Справа: № 2а-18280/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"10" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Міністерства внутрішніх справ України до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України, третя особа: Державний виконавець Вовченко О.В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про визнання незаконною та скасування постанови,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2012 року у задоволенні позову Міністерства внутрішніх справ України до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України, третя особа: Державний виконавець Вовченко О.В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про визнання незаконною та скасування постанови відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постанова про накладення штрафу на МВС України за невиконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 травня 2011 року у справі №2а-13324/10/0170/6 є необґрунтованою, оскільки винесена в порушення положень ч.1 ст.89 Закону України «Про виконавче провадження». Апелянт зазначає, що МВС України не могло виконати судове рішення через поважні причини, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вовченко О.В. відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа №2а-13324/10/0170/6 від 26 травня 2011 року, виданого Окружним адміністративним судом АР Крим, про поновлення ОСОБА_3 на посаді помічника Міністра відділу регіонального контролю управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Апарату Міністра.
З постанови про відкриття виконавчого проживання на виконання виконавчого листа №2а-13324/10/0170/6 від 26 травня 2011 року, виданого Окружним адміністративним судом АР Крим, державним виконавцем зобов'язано позивача виконати постанову негайно.
06 липня 2011 року Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вовченко О.В. із заявою №12/6-1612 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, в якій, посилаючись на проведення організаційно-штатних змін у структурі Апарату Міністра (зокрема, скорочення всіх посад помічників Міністра Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ), просило звернутися до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 травня 2011 року у справі №2а-13324/10/0170/6 в частині негайного поновлення ОСОБА_3 на посаді помічника Міністра відділу регіонального контролю управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Апарату Міністра.
Вищевказаний лист було отримано уповноваженим представником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 12 липня 2011 року.
В зв'язку з тим, що рішення суду в наданий строк для добровільного виконання виконано не було, 10 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680,00 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що державний виконавець при винесенні постанови від 10 листопада 2011 року про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», в межах своєї компетенції.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
У відповідності до ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Статтею 25 вищенаведеного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.
Згідно ст.76 вищезазначеного Закону рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.
У відповідності до ст.89 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що, оскільки позивачем не виконано постанову Окружного адміністративного суду АР Крим №2а-13324/10/0170/6 від 17 травня 2011 року, доказів на спростування цього позивачем не надано, відповідачем з урахуванням наданих йому Законом України «Про виконавче провадження»повноважень вжиті передбачені чинним законодавством заходи примусового виконання рішення, що перебуває на виконанні, дотримані вимоги ст.ст.76, 89 Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вовченко О.В. від 10 листопада 2011 року.
Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку, що звернення до суду першої інстанції із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення є правом державного виконавця, натомість, посилання позивача на відсутність можливості виконати судове рішення в частині поновлення на роботі, що підлягає негайному виконанню, не може вважатись належним способом виконання даного рішення або відсутності обов'язку його виконання.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 17 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.