Справа: № 2а-15539/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"26" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий -суддя Грибан І.О.
судді Мамчур Я.С.,Шостак О.О.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
пр-к відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Служби безпеки України про скасування рішення про заборону в'їзду в Україну від 26.03.2011 року -
Позивач звернувся в суд з позовною заявою до Служби безпеки України (надалі - Відповідач) про скасування рішення про заборону в'їзду в Україну строком на п'ять років від 26.03.2011 р.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2011р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим в справі рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін ,виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, 22 квітня 2011 р. інспектором прикордонної служби 1-ї категорії ВПС «Підгірне»Білгород-Дністровського прикордонного закону, старшим прапорщиком Войцеховським О.М., згідно частини 14 Закону України «Про прикордонний контроль», прийнято рішення МЯ 1166 про відмову в перетині державного кордону України відносно громадянина Молдови ОСОБА_3 (позивач) з підстав заборони в'їзду в Україну.
Про прийняте рішення позивача повідомлено 22 квітня 2011 р., при перетині ним українського кордону в пункті «Малоярославець».
Рішення про відмову у перетині державного кордону України прийняте на виконання Постанови про заборону в'їзду в Україну позивачеві відносно позивача № 5/5-4881 від 23.03.2011р., винесеної старшим оперуповноваженим відділу ЗНД УСБУ в Одеській області майором Драчинським С.І. та у встановленому законом порядку погодженої 23.03.2011 р. начальником відділу ЗНД УСБУ в Одеській області підполковником О.Кулаковим та затвердженої 26.03.2011 р. начальником Управління СБ України в Одеській області генерал-майором В. Кобильчаком.
Постанова про заборону в'їзду в Україну постановлена на підставі аналізу інформації, отриманої у встановленому законом порядку, про факт вчинення позивачем суспільно небезпечного діяння, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України.
В постанові зазначається, що позивач фактично пропагує ідеї сепаратизму та автономізму, культивує думку можливості відокремлення окремих територій в порушення Конституції України, що підпадає під ознаки ч 1 ст.110 КК України «Посягання на територіальну цілісність та недоторканність України», намагається використовувати громадян України (керівників українських громадських гагаузьких організацій) для розповсюдження ідей сепаратизму та автономізму в середовищі української гагаузької громади.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого відповідачем рішення .
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується в повній мірі враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України»на СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»№ 3929-XII від 04.02.1994 (в редакції, чинній на момент винисення оскаржуваного рішення) іноземці та особи без громадянства можуть в'їжджати в Україну за дійсними паспортними документами. При цьому іноземці та особи без громадянства повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.
В'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при порушенні клопотання про в'їзд в Україну він подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо його паспортний документ, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають встановленому зразку або належать іншій особі;
- якщо він у пункті пропуску через державний кордон України порушив правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконав законних вимог посадових осіб Державної прикордонної служби України, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
- якщо встановлено факти порушення ним законодавства України під час попереднього перебування в Україні, в тому числі невиконання зобов'язань, покладених на нього рішеннями судів та інших органів.
Пунктом 2 Інструкції про порядок прийняття органами Служби безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої Наказом СБУ від 01.06.2009 № 344 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.08.2009 р. № 785/16801 (далі Інструкція), визначено, що рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України.
Відповідно до наданих відповідачем доказів, підставою для винесення Службою безпеки України постанови про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Молдова ОСОБА_3 терміном на 5 років, слугувала інформація, отримана у ході здійснення контррозвідувальних заходів, про те, що останній намагався задіяти окремих представників гагаузької національної меншини держави Україна для пропаганди в даному середовищі ідей сепаратизму та автономізму.
Так, відповідачем була надана розміщена на Інтернет - сайті www.gagauyeri.by.ru позивачем публікація , в якій містилися заклики до створення за рахунок окремих територій України та Республіки Молдова незалежної «Буджакської Республіки».
На вказаному сайті була розміщена «Декларация о создании Молдово -гагаузского Союза и о будущем объеденении земель Гагауз Йери, Тараклийского района, Приднестровья и Южной Бессарабии Украины»із закликами приєднання гагаузьких та болгарських населених пунктів Молдови та України до «Історичної Бессарабії».
Крім того, на сайті демонструється фотокопія друкованого видання «Гагауз Пері»із статтями аналогічного змісту:
«Политический проект №2»- про необхідність регіонального утворення «сообщества народов Бессарабии»у складі України та Молдови зі столицею у м. Болград;
«Ходит призрак по Бессарабии»- про повернення «історичних кордонів»для мешканців Бессарабії.
Крім того, позивачем розповсюджено через загальний сайт звернення від імені «всех гагаузов мира»до Синоду Російської Православної Церкви з проханням дозволити приходам селищ у місцях компактного проживання гагаузів півдня Молдови та України (Ізмаїльський та Ренійський райони Одеської області) створити окрему Єпархію у складі РПЦ.
За інформацією, отриманою відповідачем в порядку визначеному законодавством, у червні 2007 року позивач ввіз на територію України листівки із закликами автономістського та сепаратистського характеру, які розповсюджувались серед учасників конференції тюркомовного населення регіону (м. Білково Одеської області).
Відповідно до стаття 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» поняття національної безпеки визначає як - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.
Аналізуючи надані відповідачем докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач в діях позивача обґрунтовано вбачав загрозу національній безпеці України, а отже обґрунтовано, правомірно та у відповідності з вимогами закону прийняв оскаржувану постанову про заборону в'їзду позивачу в Україну строком на 5 років.
Враховуючи, що за обліками регіональних органів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України позивач не зареєстрований, до міграційної служби не звертався. Родинних зв'язків в Україні та осіб, які перебувають під його опікою не встановлено. Відповідно до інформації регіональних управлінь юстиції, майнових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами України не має, колегія суддів вважає, що в даному випадку забороною в'їзду в Україну права та інтереси позивача, як іноземця суттєво не порушуються, а інтереси держави Україна, навпаки потребують відповідного захисту.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до керівних роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», зазначається, що необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач , приймаючи оскаржувану постанову , діяв у відповідності з Законом та міжнародними правовими актами , у межах своєї компетенції та з дотриманням визначених законом строків.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Мамчур Я.С