Справа: № 2а-12645/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К..
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"26" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
пр-к апелянта Костюшко Ю.Б.
пр-к позивача Войніканіс-Мирський Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 вересня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтранс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про скасування рішення -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0002442302/36370 та №0002452302/36371 від 25.08.2011.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 вересня 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши надані по справі докази, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05.08.2011 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Газтранс»ДПІ у Дарницькому районі міста Києва було складено Акт № 4535/2302/32589927 , в якому зафіксовано допущені позивачем порушення пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону країни «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 1872735,45 грн., а також порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 2357883,07грн.
25.08.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002452302/36371, яким у зв'язку з порушенням пп^ші.4.1, 7.4.5 . 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2340919,31грн., в тому числі штрафні санкції -468183,86 грн. щодо безтоварності господарських операцій за договорами між позивачем та контрагентами ТОВ «Транс Термінал 5»та ПП «Фірма Пі Ай Ді»; а також податкове повідомлення-рішення №0002442302/36370, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2947353,84 грн., в тому числі штрафні санкції -589470,77 грн.
Зокрема відповідач вказує, що згідно висновку спеціаліста НДЕКЦ при УМВС на Південно-західній залізниці встановлено, що первинні бухгалтерські документи(податкові та видаткові накладні) від імені директорів контрагентів позивача здійсненні не цими особами і іншою. Крім того,
Засновника та директора ТОВ «Транс Термінал 5» притягнуто до кримінальної відповідальності та вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 10.03.2011р. визнано винним у вчиненні злочину , передбаченого ч.2ст.205 КК України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення та не надано доказів недійсності укладених позивачем угод.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим зважаючи на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції , між позивачем та ТОВ «Транс Термінал 5»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100257521) укладено договір купівлі-продажу №09/04 від 09.04.2010, на виконання якого ТОВ «Транс Термінал 5»поставило ТОВ «Газтранс»вугілля на загальну суму 2427864,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 404643,33 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, видатковими накладними, рахунками-фактурами та податковими накладними. З банківських виписок, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначений товар оплатив повністю, в тому числі сплативши в його ціні податок на додану артість.
Крім того, між позивачем та ПП «Фірма Пі Ай Ді»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100146878) було укладено договір поставки №16/02-|1 від 16.02.2009, на виконання якого ПП «Фірма Пі Ай Ді»поставило ТОВ «Газтранс»нафтопродукти на загальну суму 8889972,72 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 1481665,12 грн.), що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, рахунками-фактурами та податковими накладними. З банківських виписок, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначений товар оплатив на суму 1551700,00 грн., в тому числі сплативши в його ціні податок на додану вартість.
Відповідно до вимог 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
З урахуванням позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові суду від 9 лютого 2010 року в справі N 10/13 , при розгляді справ даної категорії слід виходити з того, що за статтею 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тобто, застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобов'язання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобов'язання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. З'ясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобов'язань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через суб'єктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, а також наявність в діях відповідача вини у формі умислу.
Відповідачем не надано доказів щодо відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, або здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагенти діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.
Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Газтранс»та ТОВ«Транс Термінал 5», ПП «Фірма Пі Ай Ді»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними та банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.
Реальність господарських операцій між ТОВ «Газтранс»та ТОВ «Транс Термінал 5»також підтверджується наявним в матеріалах справи договором постачання вугілля з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів Міністерства оборони України №30 від 05.02.2010, та видатковими накладними, квитанціями дорожніх відомостей щодо руху товару залізничними вагонами, відповідними посвідченнями якості та актом прийому-передачі від 23.12.2010, згідно з якими товар, придбаний позивачем за Договором з ТОВ «Транс Термінал 5»в подальшому був реалізований третій особі.
Реальність господарських операцій між ТОВ «Газтранс»та ПП «Фірма Пі Ай Ді»підтверджується наявними в матеріалах справи договорами постачання мазуту топкового, придбаного позивачем у ПП «Фірма Пі Ай Ді», до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсон, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровськ, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровоград, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, Гвардійській квартирно-експлуатаційній частині району та Криворізькій квартирно-експлуатаційній частині району, а також відповідними видатковими накладними та іншими первинним документами.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відхилення як належних доказів вироку Ленінського районного суду м.Луганська від 10.03.2011 по справі №1-406/11, оскільки з вказаного судового рішення видно, що в межах даної справи не досліджувалась дійсність договорів між позивачем та ТОВ «Транс Термінал 5», ПП «Фірма Пі Ай Ді», а відтак воно не може вважатися належною підставою для нікчемності відповідних договорів.
Щодо висновків спеціаліста НДЕКЦ при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці №249 та №250 від 29.07.2011, колегія суддів вважає, що враховуючи їх складання поза судовим процесом, неповноту об'єктів дослідження (зокрема договорів, реєстраційних, фінансових документів тощо), висновки не можна вважати об'єктивними доказами , та надавати їм перевагу при оцінці в порівнянні з іншими доказами. Інших доказів, які б підтверджували факт підписання від імені ТОВ «Транс Термінал 5» та ПП «Фірма Пі Ай Ді»неналежними особами, відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, актів приймання-передачі, видаткових накладних та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Транс Термінал 5»та ПП «Фірма Пі Ай Ді»не були припинені, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.
Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Транс Термінал 5»та ПП «Фірма Пі Ай Ді»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Мамчур Я.С