Справа: № 2а-9395/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.
Суддя-доповідач: Міщук М.С.
Іменем України
"18" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (далі позивач) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі ДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення, -
встановив:
30 червня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до ДПІ, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 00015173 від 31.01.2011 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що перебуваючи на спрощеній системі оподаткування не перевищував встановленого ліміту у 500 000 грн., а отже підстав для зміни системи оподаткування не має. У зв'язку з цим відсутні підстави для визначення валових витрат за нормами 25 % від валового доходу, оскільки позивачем під час проведення перевірки було надано всі можливі первинні документи, які встановлюють розмір валових доходів та валових витрат.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15 грудня 2010 року відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позову, оскільки відповідач зміг довести правомірність здійснюваних ним дій.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказує, що доказом не перевищення ним ліміту у 500 000 грн. слугує прибутковий касовий ордер від 10 липня 2009 року, згідно з яким було повернуто ОСОБА_5, з якою був укладений договір оренди № 13 від 01.08.2008 року надлишкову сплачену суму за червень 2010 року у розмірі 665 грн. 30 коп. Також зазначає, що в ході перевірки належним чином документально підтвердив витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу за 2009 рік та за 9 місяців 2010 року, а тому здійсненний відповідачем розрахунок суми валових витрат за нормами у відсотках до валового доходу є неправомірними.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2010 року ДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, про що складено акт №133/17-405/НОМЕР_1.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2011року № 0000151730, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 32 541грн 55 коп.
Матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 рік позивач здійснював господарську діяльність у сфері надання послуг, а саме: здавав нерухоме майно в оренду. Протягом всього періоду, що перевірявся, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (далі СПД), обліку та звітності, був платником єдиного податку, податку на додану вартість та податку з доходів найманих працівників.
При проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що СПД ОСОБА_4 в ІV кварталі 2009 року порушив вимоги статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.98 року № 727/98 (далі Указ № 727/98), зокрема, мало місце перевищення обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2009 рік , який становив 500 550 грн.
Судом першої інстанції досліджено банківські виписки позивача за 2009 рік, копії яких долучено до матеріалів справи та встановлено, що перевищення обсягу виручки виникло за рахунок того, що 30.12.2009 року на розрахунковий рахунок позивача надійшли кошти від ТОВ «СДС-Капітал»у сумі 2380 грн. за оренду складу.
Відповідно до вимог статті 1 Указу №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва як фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно статті 5 Указу №727/98, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
При визначенні обсягу виручки за рік враховуються всі надходження коштів від реалізації товарів, робіт, послуг, отримані на розрахунковий рахунок платника, жодних виключень, в тому числі в випадку повернення коштів, з цього правила законодавством України не передбачено.
Зважаючи на перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) приватного підприємця, відповідно до статті 5 Указу № 727/98, позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2010 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надавав послуги, здаючи у нерухомість в суборенду. З цією метою він орендував нежиле приміщення загальною площею 1971,4 кв.м. у фізичної особи ОСОБА_6 згідно договорів оренди № 01/01 від 01.01.2007 року та № 01/11 від 01.11.2009 року і здавав частину цього приміщення орендарям, які окрім сплати за оренду, сплачували також комунальні послуги (згідно договорів суборенди).
До складу витрат СПД ОСОБА_4 включав витрати на оренду, охорону, електроенергію, водопостачання та зв'язок на всю орендовану ним площу, а не на частину, з якої отримував дохід. У зв'язку з цим ДПІ не мала змоги конкретно визначити понесені позивачем витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, тому вони вираховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів (затверджена Головною державною податковою інспекцією України від 18.01.1993 року №36-32),тобто від здавання в оренду, а також від інших видів діяльності, включаючи торговельну, яка становить 25 відсотків до суми валового доходу.
Згідно із статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України " Про прибутковий податок з громадян " від 26.12.1992 року № 13-92 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу витрат відносяться документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням протягом календарного року доходу, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно з Законом України " Про оподаткування прибутку підприємств " від 22.05.1997 року № 283/97-ВР. Валові витрати формуються відповідно до положень статті 5 цього Закону і застосовуються у частині підтвердження документами сум витрат, що відповідають фактичній сумі отриманого у звітному календарному році чи іншому податковому періоді доходу.
У відповідності із пунктом 13 Інструкції „ Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12 (зареєстрована Міністерством юстиції України 09 червня 1993 року за № 64), загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку № 6 до цієї Інструкції.
Згідно статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92
«Про прибутковий податок з громадян», оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи банківських виписок протягом періоду, що перевірявся, валові витрати позивача склали:
- за ІV кв. 2009 року -137грн. 50 коп. (25% від суми перевищення обсягу виручки під час перебування на спрощеній системі оподаткування за 2009 рік. - 550,00 грн.);
- за 9 міс. 2010 року склали 72 177 грн. 06 коп. (25% від валового доходу обсягу виручки, встановленого перевіркою за даний період 288 708 грн.22 коп).
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», сума податку з доходів фізичних осіб визначається в розмірі 15 відсотків від об'єкту оподаткування.
У зв'язку з цим обґрунтованими є висновки відповідача:
- щодо наявності за IV кв. 2009 року розбіжностей у формуванні оподатковуваного доходу позивача у розмірі 412 грн.50 коп. та донарахування відповідачем позивачу податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік на суму 61грн. 88 коп.;
- щодо наявності за 9 міс. 2010 року розбіжностей у формуванні оподатковуваного доходу позивача у розмірі 216 531грн.16 коп. та донарахування відповідачем позивачу податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік на суму 32 479 грн. 67 коп.
Таким чином колегія вважає, що позивач невірно визначивши суму оподаткованого доходу не сплатив суми податкового зобов'язання, яке було нараховане відповідачем та становить 32 541 грн. 55 коп.
Отже, апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Гром Л.М.
Денісов А.О.