Справа: № 2а-2677/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"26" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
пр-к апелянта Яковчук Я.М.
пр-к відповідача Литвинець С.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені -
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення адміністративно-господарських санкції та пені.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції при постановленні рішення виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.
Колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується в повній мірі виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був працевлаштувати 156 інвалідів, а працевлаштував лише 50 осіб.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
При цьому, ч. 3 ст. 18 цього ж Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те , що стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.
Також необхідно зазначити, що створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштування не є тотожними категоріями.
З наведеного вбачається, що на відповідача покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та надавати до відповідного центру зайнятості про це інформацію.
Судом першої інстанції встановлено на підставі наявних в матеріалах справи доказах, що вимоги ч. 3 ст. 18 Закону були виконані відповідачем у повному обсязі.
Так, ТОВ «Комплекс Агромарс»є юридичною особою-працедавцем, який зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
У 2009році ТОВ «Комплекс Агромарс»мало 5 філій без права юридичної особи. Середньооблікова чисельність штатних працівників в 2009 році на підприємстві в цілому становила 3895 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -57 осіб ( а не 50, як зазначено позивачем); фонд оплати праці штатних працівників становить 116571,6 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 29928,53 грн.
З урахуванням положень частин 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідача становить 156 робочих місця.
Підтвердженням факту виділення та створення робочих місць для інвалідів відповідачем є подання до міськрайонних центрів зайнятості, за місцем знаходження філій звітів форми №3-ПН про наявність вакансій на протязі 2009 року, згідно з якими відповідач створив робочі місця для інвалідів відповідно до нормативу .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем виконано визначений Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»норматив робочих місць для інвалідів.
З аналізу положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»вбачається, що обов'язок здійснювати пошук інвалідів для їх подальшого працевлаштування на роботодавця не покладено. Отже, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст..ст.160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Мамчур Я.С