Справа: № 2а-6641/11 Головуючий у 1-й інстанції: Штих К.М.;
Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
"20" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Бистрик Г.М.
Ісаєнко Ю.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання здійснити перерахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни,-
ОСОБА_3 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області (далі -ГУПФУ в Черкаській області) про визнання неправомірною відмови та зобов'язання здійснити перерахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язання здійснити такі виплати з 01.01.2007 по 21.12.2010.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2011 року позовні вимоги з 2007 року по 31.10.2010 залишено без розгляду.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2011 року позов було задоволено, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Канів Черкаської області (далі - УПФУ в м. Канів) щодо відмови позивачу в перерахунку і виплаті підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов'язано здійснити такі виплати починаючи з 01.11.2010, з врахуванням проведених виплат.
На вказану постанову ГУПФУ в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»і отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення в матеріалах справи.
Відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зазначена редакція ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»чинна після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року змін, внесених підпунктом 1 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 N 107-VI.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу підвищення до пенсії в меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, що є неправомірним.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів вважає, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.
Крім того, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, а тому при розрахунку підвищення до пенсії як дитині війни, підлягає застосуванню розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи, позивач знаходиться на обліку в ГУПФУ в Черкаській області і в позовній заяві ОСОБА_3 ставив вимоги до ГУПФУ в Черкаській області.
Таким чином, колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції було помилково зазначено як відповідача УПФУ в м. Канів, замість належного відповідача ГУПФУ в Черкаській області, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, але оскільки судом першої інстанції було не вірно встановлено відповідача у справі, апеляційну скаргу ГУПФУ в Черкаській області необхідно задовольнити частково, постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2011 року -змінити: відповідача у справі УПФУ в м. Канів змінити на належного відповідача - ГУПФУ в Черкаській області, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права. В решті постанову необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області -задовольнити частково.
Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2011 року -змінити: відповідача у справі Управління Пенсійного фонду України в м. Канів Черкаської області змінити на належного відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
В решті постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2011 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Бистрик Г.М.
Ісаєнко Ю.А.