Справа № 1109/2934/12
Номер провадження 2/1109/1985/12
24 травня 2012 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Романчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки"Простір", ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання недійсним правочину , вчиненого неповнолітнім та внаслідок обману , -
У березні 2012 року позивач звернувся в суд до відповідачів Кредитної спілки "Простір", ОСОБА_3, яким просив визнати договора поруки №338 від 20 жовтня 2007 року та № 97/1-П від 01 липня 2009 року -недійсними, з моменту їх підписання. Вимоги мотивував тим, що 20 жовтня 2007 року між ним, його матір'ю ОСОБА_4 та Кредитною спілкою « Простір » було укладено договір поруки № 338. Предметом оспорюваних договорів були відносини з приводу його поруки за виконання зобов'язань по кредитному договору, який був укладений між відповідачами. Вважає, що договір від 20.10.2007 року був укладений із значними порушеннями чинного законодавства і є підстави для визнання його недійсним. Він, ОСОБА_1, народився ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент укладання вищезазначеного договору, він був неповнолітнім і не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин не відповідав його внутрішній волі, що він підписував він не розумів, а зі слів працівників кредитної спілки, він своїм підписом засвідчував факт отримання його матір'ю кредиту у цій спілці. На час укладання він не навчався та не працював, але працівники кредитної спілки пояснили, що це формальності і ніякої відповідальності він нести не буде .
Крім того, 01 липня 2009 року його матір ОСОБА_4, запросили до себе працівники Кредитної спілки «Простір», де пояснили , що у матері виникла заборгованість по вищевказаному кредитному договору і запропонували оформити новий кредит з метою погашення першого , який був укладений 20 жовтня 2007 року. На що , він та його мати , відповідач ОСОБА_4 дали згоду. В зв»язку з чим , було оформлено кредитний договір № 97 від 01.07.2009 року на загальну суму 5910 гривен та в рахунок забезпечення договору підписано також договір поруки № 97/1-П . Фактично кошти його матір ОСОБА_4, не отримувала , лише тільки підписувала якісь документи. Після підпису документів, працівники Кредитної спілки « Простір» повідомили , що кредит за договором № 338 від 20 жовтня 2007 року погашений. Проте, після того , як Кредитна спілка « Простір» звернулась з позовом до суду він дізнався , що відповідач Кредитна спілка « Простір », шляхом обману оформили частину кредитних коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 338, а саме згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 1743 від 01.07.2009 року -1409 гривень 90 копійок, а іншу частину без його відома та відома матері, а саме - 4500 гривен 10 копійок , оформили як благодійний внесок згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 1744 від 01.07.2009 року. Вважає, що працівники Кредитної спілки « Простір» , ввели його та його матір ОСОБА_4 в оману стосовно дійсних їх намірів, використання коштів отриманих за кредитним договором № 97 від 01.07.2009 року. Якби , він знав , що працівники Кредитної спілки « Простір » введуть в оману стосовно коштів, то ніколи б не став поручителем у своєї матері ОСОБА_4 До того ж, він підписував другий договір під впливом тяжкої для нього та матері обставини .
В судовому засіданні сторона позивача вимоги підтримала повністю, просила задовольнити.
Відповідач- ОСОБА_4 в суді позов визнала, зазначила, що дійсно перший договір поруки був укладений з її неповнолітнім сином, а другий укладався в рахунок погашення кредиту по першому, однак всі кошти на погашення не зарахували, а ввівши їх в оману, оформили як благодійний внесок.
Відповідач - Кредитна спілка »Простір», її представник в суді позов не визнав, вказав на його безпідставність та необґрунтованість. При цьому, подав заяву в порядку ст. 267 ЦК України , в якій просив суд застосувати позовну давність , так як позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору поруки №338 від 20.10.2007 року майже через три роки сім місяців, що свідчить про пропущення ним строку позовної давності та є підставою для відмови у позові . По другому договору не мало місце введення в оману ні позичальника, ні поручителя ( а.с. 34).
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, залучена згідно ухвали суду від 14.05.2012 року ( а.с. 38), її представник до суду не з»явився, повідомлялись.
Заслухавши пояснення сторони позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи , суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають ,з наступних підстав.
Судом встановлено, що Кредитна спілка «Простір»(кредитор) , з однієї сторони , та член спілки ОСОБА_1(поручитель) , з другої сторони, член спілки ОСОБА_4 ( позичальник, боржник) з третьої сторони 20 жовтня 2007 року уклали договір поруки № 338.
Відповідно з п. 1.2 Договору , ОСОБА_1 на добровільних засадах бере на себе зобов»язання відповідати перед Кредитором по зобов»язанням позичальника ОСОБА_4, які виникають в останнього з умов Кредитного договору №338 від 20.10.2007 року , в повному обсязі, в строки та на умовах, обумовлених Договором.
Звертаючись до суду про визнання недійсним зазначеного договору поруки з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України, позивач посилається на те, що на момент укладання оспорюваного договору він був неповнолітнім та не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, не був вільним і правочин, що не відповідав його внутрішній волі ; мати зобов»язалась від його імені порукою, без дозволу органу опіки та піклування.
Суд вважає, що вказане дійсно мало місце при укладанні договору поруки №338 від 20.10.2007 року. Зазначену обставину,суд розцінює у відповідності до ч.2 ст.203 ЦК України , як вчинення правочину особою, яка не мала на час його вчинення необхідний обсяг цивільної дієздатності .
Із наданої копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що він дійсно народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і на час укладання договору , позивачу не виповнилось вісімнадцяти років.
Відповідно до ст.32 ЦК України , дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років іменується «неповнолітньою», а її дієздатність «неповною».
Відповідно до ст.17 закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, що їх заміняють,не мають права без дозволу органу опіки і піклування,наданого відповідно до закону, укладати договори,які підлягають нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав,здійснювати поділ,обмін,відчуження житла, зобов»язуватися від імені дитини порукою,видавати письмові зобов»язання.
У відповідності до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Проте, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 1 статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ст. 261 ЦК). Згідно з ч.4 ст. 261 ЦК України встановлено, що у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
При цьому, повноліття позивача наступило - 16 серпня 2008 року. Тобто, виходячи з аналізу зазначених норм права , перебіг позовної давності для звернення до суду в даному випадку починається з 16.08.2008 року, а до суду позивач звернувся 21.03.2012 року , тобто з моменту повноліття до подачі позову в суд минуло три роки і сім місяців, що свідчить про пропущенням останнім строку для звернення до суду, на що і вказала сторона відповідача, надавши заяву ( а.с. 34), а відтак саме із зазначених підстав суд відмовляє ОСОБА_1 у визнанні договору поруки №338 від 20.10.2007 року недійсним , з моменту його підписання.
Згідно ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, в суді також з»ясовано, що 01 липня 2009 року між Кредитною спілкою «Простір» (кредитор) з однієї сторони, та ОСОБА_1(поручитель) , з другої сторони, член Кредитної спілки»Простір» ОСОБА_4(боржник) з третьої сторони укладено договір поруки №97/1-П, згідно умов якого , зокрема п.1.2- поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов»язання відповідати перед кредитором по зобов»язанням боржника , які виникають в останнього з умов Кредитного договору № 97 від 01.07.2009 року , укладеного між Кредитором та боржником , в повному обсязі.
Згідно п. 3.1. Договору поруки, позивач несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором . Пунктом 5.1.,5.2. Договору поруки, оспорюваний договір підписаний сторонами при вільному волевиявленні та відповідає намірам сторін по безумовному виконанню взятих на себе зобов»язань. Поручитель засвідчує, що перед підписанням даного Договору ознайомився з положеннями кредитного договору, укладеного між Кредитором та позичальником. Договір поруки підписаний позивачем, позичальником, представником спілки та скріплений печаткою ( а.с. 7).
Згідно із ч.1 ст.546 ЦК України визначено одним із видів забезпечення виконання зобов'язання договір поруки, за яким у відповідності із положеннями ч.1 ст. 553 та ч.1. ст. 554 цього ж Кодексу поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, солідарно з останнім, якщо інше не встановлено договором поруки.
Звертаючись до суду про визнання недійсним зазначеного договору поруки з підстав статей 230 , 233 ЦК України, позивач посилається на введення його в оману при укладенні договору діями спілки та вчинення правочину під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.
Як передбачено ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Так, позивач пояснював, що 01.07.2009 року його та матір ОСОБА_4 запросили до себе працівники спілки , пояснивши що у позичальника, тобто матері , виникла заборгованість по Кредитному договору та запропонували оформити новий кредит з метою погашення першого, тобто кредиту від 20.10.2007 року . Мати дала свою згоду. Після чого, відповідач , зокрема спілка оформила кредитний договір №97 від 01.07.2009 року на загальну суму 5910 грн. Вказані кошти його мати не отримала, а тільки підписала якісь документи . Потім, працівники спілки зазначили, що кредитний договір №338 від 20.10.2007 року погашений. Однак, Кредитна спілка »Простір» звертається до суду із позовною заявою до них про стягнення заборгованості по двом кредитним договорам, і тільки тоді він дізнався, що відповідач , шляхом обману, як він вважає, оформили частину коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом від 20.10.2007 року на суму 1409 , 90 грн., а іншу частину, без його відома та відома його матері , тобто 4500 грн.10 коп. оформили як благодійний внесок. Вважає, що Кредитна спілка, її працівники ввели його в оману стосовно дійсних їх намірів , використання коштів отриманих за кредитним договором №97 від 01.07.2009 року.
Згідно п.19, 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства , зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочин. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
З огляду на викладене, в суді не знайшов свого відображення факт введення Кредитною спілкою позивача в оману при укладанні договору поруки від 01.07.2009 року , а відтак його вимога про визнання недійсним договору поруки №97-1/П від 01.07.2009 року не підлягає задоволенню за недоведеністю.
Частиною 1 ст. 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
В обґрунтування вимог про визнання недійсним договору поруки позивач та його представник посилались також на норми ст. 233 ЦК України і стверджували, що оскаржуваний правочин вчинений позивачем під впливом тяжких для нього обставин, через важкий фізичний та психологічний стан, тяжке матеріальне становище, тобто завідомо невигідне положення .
У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначається, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втрати житла чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Однак обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не є тяжкими в розумінні ст. 233 ЦК України та такими, під впливом яких позивач вимушений був вчинити цей правочин.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності тяжких обставин, їх впливу на вчинення оспорюваного договору поруки, які б свідчили про відсутність дійсної волі позивача на їх укладення.
З огляду на обставини справи у позивача не було жодної тяжкої обставини, під впливом якої, він вимушений був укласти договір поруки, який взагалі-то є засобом забезпечення кредитного зобов'язання його матері, отже має похідний від основного зобов'язання характер.Позивач не довів, що уклавши договір поруки у нього усунулись або зменшились тяжкі для нього обставини.
На підставі вищевикладеного та керуючись п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 203,215,230, 233, 546, 554 ЦК України , ст . ст. 10,11, 60, 88, 213- 215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кредитної спілки"Простір", ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання договору поруки №338 від 10.10.2007 року та договору поруки № 97/1-П від 01.07.2009 року недійсними, з моменту їх підписання - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда О. В. Бершадська