Справа: № 2а-12424/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"10" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до прокуратури Києво-Святошинського району Київської області про зобов'язання вчинити дії,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до прокуратури Києво-Святошинського району Київської області про зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує з посиланням на ст.20 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст.14, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»та зазначає, що відповідачем не надано відповіді на його звернення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що 06 травня 2011 року позивач звернувся до прокуратури Києво-Святошинського району Київської області зі скаргою на постанову Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій просив витребувати об'єднаний відмовний матеріал №6777/08, №8103/08 Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області; скасувати постанову Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи по даному об'єднаному відмовному матеріалу; порушити кримінальну справу та скерувати її для проведення слідчих дій. Вищезазначена скарга отримана відповідачем 06 травня 2011 року за вхідним номером 950с-11.
16 червня 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відповіді на скаргу від 06 травня 2011 року, заяву отримано відповідачем 16 червня 2011 року за вхідним №1230с-11.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповіді на заяви від 06 травня 2011 року та від 16 червня 2011 року надано позивачу у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян»та відповідачем доведено факт надання вказаних відповідей позивачу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про звернення громадян»звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обовязковому прийняттю та розгляду.
Статтею 15 вищенаведеного Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
При цьому, ст.20 Закону України «Про звернення громадян»встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано належних доказів щодо надання відповіді на заяву позивача від 16 червня 2011 року, яка зареєстрована відповідачем за вхідним №1230с-11. Наданий до суду апеляційної інстанції реєстр вихідної кореспонденції за липень 2011 року не свідчить про направлення відповіді на заяву ОСОБА_2 від 16 червня 2011 року та отримання такої відповіді останнім. Крім того, апелянт заперечує факт надання йому відповіді та подав до прокуратури Києво-Святошинського району повторну заяву про надання йому відповіді на скаргу від 05 травня 2011 року, яка зареєстрована відповідачем за вхідним номером 1693с-11.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем всупереч ст.71 КАС України не доведено дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян»при наданні відповіді на заяву ОСОБА_2 від 16 червня 2011 року, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню щодо зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_2 від 16 червня 2011 року та надати відповідь за результатами розгляду цієї заяви.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд зобов'язати прокуратуру Києво-Святошинського району Київської області вчинити дії по розгляду скарги позивача на постанову Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи по об'єднаних матеріалах перевірки №6777/08 (з матеріалом №8103/08) за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191, 194, 206, 356 КК України, яка зареєстрована за вхідним номером 950с-11 від 06 травня 2011 року та надати відповідь за результатами розгляду.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до п.2 ч.3 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 травня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до прокуратури Києво-Святошинського району та у відповідності до вимог ст.ст.94, 98, 100, 112 КПК України просив скасувати постанову Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи по об'єднаному відмовному матеріалу, а також порушити кримінальну справу та скерувати її для проведення слідчих дій.
У відповідності до ст.ст.991, 100 КПК України постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором - вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови. Нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор. У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу.
Таким чином, враховуючи, що позивачем 06 травня 2011 року подана скарга в порядку ст.100 КПК України, дії відповідача за наслідками розгляду такої скарги регламентовані нормами КПК України.
В Рішенні Конституційного суду України № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року зазначається, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської.
Правовідносини, що мають місце під час розгляду скарг на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними і перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вищезазначених суб'єктів має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, до юрисдикції якого віднесено розгляд кримінальних справ. Крім того, в Рішенні Конституційного суду України № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року зазначається, що положення ст.55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів, що дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності.
Доводи апелянта щодо ненадання йому відповіді на його скаргу згідно ст.20 Закону України «Про звернення громадян»судом не приймаються до уваги, оскільки позивач звернувся до відповідача із скаргою на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи згідно ст.ст.94, 98, 100, 112 КПК України, повідомлення про прийняте за наслідками розгляду такої скарги рішення також здійснюється в рамках КПК України, зважаючи на те, що ст.12 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, кримінально-процесуальним законодавством.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії по розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи по об'єднаних матеріалах перевірки №6777/08 (з матеріалом №8103/08), за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191, 194, 206, 356 КК України, вх. №950с-11 від 06 травня 2011 року, та надати відповідь за результатами розгляду, на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки заяву позивача не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, враховуючи, що нормами КАС України врегульований порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких у відповідності до чинного законодавства не віднесено до підсудності інших судів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процессуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2011 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог та закриття провадження в частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2011 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до прокуратури Києво-Святошинського району Київської області про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Зобов'язати прокуратуру Києво-Святошинського району Київської області розглянути заяву ОСОБА_2 від 16 червня 2011 року, вх.№1230с-11 та надати відповідь за результатами розгляду заяви.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Києво-Святошинського району Київської області про зобов'язання вчинити дії закрити в частині позовних вимог щодо зобов'язання прокуратури Києво-Святошинського району Київської області вчинити дії по розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи по об'єднаних матеріалах перевірки №6777/08 (з матеріалом №8103/08), за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.191, 194, 206, 356 КК України, вх.№950с-11 від 06 травня 2011 року, та надати відповідь за результатами розгляду.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до місцевого загального суду в цій частині позовних вимог за захистом своїх прав в порядку кримінального судочинства.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.