Справа № 2-2513/11
"11" квітня 2012 р. року Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді -Кузнецова Л. М.,
при секретарі -Черкашиній Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Джанкойського міськрайонного суду АРК з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення 9986,02 грн. та понесених судових витрат. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.05.2009 р. між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу , відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання продати їй товар - камінь (ракушку)в кількості 2300 шт., а вона зобов'язалася передати йому за це грошову суму 8050 грн. Договір в письмовому вигляді не укладався, проте на підтвердження його укладення було складено та підписано відповідачем розписку, відповідно до якої нею в якості передоплати було передано відповідачу 8050 грн. За домовленістю між ними строк передачі товару було встановлено до 01.09.2009 р. Проте. у встановлений строк ОСОБА_2 товар їй не передав. Її неодноразові звернення до відповідача з приводу виконання взятого зобов'язання залишені ним без виконання. З приводу цих обставин 27.06.2011 р. вона звернулася до Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, в ходці перевірки її заяви ОСОБА_2 визнав, що прийняв від неї грошову суму 8050 грн. та зобов'язався її повернути до 07.07.2011 р., проте, до даного часу гроші їй не повернув. Посилаючись на ст.. 693 ЦК України, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 в якості суми попередньої оплати товару 8050 грн., відповідно до ст.. 536, 625 ЦК України суму боргу з ОСОБА_2 стягнути з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.09.2009 р. по 30.09.2011 р., а всього 9986,02 грн. та понесені нею судові витрати.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала за доводами та підставами, викладеними в позовній заяві, пояснила, що на належній їй земельній ділянці у п. Коктебель розпочала будівництво житлового будинку, разом з сусідами по земельній ділянці Альчимбаєвими їздили в пошуках будівельних матеріалів. В одному місці побачили великий вибір будівельних матеріалів, з приводу придбання будівельного каміння познайомилася з відповідачем ОСОБА_2, заказавши у нього 1200 шт. камня, який він наступного дня завіз їй на ділянку. Після цього він декілька разів продавав їй будівельні матеріали, кожного разу виконував свої зобов'язання чітко та своєчасно, тому вона йому довіряла. В травні 2009 року він їй сказав, що будівельний камінь подорожчає та вона вирішила закупити необхідну кількість каміння, а саме - 2300 шт. на суму 8050 грн., передала йому гроші,вони склали розписку. Каміння він одразу на ділянку не завіз, оскільки задощіло, потім кожного разу він під якимось приводом пояснював їй, що зараз не може завезти каміння, зробить це пізніше. Влітку 2011 року звернулася до Коктебельського ПОМ Феодосійського МВ ГУ МВС України в АР Крим, ОСОБА_2 пообіцяв розрахуватися з нею, проте, до даного часу гроші їй не повернув. У зв'язку з ненаданням відповідачем будівельного каміння була вимушена понести розходи на придбання іншого будівельного матеріалу - газоблоків, з якого й було побудовано будинок. ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги, стягнутии з ОСОБА_2 суму попередньої оплати з урахування індексу інфляції в сумі 9482,9 грн., три відсотка річних від суми боргу за весь час прострочки виконання зобов'язання в розмірі 503,12 грн, а всього 9986,02 грн. В відшкодування судових витрат позивач просила стягнути судовий збір 180,22 грн., витрати, що пов'язані з явкою в судові засідання 509,92 грн., витрати на правову допомогу 2000 грн., витрати, пов'язані з посвідченням довіреності у сумі 300 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 20.02.2012 р. у задоволенні позову заперечував, після оголошення перерви для надання доказів в судове засідання 15.03.2012 р. не з'явився, звернувшись з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою, в дане судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався. За таких обставин судом вирішено справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доводи позивача та її представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи,|речі| давши оцінку доказам, суд вважає|лічить| позов таким, що підлягає задоволенню.
З пояснень позивача ОСОБА_1 встановлено, що 29.05.2009 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу товару - будівельного каміння «ракушняк» в кількості 2300 шт на суму 8050 грн., ОСОБА_2 отримано в якості попередньої оплати зазначеного товару 8050 грн.
Ствердження позивача ОСОБА_1 про укладення з ОСОБА_2 29.05.2009 року договору купівлі-продажу будівельного каміння у кількості 2300 шт на суму 8050 грн. підтверджуються змістом розписки, оригінал якої надано в матеріали справи позивачем, відповідно до якої ОСОБА_2 отримано в якості предоплати за каміння (ракушку) в кількості 2300 штук грошову суму 8050 грн.
Крім того, дані обставини підтверджуються матеріалами перевірки Феодосійським МВ ГУ МВС України в АР Крим заяви ОСОБА_1 від 27.06.2011 р.
Так, пояснення ОСОБА_1, надані нею в ході перевірки її заяви, відповідають її поясненням в суді щодо обставин укладення з ОСОБА_2 договору та передачі йому в якості предоплати товару 8050 грн.
З пояснень ОСОБА_2, наданих ним 01.07.2011 р., слідує, що він не спростовував доводів ОСОБА_1 щодо обставин отримання ним від неї 8050 грн. в якості предоплати товару, та навпаки, визнав ці обставини, пояснивши, що отримані від неї гроши в сумі 8050 грн. витратив на особисті нужди, зобов'язався відшкодувати їй внесену предоплату в строк до 17.07.2011 р.
Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.07.2011 р. в ході проведеної перевірки заяви ОСОБА_1 було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися цивільно-правові відносини по факту купівлі-продажу будівельного каміння «ракушняка», в своїх поясненнях ОСОБА_1 пояснила. що 29.05.2009 року в п. Коктебель передала ОСОБА_3 гроши в сумі 8050 грн. за 2300 шт каміння, про що ОСОБА_2 написав розписку, проте, до даного часу будівельне каміння не завіз. ОСОБА_2 пояснив, що не привіз будівельне каміння із-за ушкодженої машини, зобов'язується привезти каміння в строк до 17.07.2011 р., про що склав нову розписку.
Допитані судом в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що ОСОБА_1 є їх сусідкою по земельній ділянці, ОСОБА_2 знають як особу, яка неодноразово продавала сусідці будівельні матеріали, знають, що в 2009 році ОСОБА_1 оплатила ОСОБА_2 будівельне каміння - ракушку, проте, до сих пор він їй не завіз каміння, та ОСОБА_1 будувала будинок з газоблоків.
Відповідно до ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ст. 662 ЦК України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ч. 2,3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий ОСОБА_1 розрахунок суми попередньої оплати купленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми відповідає зазначеним правовим нормам та обставинам справи.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми попередньої оплати купленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми є законними та обґрунтованими, підлягають задоволенню.
Що стосується заявленого позивачем ОСОБА_1 відшкодування понесених судових витрат, що складаються з судового збору у сумі 180,22 грн., витрат, що пов'язаних з явкою в судові засідання 509,92 грн., витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн., витрат, пов'язаних з посвідченням довіреності у сумі 300 грн., суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з
другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Ч. 1 ст. 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З огляду на викладене відшкодуванню ОСОБА_1 підлягають понесені нею витрати зі сплати судового збору у сумі 188,20 грн.
Витрати сторін та їх представників що пов'язані з явкою до суду ч. 3 ст. 79 ЦПК України віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому ч. 3 ст. 85 ЦПК України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду , встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам та не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
Згідно п. 6 розділу П Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції 31.03.1998 р. за №218/25586 витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні.
З урахування викладеного, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати, що пов'язані з явкою представника позивача до суду 20.02.2012 р. у сумі 67,26 грн. при проїзді транспортом загального користування, що підтверджується відповідними квітками ( а.с.21).
Витрати позивача на придбання ГММ для заправки транспортного засобу на проїзд до суду відповідно до наданих фіскальних чеків, відшкодуванню на користь позивача не підлягають,оскільки не є витратами на проїзд транспортом загального користування.
Вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з положень ст.. 84 ЦПК України, яка передбачає, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Відповідно до ст.. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Позивачем не підтверджено відповідними документами, що її представник, що брала участь у розгляді справи за довіреністю, є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Не підлягають відшкодуванню й витрати ОСОБА_1 у сумі 300 грн. по оплаті вчинення нотаріальної дії - посвідчення довіреності, як такі, що не передбачені Цивільним процесуальним кодексом України як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 в відшкодування судових витрат піддягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 188,20 грн. та витрати, пов'язані з явкою до суду у розмірі 67,26 грн., а всього 255,46 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 10, 60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9986,02 грн., в відшкодування судових витрат 255,46 грн., а всього 10241,48 грн.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л. М. Кузнецова