Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
23 травня 2012 року Справа № 1170/2а-1392/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Нагібіної Г.П.
при секретарі - Дигас В.М.
за участю:
представника позивача -Поліщук О.М.
представника відповідача -Сідун Ж.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватної агрофірми «Ганнівська»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з приватної агрофірми «Ганнівська»адміністративно-господарські санкції у розмірі 103923,55 грн. та 166,24 грн. пені за порушення законодавства у сфері соціального захисту інвалідів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, які використовують найману працю та на яких середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно -господарські санкції.
Відповідачем своєчасно подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, проте норматив по працевлаштуванню інвалідів не виконано, оскільки на підприємстві працює лише два інваліда з передбачених семи, адміністративно -господарські санкції у сумі 103923,55 грн. не сплачено.
За несвоєчасну сплату адміністративно -господарських санкцій відповідачеві нараховано 166,24 грн. пені.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені складає 104089,79 грн.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначав, що нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування відповідних органів про такі робочі місця, проте не обов'язок пошуку інвалідів з метою їх працевлаштування.
Відповідачем створено 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів, з них вакантними залишаються 5. Підприємством своєчасно подавалися звіти до Новоукраїнського районного центру зайнятості, додатково повідомлялась Ганнівська сільська рада про наявність таких робочих місць.
Тобто, відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для працевлаштування відповідної кількості інвалідів, проте, за незалежних від приватної агрофірми «Ганнівська»обставин, норматив щодо працевлаштування інвалід не виконано, тому представник відповідача вважає, що підстав для стягнення з підприємства адміністративно-господарських санкцій та пені не має.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі - КАС України) у судовому засіданні 23 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 28 травня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 26.05.2011 року № 81, основними завданнями відділення є участь, у межах своєї компетенції, в реалізації на території Кіровоградської області заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Приватна агрофірма «Ганнівська»зареєстрована як юридична особа 19.03.2001 року, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 22).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 року № 875-XII (далі -Закон № 875-XII) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою цієї ж статті встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
В лютому 2012 року відповідачем до відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, зі змісту якого середньооблікова кількість працівників у звітному році на підприємстві становила 170 осіб.
Таким чином, відповідно до приписів частини першої статті 19 Закону № 875-XII, у відповідача у 2011 році повинно було працювати 7 осіб, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність.
Відповідно до вказаного звіту у відповідача з необхідних семи фактично працевлаштовано два інваліди (а.с. 5).
Частиною першою та другою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Враховуючи, що відповідачем норматив щодо працевлаштування інвалідів у 2011 році виконаний не був, позивачем визначено підприємству адміністративно-господарські санкції у розмірі 103923,55 грн. та пеню у розмірі 166,24 грн. за несвоєчасну їх сплату.
Щодо обґрунтованості стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені суд дійшов наступних висновків.
Частинами першою - третьою статті 18 Закону № 875-XII визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною восьмою статті 69 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV встановлено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
За змістом частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Виходячи з системного аналізу викладених вище норм, суд вважає, що адміністративно - господарські санкції за порушення нормативів щодо працевлаштування інвалідів можуть застосовуватися до тих суб'єктів, які не виконують вимоги чинного законодавства щодо створення робочих місць для інвалідів, не здійснюють заходів щодо інформування відповідних органів державної влади про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, тобто не здійснюють усіх передбачених законом заходів щодо виконання нормативів з працевлаштування інвалідів.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить з загальних норм права відносно юридичної відповідальності та встановленні у діях або бездіяльності відповідача ознак складу адміністративно-господарського правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно -господарських санкцій. Одним із елементів правопорушення є вина.
Так, якщо відповідачем було вжито усі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інваліда, на нього не може бути покладена відповідальність у вигляді стягнення адміністративно-господарських санкцій, оскільки у його діях (бездіяльності) відсутній один з елементів складу адміністративно-господарського правопорушення -вина.
Аналогічна правова позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 23.08.2007 року.
Суд зазначає, що у разі здійснення суб'єктом господарювання заходів щодо створення робочих місць для інвалідів у встановленій законом кількості, регулярного інформування державної служби зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів, своєчасної подачі звітності до органів Фонду соціального захисту інвалідів, на думку суду, є необґрунтованим застосовування адміністративно-господарських санкцій до такого суб'єкта, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язок особи, яка використовує найману працю, здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.
Реалізація прав інвалідів на працевлаштування забезпечується шляхом їх безпосереднього звернення до роботодавців та державної служби зайнятості, направлення державною службою зайнятості інвалідів для працевлаштування на підприємства, організації та установи.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Суд вважає, що належними доказами створення робочих місць для інвалідів можуть слугувати документи про створення таких робочих місць, а доказами вжиття заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів є інформування державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів, своєчасне подання звітності до Фонду соціального захисту інвалідів.
На підставі викладеного вище вбачається, що у 2011 році відповідачем норматив щодо працевлаштування інвалідів виконано не було, одночасно судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до пункту 6 розділу 4 колективного договору профспілкового комітету з власником приватної агрофірми «Ганнівська»на підприємстві для працевлаштування інвалідів створено 7 робочих місць для інвалідів з подальшим їх працевлаштуванням вагарями, прибиральницями в коморах та складах (без надання житла) -а.с. 30-31.
На протязі 2011 року відповідачем до Новоукраїнського районного центру зайнятості щомісячно подавалися звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень (а.с. 67-78), якими відповідач регулярно інформував державну службу зайнятості про наявність вакансій для інвалідів за професіями: вагар, охоронник, працівник на складах, робітник на низько-кваліфікованих ручних роботах у сільському господарстві тощо.
Однак, протягом 2011 року Новоукраїнський центр зайнятості не направляв до відповідача на працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом директора Новоукраїнського центру зайнятості від 10.05.2012 року № 04-434, відповідно до якого інваліди на працевлаштування до відповідача не направлялись у зв'язку з тим, що місця проживання громадян з інвалідністю не співпадають з населеним пунктом, де знаходиться приватна агрофірма «Ганнівська»(а.с. 25).
Крім того, відповідач листом від 16.02.2011 року № 1 звертався до Ганнівського сільського голови, в якому просив, у разі звернення до сільської ради інвалідів з питань працевлаштування протягом 2011 року -інформувати їх про наявність відповідних робочих місць в приватній агрофірмі «Ганнівська»(а.с. 26), що, на думку суду, свідчить про добросовісність відповідача та прагнення виконати нормативи щодо працевлаштування інвалідів встановленій законом кількості.
Згідно з довідкою Ганнівської сільської ради від 10.05.2012 року № 73 станом на 01 січня 2011 року на території сільської ради проживають 6 інвалідів дитинства та загального захворювання, з них два інваліда загального захворювання працевлаштовані на приватній агрофірмі «Ганнівська»(а.с. 24).
При визначенні вини відповідача щодо невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів суд також враховує пояснення представника відповідача, про те, що Ганнівська сільська рада, на території якої розташована приватна агрофірма «Ганнівська», розташована на значній відстані від районного та обласного центру, що обумовлює відтік робочої сили з району та проблеми з житлом для приїжджих працівників.
З огляду на викладене, твердження представника позивача про те, що відповідачем не було здійснено усіх передбачених чинним законодавством заходів для виконання нормативів щодо працевлаштування інвалідів, суд з вважає необґрунтованим.
Також, представником позивача не надано доказів відмови відповідача у прийнятті інваліда на роботу, у разі направлення його органами працевлаштування, тому суд вважає, що позивачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Відповідачем доведено та підтверджено відповідними доказами вжиття ним усіх передбачених чинним законодавством заходів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку про необґрунтованість стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Оскільки судом визнано необґрунтованим застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, відповідно неправомірним буде і стягнення пені.
Таким чином суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позовної заяви Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватної агрофірми «Ганнівська»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі виготовлено 28 травня 2012 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Г.П. Нагібіна