Справа: № 2а-14869/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"17" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання дій щодо відмови у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни протиправними та зобов'язання встановити статус та видати посвідчення інваліда війни.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого 18.03.1976 Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 1111, введеною в дію наказом начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 р. № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелізації) їх матеріально технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 року (Настанови по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському) на сільськогосподарському об'єкті народного господарство), Статуту військ Цивільної оборони (СРСР) наказу по Чорнобильській АЕС від 19.04.1985 р. № 2, розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області від 19.05.1986 року № 52, узагальненого списку співробітників МСЧ-126 м. Прип'ять - об'єкту цивільної оборони в періоди з 26.04.1986 р. по 27.04.1986 р., з 03.06.1986 р. по 16.06.1986 р., з 19.08.1986 р. по 23.08.1986 р., позивач приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованого формування медичної служби ЦО Чорнобильського району від медико-санітарної частини № 126 МОЗ СРСР і була залучена до медичного забезпечення заходів ЦО.
Відповідно до довідки Обласної спеціалізованої МСЕК, серія КИО-1 № 110688 від 23.03.2000 року, позивачу з 23.03.2000 р. встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з профзахворюваннями, пов'язаними з роботами на ЧАЕС, на даний час відноситься до категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має посвідчення встановленого зразка категорії І серії НОМЕР_1.
20.06.2011 року № 01-04/1045, позивач отримала довідку Головного Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації із зазначенням підстави видачі даної довідки, яка підтверджує що ОСОБА_3 приймала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованого формування медичної служби ЦО Чорнобильського району від медико-санітарної частини № 126 МОЗ СРСР і була залучена до медичного забезпечення заходів ЦО в періоди з 26.04.1986 р. по 27.04.1986 р., з 03.06.1986 р. по 16.06.1986 р., з 19.08.1986 р. по 23.08.1986 р.
Крім того, матеріали справи містять підтвердження участі позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань ЦО, а саме: маршрутний лист затверджений 06.06.2011 р., начальником об'єкта ЦО - головним лікарем спеціалізованої медико-санітарної частини № 16 м. Чорнобиля, лист першого заступника Головного управління охорони здоров"я від 16.06.2011 р. № 1-36-1793, з якого вбачається, що Позивач з 26.04.1986 по 27.04. 1986 р. приймала участь у проведенні йодної профілактики населення та організацій м. Прип"ять, проводила заходи у приймальному, терапевтичному та інших відділеннях по розміщенню поступаючих вражених пожежних працівників і працівників ЧАЕС, організовувала їх відправлення до клінік м. Москви та м. Києва, а з 03.06.1986 р. по 16.06.1986 р. організовувала і проводила медичне забезпечення та лікування працівників і службовців ЧАЕС, оперативного персоналу станції, які постраждали при виконанні аварійних робіт на здоровпункті п/л «Сказочний».
Беручи до уваги досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду докази, та керуючись нормативними актами, які регулюють дані відносини, суд першої інстанції прийшов висновку, що вказані документи, безсумнівно, підтверджують факт участі позивача у відповідні періоди у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формування Цивільної оборони, а, відтак, встановлені факти, зокрема, і факт встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи беззаперечно дають право позивачеві отримувати пільги згідно з положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як інваліду війни, а відтак дійшов висновку, що дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни є протиправними.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції , та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Статтею 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»встановлено, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не поширюються на осіб, які направлялись на виконання робіт з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи органами управління у справах цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ і організацій, та що умови визначення правового статусу цих категорій осіб та їх соціального захисту регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», адже наведене твердження у вказаних нормативних актах свого підтвердження не відзнайшло.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить висновку, що дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни є протиправними.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року -без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.