Справа: № 2а-7565/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Міщук М.С.
Іменем України
"18" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: Міщука М.С. Гром Л.М.,Денісова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -ДПІ або відповідач) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Реконструкція» (далі -ТОВ «Проект-Реконструкція»або позивач) до ДПІ про скасування податкового повідомлення рішення, -
встановив:
27 травня 2011 року ТОВ «Проект-Реконструкція»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000282307 від 18.02.2011 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ним було правомірно задекларовано податковий кредит на підставі податкових накладних виданих його контрагентами, які Законом України «Про податок на додану вартість»визначені як підстава для визначення такого кредиту.
Окружний адміністративний суду м. Києва постановою від 07 листопада 2011 року позов ТОВ «Проект-Реконструкція»задовольнив у зв'язку з недоведеністю відповідачем правомірності своїх дій.
В апеляційній скарзі ДПІ зазначає, що сума податку на додану вартість, яка врахована позивачем у складі податкового кредиту ПДВ за березень 2010 року, не відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих його контрагентом.
Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2010 року ДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Проект-Реконструкція»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Південнадраінвест» та приватним підприємством «Югрекламполіграфія», про що складено акт № 786/1-23-70-32767100 (далі Акт).
Вказаним Актом було встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 487 755 грн.
16.09.2010 року за наслідками виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000502307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 487 755 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 243 877 грн.50 коп.
За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення рішення Державною податкової адміністрацією у м. Києві прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0000502307/0 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 148121 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 74060 грн. 50 коп., у зв'язку з чим ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000282307 від 18.02.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 339 634 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 169817 грн.
З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про завищення ТОВ «Проект-Реконструкція»податкового кредиту за березень 2010 року у розмірі 339634 грн. стало відхилення згідно з базою даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів»за березень 2010 року між податковим кредитом ТОВ «Проект-Реконструкція»та податковими зобов'язаннями ТОВ «Південнадраінвест»на загальну суму 339 634 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168\97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168\97-ВР. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчить наявні в матеріалах договором зберігання, видатковими накладними та податковими накладними, оформленими під час подальшого зберігання та реалізації придбаних товарів третім особам та інші первинні документи (а.с.26-51, 163-216). За наслідком яких позивач визначив за собою податкове зобов'язання та сплатив його.
З огляду на це ТОВ «Проект-Реконструкція»вчинило усі передбачені чинним законодавством дії для можливості віднесення коштів зі сплати ПДВ до податкового кредиту.
Натомість висновки відповідача про те, що дотримання контрагентом позивача податкового законодавства залежить від можливості отримання саме позивачем права на віднесення сум по сплаті ПДВ до податкового кредиту колегією не приймаються, оскільки дана вимога чинним законодавством не передбачена.
Разом з тим колегія погоджується зі зробленими висновками суду першої інстанції, що доказів, які б свідчили про наявність у позивача чи його контрагентів наміру на вчинення правочину, з метою створення видимості щодо проведення фінансово-господарської оперції не доведено.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Гром Л.М.
Денісов А.О.