Провадження по справі № 2/1121/233/12
Справа № 2-1663/11
15.05.2012 року місто Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого -судді Регеші В.О.
при секретарі -Фадєєвій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Світловодська міська державна нотаріальна контора про визнання спадкового договору недійсним,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати спадковий договір, укладений поміж ОСОБА_3 і ОСОБА_2, посвідчений Світловодської міською нотаріальною конторою та зареєстрований 27 квітня 2007 року в реєстрі за № 1-964 недійсним з дня його реєстрації. Свої позовні вимоги позивач та його представник обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Власівка міста Світловодська померла ОСОБА_3, яка була рідною сестрою його матері ОСОБА_4. В процесі поховання йому стало відомо, що 27 квітня 2007 р. ОСОБА_3 уклала спадковий договір з відповідачем ОСОБА_2 згідно яким вона зобов"язувалась забезпечувати ОСОБА_3 належними лікувальними засобами, а в разі смерті поховати її на цвинтарі мст. Власівка м. Світловодська. За спадковим договором після смерті ОСОБА_3 у власність ОСОБА_2 переходить будинок АДРЕСА_1. Позивач та його представник переконані, що його рідні та близькі люди, в тому числі і сама ОСОБА_3 не знали про існування вказаного договору, що договір був укладений без наміру створення та виконання ОСОБА_2 правових наслідків для ОСОБА_3, а лише заволодіння житловим будинком. ОСОБА_3 в повній мірі не могла правильно оцінювати свої поступки, а тим більше учинені нею право чини та їх наслідки. ОСОБА_2 проживала у другій області і не могла виконувати свої зобов"язання згідно спадкового договору, не знала про її стан здоров"я. На думку позивача, ОСОБА_3 уклала спадковий договір під впливом "секти", релігійної "групіровки". Похорони ОСОБА_3 організовував позивач ОСОБА_1 Позивач та його представник просили суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги не визнали та пояснили суду, що ні одна із обставин, на які посилається позивач і які за його думкою є підставою для визнання спадкового договору недійсним, не підтверджені доказами. Для укладення спадкового договору ОСОБА_3 надала нотаріусу довідку із Власівської селищної ради про земельну ділянку, всі документи про право власності на будинок та ряд інших документів, тому вона знала про вказаний спадковий договір. Саме на реальне настання, обумовлених цим спадковим договором наслідків і був спрямований цей право чин в момент його вчинення. Позивач не навів ніяких доказів, які б свідчили про протилежне. Відповідач до дня смерті ОСОБА_3 виконували свої зобов"язання згідно спадкового договору. На протязі 4-х років дії договору ОСОБА_3 ніяких претензій до неї щодо виконання зобов"язань по договору не пред"являла, не намагалась його розірвати в судовому порядку, як передбачено ч. 1 ст. 1308 ЦК України та п.4.5 вказаного спадкового договору. ОСОБА_3 протягом семи років була членом помісної церкви християн віри євангельської (ХВЄ), в її будинку проводились богослужіння, вона бажала, щоб після її смерті у її будинку продовжувались проводити члени церкви богослужіння. Відповідачка являється членом помісної церкви ХВЄ, дуже добре знала ОСОБА_2. Після смерті ОСОБА_3 її було поховано за обрядом ХВЄ, на цвинтарі смт. Власівка, підготовці погребальної ями та поминального обіду було здійснено за участю віруючих ХВЄ в том числі і ОСОБА_2. Відповідач та її представник просять суд в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити.
Представник Світловодської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з"явився. своїх заперечень суду не надав, про день розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду із заявою, якій вказав, щоб вказану цивільну справу розглядати без участі представника, Світловодської міської державної нотаріальної контори (а.с. 66)
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, допросивши свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до слідуючого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 27 квітня 2007 року поміж ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений спадковий договір, за яким набувач ОСОБА_2 зобов"язана забезпечувати ОСОБА_3 згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості, в разі смерті ОСОБА_3 поховати її на цвинтарі смт. Власівка м. Світловодська. Підпис відчужувача та набувача був завірений нотаріусом Світловодської міської державної нотаріальної контори.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на ст.ст. 203 та 215 ч. 1 ЦК України, які передбачають загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та умови недійсності правочину. Підстава, за якою позивач вважає спадковий договір недійсним, передбачена ч. 5 ст. 203 ЦК України, на яку позивач в своїй позовній заяві не посилався. В судових дебатах позивач та його представник зазначили, що договір був укладений без наміру створення та виконання ОСОБА_2 правових наслідків для ОСОБА_3, а лише заволодіння її житловим будинком, тобто посилання на ст. 234 ЦК України(правові наслідки фіктивного правочину). Яких саме правових наслідків -позивач не вказав, і в ході судового розгляду не зміг їх сформувати та довести належними доказами.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів не дійсними" в п.п. 7, 8, вказав, що "право чин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом". Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину.
Правовідносини, щодо яких виник спір, регулюються нормами матеріального права, а саме главою 90 ЦК України "Спадковий договір", ст.ст. 1302-1308 ЦК України. Верховний Суд України в вищеназваній постанові (п.1) роз"яснив, що при огляді справ про визнання право чинів недійсними суди, залежно від предмету і підстав позову, повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини та на підставі цих норм вирішувати справи.
Згідно зі ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов"язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі смерті набуває право власності на майно відчужувача. Таким чином, з цього витікають реальні правові наслідки.
1)для набувача -виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача);
- набуття права власності на майно відчужувача, в разі його смерті.
2)для відчужувача -розірвати договір у судовому порядку у разі невиконання набувачем його розпоряджень (ст. 1308 та п.4.5 договору)
- виконувати обов"язки, передбачені спадковим договором (п.3.1.1- 3.1.3) та користуватись правом (п.3.2.1) вимагання належного виконання набувачем його обов"язків за цим договором.
Як вказано в преамбулі спадкового договору від 27.04.2012 року відчужувач ОСОБА_3 та набувач ОСОБА_2, укладаючи цей договір, діяли вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу як фізичного так і психологічного, перебуваючи здоровому розумі та ясній пам"яті, усвідомлювали значення своїх дій і керували ними, не помилялись щодо обставин, обумовлених договором, діяли без впливу та обману і бажали реального настання правових наслідків, обумовлених спадковим договором. Таким чином, саме на реальне настання, обумовлених цим спадковим договором наслідків і був спрямований цей право чин в момент його укладення. Позивач не надав суду ніяких доказів, які б свідчили про протилежне.
Допитані в судовому засіданні свідки з боку позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стверджували, що відповідач ОСОБА_2 не виконала двох пунктів спадкового договору щодо забезпечення ОСОБА_3 ліками та організації її поховання на цвинтарі смт. Власівка. Щодо намірів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в момент вчинення цього правочину вони нічого не змогли пояснити. Вказані вище свідки та свідок з боку позивача -ОСОБА_7 висловлювали свої суб"єктивні міркування та припущення, що оспорюваний договір укладений внаслідок обману та "задурювання і запаморочення мозгів" ОСОБА_3. Але вказані пояснення свідків з боку позивача не мають ніякого відношення до підстави для визнання договору недійсним, на яку посилається позивач як в позовній заяві так і в поясненнях у судовому засіданні. Свідок з боку позивача ОСОБА_8 навпаки повідомила суду, що ОСОБА_3 за рік до смерті розповіла їй про те, що свій дім, в якому на протязі семи років збирались віруючі, вона "переписала" на віруючих. На якийсь обман з боку віруючих при укладенні спадкового договору ОСОБА_3 ніколи не скаржилась. Свідок ОСОБА_9 також підтвердила, що ОСОБА_3 висловлювала свій намір передати свій будинок віруючим.
Як пояснили в судовому засіданні свідки з боку відповідача ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, укладаючи спадковий договір, покійна ОСОБА_3 мала на меті після своєї смерті передати у власність свій будинок сестрі по вірі ОСОБА_2, в якому збирались на протязі семи років християнська громада. ОСОБА_3 була впевнена, що ОСОБА_2 як сестра по вірі, ставши власником будинку після її смерті, буде надавати приміщення для проведення зібрань віруючих та богослужінь. Члени християнської громади за дорученням ОСОБА_2 доглядали за ОСОБА_3, опікувались домашнім господарством, підтримували будинок у належному технічному стані.
Для забезпечення виконання обов"язків ОСОБА_2 по спадковому договору, віруючими були зібрані кошти в сумі 10 тис. доларів США та передані ОСОБА_3 За рахунок цих коштів здійснювалась оплата комунальних послуг, придбання необхідних ліків за рецептами лікарів, продуктів харчування. З цих же коштів ОСОБА_3 були відкладені гроші в сумі 8 тис. гривень на покриття в разі її смерті, які зберігались у неї вдома, про що було відомо родичам ОСОБА_3, зокрема її двоюрідній сестрі ОСОБА_13
Саме ці кошти були витрачені для оплати ритуальних послуг та поминального обіду. Свідки з боку позивача ОСОБА_8 також підтвердила, що допомагала ОСОБА_3 обмінювати в банківських установах долари на гривні, і що вона відклала певну суму коштів на свій похорон. Свідок ОСОБА_7 підтвердив, що похорон ОСОБА_3 проведений за рахунок коштів, які вона заздалегідь відклала на випадок смерті.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 мешкає в м. Комсомольську, віруючи за її усним дорученням допомагали їй виконувати її обов"язки за спадковим договором, оскільки були зацікавлені і після смерті ОСОБА_3 проводити зібрання християнської громади, який мав перейти у власність ОСОБА_2
Поховання ОСОБА_3 було здійснено за участю віруючих християнської громади, членом якої була покійна, також і за участю ОСОБА_2 за обрядом християн віри євангельської. Також свідок ОСОБА_14 пояснила в судовому засіданні, що вона особисто замовила та організовувала підготовку погребальної ями на цвинтарі смт. Власівка м. Світловодська.
Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що її чоловік разом з родичкою покійної приймав участь у замовлені поминального обіду. Таким чином, зібрані віруючими кошти і передані ОСОБА_3 забезпечили виконання ОСОБА_2 обов"язків, передбачених п.п. 3.3.1 та 3.3.2 спадкового договору про забезпечення відчужувача згідно рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості в разі смерті відчужувача, поховати його на цвинтарі смт. Власівка.
Такий спосіб виконання обов"язків набувача ОСОБА_2 не суперечив умовам вказаного договору та загальним засадам цивільних правовідносин. Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_10 і ОСОБА_15 спростували твердження позивача та деяких свідків з боку позивача про наступне:
1)Що позивач і його родичі не знали про спадковий договір.
2)Що саме ОСОБА_3 не знала про існування цього договору.
3)Що позивач постійно провідував ОСОБА_3, забезпечував всім необхідним та надавав матеріальну та моральну допомогу.
4)Що позивач приймав участь в організації похорону ОСОБА_3( бо прибув у смт. Власівка лише 29 жовтня 2011 року, тобто в день похорон).
5)Що ОСОБА_2 "жодних із тих мізерних обов"язків, зазначених у договорі не виконувала".
Твердження позивача про те, що вказаний спадковий договір не був спрямований на настання правових наслідків для ОСОБА_3 є безпідставним, а посилання на вказану підставу є його особистим міркуванням та припущенням, які вмотивовані виключно корисливими інтересами.
Крім того, ОСОБА_3 на протязі 4-х років дії договору не пред"явила ніяких претензій до ОСОБА_2 щодо неналежного виконання зобов"язань, вказаних в спадковому договорі, і не намагалась його розірвати в судовому порядку, як це передбачено ст. 1308 п. 1 ЦК України та п.4.5 вказаного спадкового договору. Це свідчить про виконання відповідачем своїх зобов"язань, які вказані в п.3.3.1 та 3.3.2 спадкового договору у спосіб, який не суперечить чинному законодавству.
Посилання позивача на те, що ОСОБА_3 уклала спадковий договір під впливом "секти" релігійної "групіровки", не відповідає дійсності. Відповідно доч.2 ст.12 ЦК України, кожна особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. показами свідків, як з боку позивача, так і з боку відповідача встановлено, що ОСОБА_3 на протязі семи років надавала свій будинок для проведення зібрань та богослужінь громади ХВЄ, до належала і вона сама. Про це було відомо і позивачу, але за життя ОСОБА_3, він не мав на неї ніякого впливу і не міг протидіяти та перешкодити її волевиявленню. ОСОБА_3 скористалась правом наданим їй Конституцією України, зокрема ст. 35, в якій наголошується, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Це право також зафіксовано в ст. 3 ЗУ "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 р. Відповідно до ч. 5 ст. 5 вказаного закону вбачається, що усі релігії, віросповідування та релігійні організації щодо інших не допускається.
ОСОБА_3 здійснила своє цивільне право, керуючись своєю волею та на власний розсуд, уклала засвідчений державним нотаріусом спадковий договір на користь ОСОБА_2 Тим самим позбавила можливих спадкоємців права на спадщину після її смерті.
Крім того, якщо мати позивача, ОСОБА_4 є рідною сестрою померлої ОСОБА_3, то перша, відповідно до ст. 1262 КЦ України є спадкоємцем другої черги за законом і таким чином є належним позивачем у цій справі. Але позивач не надав суду ні довіреності від неї, представляти її інтереси в суді (якщо вона жива), ні свідоцтва про її смерть, якщо вона померла, а також докази які б свідчили б про прийняття спадщини померлої ОСОБА_3 його матір"ю та самим позивачем, що вони звертались до нотаріальної контори з відповідною заявою, що порушено їх право на спадкове майно.
Відповідно до абзацу 4 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" значиться, що у разі пред"явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевірити, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено, відповідно до ст. 3 ЦПК України. Згідно з вимогами ст. ст. 27, 131 ЦПК України, вбачається, що особи, які беруть участь у справі позовного провадження для підтвердження своїх вимог або заперечень, зобов"язані подати усі наявні у них докази, або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання. Позивач мав змогу з 03.11.2011 року до 26.03.2012 року надати суду необхідні докази, але цього не зробив і до суду з клопотанням про витребування доказів не звертався.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що в позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спадкового договору від 27.04.207 року недійсним, необхідно відмовити.
При подачі позовної заяви до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в сумі 94 грн. 10 коп. Згідно спадкового договору від 27.04.2007 р. (а.с. 54), ціна договору складає 76384 грн. Судовий збір при подачі позовної заяви складає 763 грн. 84 коп. Відповідно до ст. 88 ЦПК України з позивача необхідно стягнути 669 грн. 74 коп. судового збору до державного бюджету.
Накладений арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в смт. Власівка вул. Перемоги, 21 в м. Світловодська згідно ухвали Світловодського міськрайсуду від 20 грудня 2011 року необхідно скасувати.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 234, 1302-1308 ЦК України, ст.ст. 88, 209, 213-218, 294 ЦПК України, суд,-
В позовних вимогах щодо визнання спадкового договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідчений Світловодською міською нотаріальною конторою, який зареєстрований 27 квітня 2007 року в реєстрі № 1-964 недійсним з дня його реєстрації -відмовити.
Накладений арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 згідно ухвали Світловодського міськрайсуду від 20 грудня 2011 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 до місцевого бюджету недоплачений судовий збір в сумі 669 грн. 74 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Мотивована частина рішення виготовлена 21.05.2012 року.
Суддя Світловодського міськрайонного
суду Кіровоградської області ОСОБА_16
15.05.2012