Категорія №10.2.4
Іменем України
21 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2753/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Ірметової О.В.,
при секретарі - Іванович К.В.,
представника позивача: Сердюкової І.В.,
представника відповідача: Шерстнева О.В.,
представник третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04 квітня 2012 року позивач ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського", звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, в якому в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається, що відповідачем виставлено позивачеві вимоги про відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій, призначених за списком № 1 та № 2, та їх доставку особам, які знаходилися в трудових відносинах з позивачем, та яким призначено пільгову пенсію до досягнення пенсійного віку, за період 2007, 2008, 2009, 2010 та січень-червень 2011 року, згідно наданих розрахунків. При цьому відповідачем включено, як стаж роботи у позивача, окремих пенсіонерів, вказаних у розрахунках, періоди роботи до 01.04.1992 на іншому підприємстві, а саме Луганському тепловозобудівельному заводі ВО "Луганськтепловоз", що викликало необґрунтоване збільшення частки позивача у відшкодуванні витрат відповідача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з чим позивач не згоден. Позивач посилається, що згідно зі статутом він є правонаступником ОП "Лугцентрокуз", яке шляхом купівлі-продажу придбало у власність цілісний майновий комплекс, який був структурною одиницею ВО «Луганськтепловоз», а не окреме підприємство, як цілісний майновий комплекс, тому достатніх правових підстав вважати, що позивач придбав обов'язок відшкодовувати пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за період роботи пенсіонерів ковально-пресовому цеху Луганського тепловозобудівного заводу до 1 квітня 1992 року немає.
У подальшому Луганський тепловозобудівний завод імені Жовтневої революції провів кілька реорганізацій, зараз це юридична особа ПАТ "Луганськтепловоз". Тому правових підстав вважати, що позивач придбав обов'язок відшкодовувати пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за період роботи пенсіонерів у ковально-пресовому цеху Луганського тепловозобудівного заводу до 1 квітня 1992 року, немає. Час роботи пільгових пенсіонерів до 1 квітня 1992 року на ДП "Луганський тепловозобудівний завод" (ВО "Луганськтепловоз") для обрахунку розміру спірних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій таким пенсіонерам має бути виключений зі стажу, як стаж роботи в позивача, і, відповідно, має бути зменшено розмір відшкодування. Крім того, відповідачем позивачу виставлено вимоги про відшкодування 100% витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ряду пенсіонерів за зазначений вище період, в той час, як це питання за 2007 рік та по березень 2008 року вже було предметом розгляду і по ньому прийнято постанову Донецьким апеляційним адміністративним судом від 27.08.2009 у справі № 2а-206/09/1270, якою визначено процент відшкодування спірних витрат. Позивач зазначає, що він не має відношення до періоду роботи вказаних працівників на іншому підприємстві, а тому не повинен відшкодовувати витрати в розмірі, пропорційному роботі на цьому підприємстві.
Тому позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача, щодо визначення розміру частки позивача ПрАТ «Луганськцентрокуз ім. С.С. Монятовського» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з червня 2008, 2009, 2010 та січень-червень 2011 років наступним пенсіонерам: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
- зобов'язати відповідача визначити позивачеві частку у відсотках у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з червня 2008, 2009, 2010 та січень-червень 2011 років пенсіонерам пропорційно стажу роботи в ПрАТ «Луганськцентрокуз ім.. С.С. Монятовського» та судового рішення, а саме, ОСОБА_7 - 96%, ОСОБА_8 - 94%, ОСОБА_9 - 92,67%, соколов В.К. - 96%, ОСОБА_11 - 20,67%.
У судовому засіданні представником позивача, були надані пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та послався, що відповідно до п. 7-б Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11845 для визначення права особи на пенсію на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України приймають уточнюючі довідки підприємств та організацій, які оформлені згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". У таких довідках повинно бути вказано: періоди роботи, які зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер роботи, яка виконувалась; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час її виконання, на підставі яких видано довідку; дані про виконання роботи повний робочий день; дані про атестацію робочих місць для роботи після 1992 року. У пенсійних справах пенсіонерів, знаходяться довідки, що уточнюють особливий характер роботи за списками № 1 та № 2, видані ЗАТ "ЛугЦентроКуз" за весь період роботи пенсіонерів на роботах з важкими та шкідливими умовами праці. У зв'язку з тим, що в пенсійних справах знаходяться довідки тільки ЗАТ "ЛугЦентроКуз", підстав для розподілу суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на інші підприємства немає. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ "Луганськтепловоз" в судовому засіданні позовні вимоги вважав безпідставними, посилаючись на наступне. В обґрунтування позову позивач зазначає, що перелічені в позові особи частину стажу заробили, працюючи на Луганському тепловозобудівному заводі в ковально-пресовому цеху. Вказана заява, на думку третьої особи, не підтверджена документально, не підлягає дослідженню в суді, відсутні документи, які підтверджують, що перелічені особи працювали на Луганському тепловозобудівному заводі на роботах, що дають право на призначення пільгової пенсії та в пільгових розмірах (картки форми П-2, копії трудових книжок, копії виписок з протоколів про призначення пенсії, з яких би вбачалося, де та в які роки працювала особа, якій призначено пенсію на пільгових умовах, чи відповідає виконувана нею робота списку № 1, та які періоди роботи зараховано при призначенні пільгової пенсії). Всі необхідні відомості про виконувану роботу в ковально-пресовому цеху в даний час знаходяться лише в ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського". Довідки про роботу в шкідливих умовах були видані ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського". Усі зазначені в позові пенсіонери працювали в ковально-пресовому цеху Луганського тепловозобудівного заводу, позивач є правонаступником прав та обовязків Луганського тепловозобудівного заводу, пов'язаних з діяльністю ковально-пресового цеху та, відповідно, предявлення позивачеві відшкодування до виплати пенсій та їх доставку за період стажу до 01.04.1992 обґрунтовані.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),
- безсторонньо ( неупереджено),
- добросовісно,
- розсудливо,
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,
- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом спору у даному випадку є правомірність встановлення відповідачем позивачеві частки у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які підлягають виплаті позивачем.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, який регулює спірні правовідносини, підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, проводить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Порядок відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій визначено Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі Інструкція № 21-1).
Відповідно до пункту 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.
Пунктом 6.2 Інструкції № 21-1 встановлено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 6.3 цієї Інструкції в разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Пунктами 6.8, 6.9 Інструкції № 21-1 передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований, як самостійна юридична особа у встановленому порядку, є суб'єктом господарювання.
У позивача у різні роки працювали особи, яким відповідачем призначено та виплачуються пенсії на пільгових умовах до досягнення пенсійного віку, зокрема, такі пенсії у 2007, 2008, 2009, 2010 роках та січень-червень 2011 року призначено та виплачуються наступним пенсіонерам: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
За вказані періоди відповідачем пред'явлено позивачеві вимоги про 100% відшкодування витрат відповідача на виплату та доставку вказаним пенсіонерам пільгових пенсій. При цьому, вимагаючи 100% відшкодування вказаних витрат, відповідач вважає, що весь пільговий стаж зазначених пенсіонерів, який дає право на пільгову пенсію, слід віднести до періоду їх роботи у позивача, не зважаючи на те, що частина стажу відноситься до роботи на іншому підприємстві, оскільки його правонаступником є позивач.
Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд вважає, що у даному випадку вимоги відповідача стосовно 100% відшкодування позивачем вказаних витрат є безпідставним.
Судом встановлено, що зазначені пенсіонери частину пільгового стажу заробили, працюючи до 1 квітня 1992 року в ковально-пресовому цеху Луганського тепловозобудівного заводу імені Жовтневої революції, у подальшому ВО "Луганськтепловоз", на даний час -це третя особа ПАТ "Луганськтепловоз", а частину - працюючи у позивача.
Таким чином, суд вважає, що у позивача виник обов'язок відшкодовувати спірні витрати пропорційно стажу пенсіонера, набутому після 01.04.1992 року, тобто тільки за період роботи у позивача.
Доводи відповідача щодо правонаступництва позивача на увагу не заслуговують.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 у справі № 2а-206/09/1270 за позовом ЗАТ "Лугцентрокуз" до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, Управління Пенсійного фонду України в Камянобрідському районі м. Луганська, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська, Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в Словяносербському районі Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання дій неправомірними щодо визначення частки по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлено, що ЗАТ "Лугцентрокуз" не є правонаступником Луганського тепловозобудівного заводу "Луганськтепловоз", а тому в позивача виник обовязок відшкодувати спірні витрати пропорційно стажу пенсіонера набутому після 01.04.1992 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.03.2010 по цій справі також встановлено, що у позивача виник обов'язок відшкодувати спірні витрати пропорційно стажу пенсіонера, набутому після 01.04.1992, так як відокремлений підрозділ заводу ковально-пресовий цех не був самостійною юридичною особою, і відповідно до діючого законодавства не мав ніяких прав та обов'язків та у нього не могло виникнути обов'язку здійснювати зазначені виплати.
З зазначених судових рішень вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної Ради народних депутатів від 11.02.1992 № 43/44 зареєстровано орендне підприємство "Лугцентрокуз". Наказом по Виробничому об'єднанню "Луганськтепловоз" від 20.03.1992 № 159 з 01.04.1992 було створено орендне підприємство "Лугцентрокуз" на базі ковально-пресового цеху Луганського тепловозобудівного заводу. Цим же наказом (п. 11.1) ковально-пресовий цех був виключений із складу та штату Луганського тепловозобудівного заводу. 17.03.1992 року між Луганським тепловозобудівним заводом ВО "Луганськтепловоз" та орендним підприємством "Лугцентрокуз" було укладено договір №2/3 оренди майна, яким не було передбачено право орендатора на викуп орендованого майна. Рішенням від 07.10.1992 № 37/524 міської комісії з державної реєстрації підприємництва та видачі ліцензій у м. Луганську зареєстрована організація орендаторів підприємства "Лугцентрокуз". 09.12.1992 між Фондом державного майна України та ОП "Лугцентрокуз" укладений договір оренди № Д-1672, відповідно до якого орендодавець - Фонд державного майна України передає Орендатору Організації орендаторів орендного підприємства "Лугцентрокуз" в оренду строком на 3 роки з правом викупу майно, яке належить державі. Відповідно до цього договору (розділ 1), після його підписання та передачі майна, договір від 17.03.1992 року втрачає силу, а Орендатор стає правонаступником майнових прав та обов'язків орендного підприємства "Лугцентрокуз". Згідно з п.п. 5.1.15 цього договору оренди Орендатор не відповідає по зобов'язанням Орендодавця, а п.п. 8.3.2 передбачено припинення договору внаслідок викупу об'єкту оренди. Згідно з ч. 2 п. 8.1 договору його умови зберігають свою силу і у випадках, коли після його укладення законодавством України встановлюються правила, які погіршують положення Орендатора. 05.07.1993 між ВО "Луганськтепловоз" та ОП "Лугцентрокуз" був складений та підписаний протокол врегулювання взаємовідносин між Луганським тепловозобудівним заводом ВО "Луганськтепловоз" та ОП "Лугцентрокуз", відповідно до п. 1.3 якого п. 1.1 договору оренди від 09.12.1992 № Д-1672 доповнено абзацом наступного змісту: "Створене Орендатором підприємство за цим договором є правонаступником прав та обов'язків Луганського тепловозобудівного заводу, пов'язаних з діяльністю ковально-пресового цеху вказаного підприємства". Далі між Фондом державного майна України та організацією орендарів ОП "Лугцентрокуз" було укладено договір купівлі-продажу від 20.07.1993 № КП-163, за яким Фонд продав, а ОП купило майно цілісного майнового комплексу, а саме корпус 14 ковально-пресового цеху, розташований на земельній ділянці 4,1935 га. У пунктах 8, 16 цього договору зазначено, що покупець цілісного майнового комплексу (далі ЦМК) є правонаступником його майнових прав та обов'язків у відповідності з умовами цього договору та законодавством України, свої взаємовідносини з ВО "Луганськтепловоз" покупець регламентує згідно з Протоколом від 05.07.1993 року. Наказом ФДМУ від 13.12.1993 № 149Д припинені договори оренди від 17.03.1992 № 2/3 та від 09.12.1992 № Д-1672 внаслідок викупу об'єкту оренди з посиланням на п. 2 ст. 29 Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій".
Відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10.04.1992 № 2269 оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності (ст. 2).
Тобто набуття права оренди це не набуття права власності на орендоване майно.
Статтею 17 цього Закону встановлено, що створене орендарем підприємство, господарське товариство тощо стає правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, організації відповідно до договору оренди.
Якщо об'єктом оренди є цілісний майновий комплекс структурного підрозділу, створене орендарем підприємство, господарське товариство тощо стає правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, організації, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.
Відповідно до статті 1 Закону № 2269 цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів.
З моменту укладення договору купівлі-продажу ЦМК правовідносини між продавцем та покупцем регулювались Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 № 2163, Декретом Кабінету Міністрів України "Про додаткове регулювання орендних відносин" від 15.12.1992 року № 9-92.
Згідно Закону № 2163 приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній республіканській і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Відповідно до ст. 5 цього Закону до об'єктів державної власності що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними майновими комплексами).
Цим спеціальним Законом, а саме ст. 28 визначено, що особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і зобов'язань відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.
За договором купівлі-продажу ОП "Лугцентрокуз" придбало у власність у держави, майновий комплекс ковально-пресовий цеху ВО "Луганськтепловоз".
Ні ковально-пресовий цех, ні його цілісний майновий комплекс не були самостійними юридичними особами і відповідно до діючого законодавства не мали ніяких прав та обовязків.
Таким чином, ОП "Лугцентрокуз" було правонаступником прав та обов'язків ВО "Луганськтепловоз", пов'язаних з діяльністю його структурного підрозділу ковально-пресового цеху, лише на час дії договору оренди, тобто на час, коли тривали правовідносини, повязані із орендою цілісного майнового комплексу цього цеху.
Після придбання у власність у держави, майнового комплексу ковально-пресового цеху ВО "Луганськтепловоз", орендні правовідносини припинилися, а на підставі договору купівлі-продажу правонаступництво не виникло.
Позивач згідно статуту є правонаступником ОП "Лугцентрокуз", яке шляхом купівлі-продажу придбало у власність цілісний майновий комплекс цеху, який не був юридичною особою та самостійним підприємством, а не підприємство, як цілісний майновий комплекс, а тому суд не вбачає достатніх правових підстав вважати, що позивач придбав обов'язок відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за період роботи пенсіонерів у ковально-пресовому цеху Луганського тепловозобудівного заводу до 1 квітня 1992 року.
Відокремлений підрозділ заводу ковально-пресовий цех не був підприємством і у нього не могло виникнути обов'язку здійснювати плату на покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а позивач не є правонаступником Луганського тепловозобудівного заводу "ОР" та ВО "Луганськтепловоз".
За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, згідно зазначених судових рішень, де у числі відповідачів був і відповідач по цій справі УПФУ в Артемівському районі м. Луганська, у позивача виник обов'язок відшкодовувати спірні витрати пропорційно стажу пенсіонера, набутому після 01.04.1992.
Та обставина, що в матеріалах справи знаходяться протилежні рішення різних судів (у господарських, цивільних справах) щодо правонаступництва позивачем прав та обов'язків Луганського тепловозобудівного заводу ВО "Луганськтепловоз", пов'язаних із діяльністю ковально-пресового цеху, не має юридичного значення для вирішення цієї справи.
Як вбачається зі змісту цих рішень, суди по-різному вирішували вказане питання, встановлюючи відсутність такого правонаступництва і навпаки. Ці рішення набрали законної сили, але в тих справах був інший предмет спору та брали участь інші сторони.
За таких обставин, виходячи з положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, ці рішення не є обов'язковими для розгляду цієї справи.
Таким чином, суд вважає, що підстав вважати позивача правонаступником щодо обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсії вказаним пенсіонерам, у зв'язку з рішеннями судів по інших справах, немає.
Як зазначено вище, по цій справі судом встановлено, що відповідачем виставлено позивачеві вимоги про 100% відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій, призначених за списками № 2, та їх доставку особам, які знаходилися в трудових відносинах з позивачем та яким призначено пільгові пенсії до досягнення пенсійного віку, за період 2007, 2008, 2009, 2010 роки та січень-червень 2011 року, згідно наданих розрахунків.
Так, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала на заводі "ОР" з 17.09.1976 (приказ №3978 від 17.09.1976) по 24.04.1988 (приказ №1004 від 25.04.1988), пільговий стаж 11 рік 7 місяців та з 12.05.1991 (приказ №707 від 08.05.1991) по 01.04.1992 (приказ №872 від 07.04.1992) пільговий стаж 10 місяців, працювала у позивача з 01.04.1992 (приказ №464 від 07.04.1992) по 05.02.2007.
Пільговий стаж 12 років 0 місяців 21 день ОСОБА_7 напрацьований у позивача, 0 років 10 місяців 20 днів - напрацьований у третьої особи у ковально-пресованому цеху ВО «Луганськтепловоз». Процент відшкодування позивачем - 96%, відповідачем зазначено 100% (том 1 а.с.172).
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, працювала на заводі "ОР" з 20.07.1970 по 24.04.1971 - 31.07.1973 по 31.03.1992, пільговий стаж 19 роки 4 місяців, працювала у позивача з 01.04.1992 по 08.07.2008, пільговий стаж 11 роки 9 місяць 7 днів, процент відшкодування позивачем - 94%, відповідачем зазначено 100%.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, працювала на заводі "ОР" з 15.03.1971 по 01.04.1992 (приказ №1207 від 14.04.1992), пільговий стаж 21 рік, працював у позивача з 01.04.1992 (приказ №426 від 14.04.1992) по 06.05.2008, пільговий стаж 11 років 7 місяць 28 днів, процент відшкодування позивачем - 92,67%, відповідачем зазначено 100%.
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, працювала на заводі "ОР" з 06.07.1981 по 31.03.1992, пільговий стаж 10 років 9 місяців, працювала у позивача з 01.04.1992 по 03.08.2008, пільговий стаж 12 років, процент відшкодування позивачем - 96%, відповідачем зазначено 100%.
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, працювала на заводі "ОР" з 02.02.1981 по 31.03.1992, пільговий стаж 11 років 1 місяць, працював у позивача з 01.04.1992 по 21.11.1994, пільговий стаж 2 роки 7 місяців, процент відшкодування позивачем - 20,67%, відповідачем зазначено 100%.
При цьому відповідачем включено, як стаж роботи у позивача цим пенсіонерам, вказаним в розрахунках, періоди їх роботи до 01.04.1992 на іншому підприємстві, а саме: ДП "Луганський (Ворошиловградський) тепловозобудівний завод ім. Жовтневої Революції", він же ВО "Луганськтепловоз", що викликало необґрунтоване збільшення частки позивача у відшкодуванні витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах вказаним пенсіонерам.
Вказані обставини підтверджуються розрахунками стажу роботи пенсіонерів, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах .
Таким чином, суд вважає встановленим, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, вказаним вище пенсіонерам, виставлені відповідачем на відшкодування ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського" без додержання норм чинного законодавства.
Доводи відповідача та третьої особи про те, що позивач є правонаступником в частині відшкодування спірних витрат, оскільки створений на базі ковально-пресового цеху, а тому повинен відшкодовувати у повному обсязі спірні витрати на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищенаведеними судовими постановами, які набрали чинності.
Доводи відповідача та третьої особи щодо того, що зазначеними судовими постановами, зокрема роз'ясненням постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року, визначено строк, з якого слід проводити розрахунок відсотків у вказаному вище розмірі, а саме: з травня 2008 року, на увагу не заслуговують, оскільки в самій постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року період, за який таке визначення має проводитися не зазначено, в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 листопаду 2009 року про роз'яснення цієї постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року дійсно зазначено, що зазначені в постанові частки пенсіонерам необхідно визначати з травня 2008 року, тобто з моменту звернення позивача до суду, однак при цьому ніяких висновків стосовно періоду, який передував зверненню до суду, не зроблено, тому суд вважає, що вказівка у ухвалі від 17 листопаду 2009 року про те, не є перешкодою для вирішення питання щодо розміру часток за інші періоди, які передують травню 2008 року, а саме за період 2007 та по квітень 2008 років, який є предметом спору у даній справі відносно вказаних вище пенсіонерів.
Суд вважає, що визначений судовою постановою розмір частки мають застосовуватися і за попередній період, оскільки ніяких доказів тому, що пільговий стаж роботи цих пенсіонерів у позивача на даний час після винесення вказаною постанови змінився і це вплинуло на розмір часток, не надано відповідачем.
Посилання відповідача на те, що частки має визначати УПФУ у Артемівському районі м. Луганська, оскільки позивач знаходиться на території, на яку поширюється компетенція саме цього управління, на увагу не заслуговує, оскільки розмір часток фактично визначає саме відповідач, а не інше управління, яке отримує від відповідача відповідні відомості з цього приводу.
Таким чином, суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська, щодо визначення розміру частки позивача Приватного акціонерного товариства «Луганськцентрокуз ім. С.С. Монятовського» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з червня 2008, 2009, 2010 та січень-червень 2011 років наступним пенсіонерам: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська визначити Приватному акціонерному товариству "Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського" частку у відсотках у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з червня 2008, 2009, 2010 та січень-червень 2011 років пенсіонерам пропорційно стажу роботи в ПрАТ «Луганськцентрокуз ім.. С.С. Монятовського» та судового рішення, а саме: ОСОБА_7 - 96%, ОСОБА_8 - 94%, ОСОБА_9 - 92,67%, ОСОБА_10 - 96%, ОСОБА_11 - 20,67%.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 32 грн. 19 коп. (тридцять дві грн. 19 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 25 травня 2012 року.
СуддяО.В. Ірметова