Категорія №10.1
Іменем України
29 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3646/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Кравцової Н.В.,
при секретарі: Бойко В.В.,
за участю сторін:
представника позивача: Кадник М.В.,
відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та заборгованості по єдиному внеску у загальному розмірі 4373,32 грн.,-
10 травня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та заборгованості по єдиному внеску у загальному розмірі 4373,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
В порушення вищевказаних норм Закону відповідач не сплачує заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 363,02 грн. та заборгованість по єдиному внеску в сумі 4010,30 грн.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 вказану заборгованість у загальному розмірі 4373,32 грн.
У судовому засіданні представник позивача позові вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позову та просив задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Статтею 19 передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992, який до прийняття Податкового кодексу України діяв в частині розділу IV щодо оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту.
Фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.
У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №129/98-ВР від 13.02.1998 до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
Відповідач обрав спрощену систему оподаткування шляхом придбання торгового патенту та сплати фіксованого податку, 10% від якого перераховувалося в рахунок внесків до Пенсійного фонду України, ці обставини підтверджуютьсь повідомленням нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) від 30.03.2011.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, затвердженої Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 №21-1 платниками страхових внесків є застраховані особи, зокрема згідно п. 2.2.3. фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Таким чином, крім того, що відповідач є платником фіксованого податку, він одночасно є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та у відповідності з вимогами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У період з вересня 2010 року по грудень 2010 року фактично відповідачем перераховувалося до Пенсійного фонду України по 7,00 грн.
Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №2461-VI від 08.07.2010, який набрав чинності з 17.07.2010 підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376) було викладено в такій редакції:
«4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом».
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Згідно п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків: для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3-2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції (для фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) - на 32 відсотки за 2004-2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.
Отже, мінімальний страховий внесок в 2010 році складає 33,2 відсотки від мінімальної заробітної плати на поточний місяць.
Статтею 53 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" встановлено мінімальну заробітну плату з 1 січня - 869 грн., з 1 квітня - 884 грн., з 1 липня - 888 грн., 1 жовтня - 907 грн., 1 грудня - 922 грн. Таким чином мінімальний страховий внесок складає з січня - 288,5 грн., з квітня - 293,49 грн., з липня - 294,82 грн., з жовтня - 301,12 грн., за грудень - 306,10 грн. Ці суми отримані шляхом множення мінімальної заробітної плати на 33,2 відсотки.
Таким чином, у 2010 році розмір внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування, що підлягали сплаті відповідачем з урахуванням частини фіксованого податку за місяцями складав 1203,16 грн. Враховуючи фактично сплачені відповідачем страхові внески, сума боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_2, складає 363,02 грн.
З 01.01.2011 набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до перехідних положень якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У відповідності до п.1. ч.1. ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
З матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_2 по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 4010,30 грн., що підтверджується звітом відповідача за 2011 рік, карткою особового рахунку платника.
У відповідності до ч.12 ст. 9. Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
На час розгляду справи загальна сума непогашеної заборгованості складає 29 217,66 грн.
Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску до Управління Пенсійного фонду України в м. Сватівському районі Луганської області, на підставі ч. 4 ст. 25 вищезазначеного Закону, відповідачу надіслано вимогу про сплату боргу № Ф 2633 від 04.05.2011. Вимога № Ф 2633 про сплату боргу від 04.05.2011, відповідачем отримана 17.05.2011, у встановленому законом порядку не оскаржувалась та є чинною на час розгляду даної справи.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках передбачених в абзаці шостому ч.4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Оскільки до теперішнього часу відповідач заборгованість не сплатив, а також враховуючи, що позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, суд вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та заборгованості по єдиному внеску у загальному розмірі 4373,32 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання щодо судових витрат вирішено судом у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України. .
Керуючись статтями 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та заборгованості по єдиному внеску у загальному розмірі 4373,32 грн. задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 363,02 грн. (триста шістдесят дві гривні 02 копійки) та заборгованість по єдиному внеску в сумі 4010,30 грн. (чотири тисячі десять гривень 30 копійок),а усього - 4373,32 грн. (чотири тисячі триста сімдесят три гривні 32 копійки).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
СуддяН.В. Кравцова