений права на отримання автомобіля.
Крім того, ст.907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку і на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Так умовами контракту передбачена відмова за власним бажанням клієнта системи без автомобіля від контракту та порядок здійснення такої відмови, наслідки розірвання контракту, зокрема, що повернення свого внеску клієнт системи отримає після ліквідації групи (ст.15 контракту).
З огляду на викладене, у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про розірвання контракту, стягнення коштів, а за безпідставністю яких, і щодо стягнення моральної шкоди.
Враховуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.309 ЦПК України скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 23 грудня 2011 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Філдес Україна»про розірвання контракту, стягнення коштів та моральної шкоди відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: