Справа: № 2а-16286/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"10" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання дій протиправними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.07.2009 року № 0009581504/0,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «МТД»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, в якому просили визнати незаконним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 30 липня 2009 року № 0009581504/0; визнати протиправними дії ДПІ у Святошинському районі міста Києва щодо направлення податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року № 0009581504/0 на неіснуючу адресу ТОВ «МТД», визнати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року № 0009581504/0 таким, що не було врученим (надісланим) ТОВ «МТД».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 30 липня 2009 року № 0009581504/0. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Оскільки апелянт вважає, що визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 30 липня 2009 року № 0009581504/0, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне переглянути рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку, поданої позивачем за квітень, травень 2009 року, про що складено Акт від 30 липня 2009 року № 855/15-310 встановлено.
Так, проведеною перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов'язання із земельного податку, зазначеного у податковій декларації, є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником податку було порушено пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві», що призвело до заниження податкового зобов'язання на 14581,72 грн.
Відповідно Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року № 0009581504/0, яким відповідно до підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Пропорядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 944/944 «Про питання користування земельними ділянками в місті Києві»ТОВ «МТД»визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку у розмірі 15310,80 грн., в тому числі за основним платежем -14581,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -729,08 грн.
Разом із тим, позивач вважає, що сплативши земельний податок у розмірі, визначеному ст. 7 Закону України «Про плату за землю», підприємство виконало свої податкові зобовязання у повному обсязі. Крім того, позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення було надіслано на неіснуючу адресу товариства, а тому вважається таким, що не було вручено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначене заниження податкового зобов'язання виникло у звязку з тим, що позивач при визначенні розміру земельного податку, що підлягає сплаті, керувався ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», в той час як, на думку відповідача, зобов'язаний був сплачувати податок у розмірі, встановленому п. 2 рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року.
Так, рішенням Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року було встановлено ставку земельного податку для суб'єктів господарської діяльності, які використовують земельні ділянки на території м. Києва, але в установленому законодавством порядку не оформили права власності або права користування земельними ділянками.
У відповідності до п. 2 вказаного рішення з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».
При цьому, відповідач стверджує, а позивач не заперечує, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД»на земельну ділянку за адресою: вул. Службова, 17, м. Київ в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено).
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів передбачені також Законом України «Про плату за землю».
Так, ст. 7 вказаного Закону визначено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Згідно витягу з технічної документації № Ю-24989/2009 грошову оцінку земельної ділянки, якою користується позивач, встановлено.
Таким чином, станом на квітень-травень 2009 року існували два нормативно-правові акти, які встановлювали для позивача різний розмір ставки земельного податку, зокрема, Закон України «Про плату за землю»та рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року.
При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За загальним правилом закони України мають вищу юридичну силу у порівнянні з нормативно-правовими актами, виданими органом місцевого самоврядування, та є пріоритетними у застосуванні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МТД», сплативши земельний податок у розмірі, визначеному ст. 7 Закону України «Про плату за землю», виконало свої податкові зобов'язання у повному обсязі, а у податкового органу були відсутні підстави для донарахування позивачу земельного податку та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обгрунтованність позовних вимог в цій частині та відповідно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 30 липня 2009 року № 0009581504/0.
Крім того, рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року в подальшому було скасоване в судовому порядку як таке, що прийняте поза межами компетенції органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.