Справа: № 2-а-3807/11 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.П.;
Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
"20" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Бистрик Г.М.
Ісаєнко Ю.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, ОСОБА_3 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання перерахування та виплати додаткової пенсії, -
ОСОБА_3 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва (далі - УПФУ в Святошинському районі) про визнання протиправними дій щодо не здійснення нарахування та виплати основної та додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язання здійснити такі виплати з 15.07.1999.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2011 року, позов було задоволено частково, визнано протиправними дії УПФУ в Святошинському районі щодо не нездійснення нарахування і виплати позивачу додаткової пенсії в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язано здійснити такі виплати з 18.11.2010, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На вказану постанову УПФУ в Святошинському районі та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в якій відповідач просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, а позивач задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Святошинському районі підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, позивач належить до осіб, які є інвалідами 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до постраждалих осіб 1 категорії.
Згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 54 вказаного Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсійні виплати здійснювались позивачу в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16.07.2008 № 654.
З огляду на загальні засади приорітетності законів над підзаконними актами Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16.07.2008 № 654, а тому відповідач неправомірно здійснював пенсійні виплати позивачу в меншому розмірі ніж це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Крім того, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, а тому при розрахунку належних позивачу виплат встановлених до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягає застосуванню розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Віповідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Щодо посилання позивача на положення Віденської конвенції «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» від 21 травня 1963 року та Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду», де зазначено, що позовна давність на вимоги про відшкодування ядерної шкоди становить тридцять років, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить відновити його право на отримання основної та додаткової пенсії як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС в розмірах відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які за своєю правовою природою є соціальними гарантіями особи, а тому колегія суддів вважає, що посилання на Віденську конвенцію як нормативно-правовий акт, який встановлює інший строк звернення до адміністративного суду, відмінний від строку, встановленого ст. 99 КАС України є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що причини у зв'язку з якими він пропустив такий строк були поважними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в межах строку встановленого ст. 99 КАС України.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було враховано, що 14.06.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI, відповідно до якого п. 7 ч. 1 Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Згідно наведеної норми, визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
На реалізацію наведеного положення Закону України «Про внесення змін до «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»№ 745 (набрала законну силу з 23.07.2011), п.1 якої встановлено, що особам які є інвалідами 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до постраждалих осіб 1 категорії додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується у розмірі 20% прожиткового мінімуму, п. 3 встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема для інвалідів 2 групи -1090 грн.
Тобто з 23.07.2011 при нарахуванні належних позивачу виплат застосуванню підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 № 745, яка прийнята на реалізацію вказаного Закону.
Таким чином, суд першої інстанції мав зазначити кінцевий строк - 22.07.2011, по який позивачу належить здійснювати виплати в розмірах встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки постанова суду ухвалена після набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 № 745.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу УПФУ в Святошинському районі необхідно задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2011 року -змінити: в абзаці 3 резолютивної частини постанови слова «з 18.11.2010»змінити на «з 18.11.2010 по 22.07.2011», оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права. В решті постанову - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва -задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 -залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2011 року -змінити: в абзаці 3 резолютивної частини постанови слова «з 18.11.2010» змінити на «з 18.11.2010 по 22.07.2011».
В решті постанову Святошинського районного суду м. Києва від 01 серпня 2011 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Бистрик Г.М.
Ісаєнко Ю.А.