Справа: № 2а/2370/8751/11 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"17" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі Беверідж»до Державної податкової інспекції у м.Черкаси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі Беверідж»до Державної податкової інспекції у м.Черкаси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкаси від 05 серпня 2011 року №0002942301.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Майра» не була спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною. Зокрема, апелянт посилається на відсутність на момент проведення перевірки в ТОВ «Малбі Беверідж»документів: товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товару, а також інших документів, які б підтверджували факт перевезення товару -цукру та по яких відбувся б рух товару від продавця (постачальник) до покупця, тобто реальне транспортування товару.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 14 червня 2011 року по 12 липня 2011 року ДПІ у м.Черкаси проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2011 року, під час якої встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 546587 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року на суму 166667 грн. та за ІV квартал 2010 року на суму 379920 грн.
Підставою для висновку про завищення позивачем валових витрат стали взаємовідносини останнього з ТОВ «Майра», метою яких була поставка позивачу цукру. На думку ДПІ у м.Черкаси, яка базується на даних проведених податкових перевірок ТОВ «Майра»(акти №905/233/36817495 від 09 березня 2011 року, №139/233/36817495 від 19 січня 2011 року), зазначене підприємство не мало реальних можливостей здійснення поставок товарів, робіт (послуг) від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, виключно з метою штучного завищення вартості продукції, що, в свою чергу, призводить до збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат. Підтвердженням нікчемності вказаних правочинів податковий орган вважає відсутність документів, які підтверджують транспортування товару до ТОВ «Майра»від підприємств-постачальників та до позивача від ТОВ «Майра». Відтак, за результатами вказаних перевірок податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Майра» не придбавало товари, а відтак не могло їх поставляти покупцям.
На підставі акту перевірки №1815/23-2/36492837 від 19 липня 2011 року ДПІ у м.Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 серпня 2011 року №0002942301, згідно якого внаслідок порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 683234 грн., з яких 546587 грн. за основним платежем та 136647 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Таким чином, підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення стали обставини, встановлені податковим органом під час перевірки контрагента позивача, а також відсутність у позивача належних документів, які б підтверджували фактичне транспортування товару від ТОВ «Майра»до ТОВ «Малбі Беверідж». Наявні у справі товарно-транспортні накладні відповідач вважає неналежними доказами, оскільки вони оформлені з порушенням чинного законодавства, а саме на них відсутній відтиск печатки перевізника.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності та безпідставності висновку відповідача про нікчемність договору поставки між ТОВ «Майра»та ТОВ «Малбі Беверідж», а відтак, недійсності прийнятого податкового повідомлення-рішення щодо нарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток.
Об'єктом оподаткування згідно ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з вимогами цього Закону, на суму валових витрат.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті. При цьому, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -дата їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) (пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону).
Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати, понесені позивачем на придбання товару (цукру), що безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю ТОВ «Малбі Беверідж», на підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано відповідні документи: договір поставки №2411 від 01 вересня 2010 року, видаткові накладні, приймальні акти, податкові накладні, товарно-транспортні накладні на перевезення придбаного товару, платіжні доручення про оплату за придбаний товар. При цьому колегія суддів вважає необхідним зазначити, що наявність цих документів, в т.ч. на момент здійснення податкової перевірки позивача, також не заперечувалася відповідачем. Більше того, відповідачем до суду не надано доказів, що відомості, які зазначені у вищезазначених первинних документах, не відповідають дійсності, а самі ці документи складені сторонами договору поставки з метою зменшення своїх податкових зобов'язань та приховування факту безтоварності господарської операції.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості твердження відповідача про те, що наявні у справі товарно-транспортні накладні не можуть вважатися належними та допустимими доказами транспортування товару, оскільки не містять відтиску печатки перевізника.
Відповідно до п.п.11.6, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.
У товарно-транспортних накладних на перевезення цукру ТОВ «Архар»наявний підпис водія про отримання вантажу, а також відмітки вантажовідправника - ТОВ «Майра»та вантажоодержувача -ТОВ «Малбі Беверідж»з підписами та відтисками печаток вантажовідправника та вантажоодержувача. Таким чином, оскільки законодавство не містить умови засвідчення підпису перевізника у товарно-транспортній накладній його печаткою, доводи відповідача щодо недопустимості цього доказу є безпідставними.
Крім того, переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів не знайшла підтвердження інших доводів апелянта щодо нікчемності договору поставки, укладеного між ТОВ «Майра» та ТОВ «Малбі Беверідж».
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідач вважає, що вказаний договір є нікчемним в силу ст.228 ЦК України, як такий що порушує публічний порядок. Разом з тим, вищезазначеною статтею ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Стверджуючи, що сторони договору поставки мали намір укласти договір, який завідомо суперечить інтересам суспільства та держави з метою зменшення своїх податкових зобов'язань, а відтак протиправно заволодіти державним майном, відповідачем не надано суду жодного доказу, що господарські операції з поставки цукру фактично не мали місце, наміру у однієї або у двох сторін договору щодо укладення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, а також завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства.
Також колегія суддів вважає неспроможними посилання відповідача на дані, отримані внаслідок податкових перевірок ТОВ «Майра», щодо непідтвердження документами факту поставок цукру зазначеному підприємству від його контрагентів, оскільки позивач (ТОВ «Малбі Беверідж»), у випадку правомірності дій останнього, не може залежати від дотримання чи недотримання його контрагентом (контрагентами в ланцюгу постачання) вимог податкового законодавства та, зокрема, правильності ведення бухгалтерського обліку. Також безпідставними є посилання апелянта на нікчемність укладеного договору з підстав економічної необґрунтованості угод, які укладалися контрагентом позивача -ТОВ «Майра». Зазначений висновок відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, оскільки законність дій підприємства, зокрема, у формуванні валових витрат за наслідками здійснення господарських операцій, не може ставитися у залежність від обставин, що обумовлюють економічну вигоду або економічну доцільність такої операції з боку контрагента цього підприємства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та за результатами реально здійснених господарських операцій з поставки товару було сформовано валові витрати, які підтверджені відповідними та необхідними первинними документами. Натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002942301 від 05 серпня 2011 року, не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Майра»з придбання товару (цукру), не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкаси -залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 січня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 24 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.