Справа: № 2а-17376/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"10" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2010 року № 0000301705/1, № 0000291705/1 та від 06 липня 2010 року № 0000301705/2, № 0000291705/2, № 002051705/2.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2011 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією як фізична особа-підприємець з 08.02.2011 р. та взятий на облік у ДПІ платником податків з 19.02.2001 р.
Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва у період з 14.01.2010 року по 02.02.2010 року було проведено планову документальну виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, про що складено акт від 04.02.2010 року № 437/17-05/НОМЕР_1.
Згідно з актом в ході перевірки податковим органом встановлено порушення:
ч. 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», а саме, приватним підприємцем не надані документи, що підтверджують валові витрати за 4 квартал 2008 р. на загальну суму 568842,40 грн., внаслідок чого донараховано податку з доходів з фізичних осіб в сумі 85326,36 грн.; за 1-3 квартали на суму 298782 грн., внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 44817,30 грн.;
пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме, включення приватним підприємцем до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ по придбаному товару за відсутніми на час перевірки податковими накладними: в жовтні-грудні 2008 р. на загальну суму 279365 грн., в січні-вересні 2009 р. на загальну суму 121217 грн., внаслідок чого донараховано до бюджету податку на додану вартість в сумі 389450 грн., в т.ч. за жовтень-грудень 2008 р. на загальну суму 240779 грн., за січень-вересень 2009 р. на загальну суму 148671 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.02.2010 р. № 0000301705/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 130143,66 грн., та № 0000291705/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 584175 грн., в т.ч.: 389450 грн. - основний платіж, 194725 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
За наслідками адміністративного оскарження цих рішень до ДПІ та ДПА у м. Києві нараховані податкові зобов'язання залишено без змін, а скарги без задоволення.
Відповідно податковим органом складено податкові повідомлення-рішення від 27.04.2010 р. № 0000301705/1, № 0000291705/1 та від 06.07.2010 р. № 0000301705/2, № 0000291705/2.
Крім того, відповідачем було збільшено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, визначеного в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.04.2010 року № 0000301705/1 на суму 109806,39 грн., в зв'язку з чим прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 06.07.2010 р. № 0002051705/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 109806,39 грн.
Разом із тим, позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, оскільки позивачем з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання. Крім того, податковим органом планову виїздну перевірку було проведено з порушенням законодавчо визначеним порядком проведення такої перевірки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 № 509-ХІІ.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Відповідно ст. 11-2 Закону «Про державну податкову службу»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.
При цьому, право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення (ч. 4 ст. 11-1 Закону).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та повністю підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято рішення про проведення згідно плану-графіку у січні 2010 р. планової документальної виїзної перевірки позивача у період з 12.01.2010 р. по 25.01.2010 р., в зв'язку з чим було підготовлено письмове повідомлення від 31.12.2009 р. № 195/17-05.
Для проведення вищезазначеної перевірки було видано направлення на перевірку від 14.01.2011 р. № 18/17-5, відповідно до якого перевірка проводиться з 14.01.2010 р. по 27.01.2010 р.
Разом із тим, про проведення перевірки позивач був повідомлений лише 20.01.2010 р. у приміщенні податкового органу, куди його було викликано по телефону для вручення вищезазначених повідомлення та направлення. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про проведення перевірки, яке надсилалося позивачу 03.01.2010 р. повернулося до ДПІ без вручення адресату 04.02.2010 р., про що свідчить відбиток штемпеля на конверті.
Крім того, після повідомлення позивача про проведення перевірки та на протязі визначеного у письмовому повідомленні про проведення перевірки терміну (до 25.012010 р.) перевіряючі вихід за місцезнаходженням позивача не здійснювали.
Натомість, для надання документів на перевірку відповідачем 22.01.2010 р. на адресу позивача надіслано запит № 259/10/17-550, при цьому, у тексті запиту початок проведення перевірки зазначено - 12.01.2010 р.
Запит про надання на перевірку документів позивачем отримано лише 09.02.2010 р.
Наказом від 27.01.2010 р. № 85 планову виїзну перевірку було продовжено з 28.01.2010 р. по 02.02.2010 р. та виписано направлення від 27.01.2010 р. № 70/17-5.
Так, 27.01.2010 р. перевіряючими здійснено вихід для обстеження місця здійснення господарської діяльності позивача за адресою: АДРЕСА_1, яка була вказана ним у декларації про доходи, одержані за 9 місяців 2009 р., однак, як зазначено у довідці № 85 від 27.01.2010 року, позивача за вказаною адресою не знайдено. Крім цього, перевіряючими зроблено вихід за адресою: АДРЕСА_2 (цех з виробництва меблів), разом із тим, за даною адресою було зачинено.
При цьому, у наданій позивачем декларації про доходи, одержані за 9 місяців 2009 р., копія якої міститься в матеріалах справи, вказана адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3, а не АДРЕСА_1, за якою перевіряючими здійснювався вихід. За вказаною у декларації про доходи, одержані за 9 місяців 2009 р., адресою, тобто за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності, перевіряючі вихід не здійснювали.
Оскільки, протягом визначеного терміну перевіряючі для проведення перевірки не з'являлися, позивачем 10.02.2010 р. до ДПІ у Деснянському районі м. Києва було подано звернення, в якому останній просив повідомити про точну дату проведення виїзної перевірки, при цьому, будь-якої відповіді з цього приводу відповідачем надано не було.
Натомість, 03.02.2010 р. на адресу позивача було направлено запрошення від 02.02.2010 р. № 502/10/17-550 до податкового органу для ознайомлення та підписання акта перевірки, яке отримане позивачем 10.02.2010 р. та за відсутності у податкового органу відомостей про вручення позивачу запиту про надання документів на перевірку та відомостей про вручення даного запрошення, відповідачем складено акт від 04.02.2010 р. № 437/17-05/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009 р., а також акт від 05.02.2010 р. № 1/17-05 про відмову позивача від підпису акта.
При цьому, копію акта перевірки було направлено позивачу лише 05.02.2010 р. та отримано останнім 10.02.2010 р.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені вище порушення, допущені податковим органом під час проведення перевірки, прямо впливають на обґрунтованість і достовірність висновків акта перевірки.
Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем були надані документи, які підтверджують понесені ним витрати, пов'язані з одержанням доходу, та правомірність формування податкового кредиту за період, який підлягав перевірці, зокрема, податкові накладні за період 4 квартал 2008 р., 3 квартал 2009 р.; прихідні накладні (витрати по матеріалам, товарам) за період 4 квартал 2008 р., 3 квартал 2009 р.; акти виконаних робіт (послуг) за період 4 квартал 2008 р., 3 квартал 2009 р.; декларації про доходи за 2008 р., за 9 місяців 2009 р., декларації з ПДВ за період 4 квартал 2008 р., 3 квартал 2009 р.
Вищезазначені первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема, підтверджують придбання з метою використання і фактичне використання у своїй господарській діяльності товарів (робіт, послуг), що в свою чергу надавало позивачу право зменшувати свої доходи, а суми сплаченого ПДВ відносити до податкового кредиту відповідного звітного періоду.
Крім того, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Податкова накладна згідно Закону України «Про податок на додану вартість» є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Наявні в матеріалах справи копії податкових накладних повністю відповідають вимогам, передбаченим п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Отже, надані позивачем документи повністю спростовують висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 04.02.2010 року № 437/17-05/НОМЕР_1, щодо порушення позивачем вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»та Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно нараховано податкові зобов'язання і застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено: 16 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.