17 травня 2012 року 16:05 Справа № 0870/3733/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Максименко Л.Я.,
при секретарі судового засідання -Приймаку Є.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лтд», м. Запоріжжя
до:Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, м. Запоріжжя
про:визнання протиправним та скасування повідомлення,
за участю:
від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 1/юр від 28.03.2012
від відповідача:ОСОБА_2, довіреність № 687/10/10-010 від 30.03.2012
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролог Лтд» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати повідомлення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про невизнання податкової звітності від 07.02.2012 № 1111/10/28-016.
В обґрунтування позову посилається на те, що виконуючи положення п 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України позивачем були самостійно виявлені помилки в раніше поданій податковій звітності з ПДВ та 20.01.2012 засобами поштового зв'язку направлено на адресу відповідача Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року, а також уточнені Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2009 року. Однак своїм повідомленням від 07.02.2012 № 1111/10/28-016 податкова інспекція визнала вказану звітність не прийнятою, пославшись на факт анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ. Позивач вважає таку відмову неправомірною та зазначає, що згідно положень п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, виправлення самостійно виявлених помилок є обов'язком платника податків, який має право це зробити протягом 1095 днів, що на стають за останнім днем граничного строку подання податкової звітності. Вважає посилання відповідача на факт анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ безпідставним, оскільки уточнення податкових зобов'язань здійснювалось за той період, коли ТОВ «Пролог ЛТД» було зареєстровано як платник ПДВ (вересень 2009).
У судових засіданнях представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях б/н від 10.05.2012 посилається на те, що відповідно до положень п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Обґрунтовуючи свої заперечення вимогами п. п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 48.3 та 48.4 ст. 48, ст. 184 Податкового кодексу України податковий орган приходить до висновку, що суб'єкт господарювання у разі анулювання реєстрації платника ПДВ виключається із Реєстру платників ПДВ та не має підстав для подання податкової звітності з податку на додану вартість після закінчення граничного терміну подання податкової звітності за останній податковий період, в тому числі за період, у якому він був платником ПДВ. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.
В судовому засіданні 17.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
12 січня 2011 року рішенням ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя (правонаступником якої наразі є відповідач у справі) № 948 реєстрацію ТОВ «Пролог Лтд» як платника ПДВ було анульовано з посиланням на п. п. «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу, у зв'язку із наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
У січні 2012 року позивачем самостійно виявлені помилки в раніше поданій податковій звітності з ПДВ, а саме в податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, в частині неврахування у складі податкових зобов'язань суми 403 984,92 грн. за операціями з АКБ «Індустріалбанк».
20 січня 2012 року засобами поштового зв'язку ТОВ «Пролог Лтд» направило на адресу відповідача Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2009 року від 18.01.2012, а також уточнені Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) за вересень 2009 року від 18.01.2012.
Уточнений розрахунок та уточнені розшифровки отримані податковим органом 25.01.2012, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Повідомленням ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 07.02.2012 № 1111/10/28-016 уточнюючий розрахунок з ПДВ ТОВ «Пролог Лтд» не визнано як податкову звітність.
Не погоджуючись із повідомленням 07.02.2012 № 1111/10/28-016 ТОВ «Пролог Лтд» звернулось до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративним позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового Кодексу України).
Так, згідно із п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Пунктом 49.9 статті 49 ПК України визначено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: 49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; 49.9.2. у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
Відповідно до п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.
Як вбачається з п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Виходячи з системного аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що законодавством за податковим органом закріплено право або прийняти податкову звітність або відмовити у її прийнятті. При цьому, під підставами вважати податкову звітність неподаною, законодавством передбачено лише випадки надання податкової звітності платником податків або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) заповнену з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 розділу II Кодексу, про що повідомляється платник у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 розділу II Кодексу.
Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).
З наданих до матеріалів справи уточнюючого розрахунку та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредити в розрізі контрагентів, вбачається, що подана позивачем звітність має всі необхідні реквізити, передбачені п. п. 48.3 та 48.4 ст. 48 Податкового Кодексу України, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності); індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Судом встановлено, що за наслідками подання позивачем уточнюючого розрахунку з розшифровкою відповідачем останній був невизнаний як податкова звітність, у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ особою, реєстрацію платником ПДВ якої анульоване. При цьому відмова податкового органу мотивована посиланням на положення п. 184.6 ст. 184 абз. «в», п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України.
Тобто, з офіційної відмови податкового органу вбачається, що будь-яких порушень вимог ст. ст. 48 та 49 ПК України виявлено не було.
Положення п. 202.1 ст. 202 ПК України говорить про звітні податкові періоди, а п. 184.6 ст. 184 ПК України визначає що є останній звітний період платника податку після анулювання його реєстрації як платника ПДВ.
Іншою мовою, та правова підстава, на яку посилається податковий орган у своїй відмові взагалі не визначає обов'язкові умови до звітності, підстави для її неприйняття тощо.
Отже, податковий орган, в порушення вимог п. 49.10 ст. 49 ПК України відмовив у прийняті уточнюючого розрахунку (не визнав як податкову звітність) з підстав, що не передбачені законодавством.
Суд зазначає, що право невизнання податковим органом уточнюючих розрахунків, як податкової звітності, законодавством за податковим органом не закріплено, а не визнання останнім податкової звітності з підстав анулювання реєстрації платника ПДВ законодавством не передбачено.
Посилання відповідача на лист ДПА України від 21.07.2011 № 19705/7/28-0517 суд вважає безпідставним, оскільки по-перше, в ньому йде мова про подання поточної звітності господарюючими суб'єктами у разі анулювання свідоцтва платника ПДВ (в даному випадку подавались уточнюючі розрахунки до звітності, яка надавалась платником ПДВ); по-друге, листи ДПА не мають силу нормативно-правового акту чи акту індивідуальної дії, а тому не встановлюють певні норми і є не обов'язковими для застосування (в даному випадку надані в межах методичної допомоги).
Слід зазначити, що з цього питання є багато індивідуальних податкових роз'яснень ДПС України, які зводяться до того, що оскільки суб'єкт господарювання у разі анулювання реєстрації платника ПДВ виключається із Реєстру платників ПДВ, то уточнюючий розрахунок за період, у якому він був платником ПДВ, такий суб'єкт господарювання подати не може.
З цього приводу слід зауважити наступне.
Чинним Податковим кодексом України, як вже зазначалось вище, передбачено обов'язок платника податків у разі самостійного виявлення помилок подати уточнюючий розрахунок (п. 50.1 ст. 50). Самостійно виправити помилки можливо на протязі 1095 днів.
В той же час, п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України передбачає, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, словосполучення «платник податку» є як в одній так і в іншій нормі ПК України. Але якщо слідувати логіці податкового органу, то податкова інспекція може проводити донарахування сум ПДВ суб'єкту господарювання який вже не є платником ПДВ. Однак, суб'єкт господарювання, реєстрація якого як платника податку ПДВ анульована не має права подавати уточнюючий розрахунок з ПДВ, оскільки він виключений з Реєстру платників ПДВ.
Суд вважає, що такий підхід і читання норм Податкового кодексу України є дуже формальним, оскільки вказані дві норми (п. 50.1 ст. 50 та 102.1 ст. 102 ПК України) передбачають однакові строки реалізації як суб'єктом владних повноважень так і суб'єктом господарювання своїх прав - на донарахування та на самостійне виправлення помилок у звітності, відповідно.
Потенційно інший підхід призведе до звуження прав суб'єкта господарювання (платника податку) та поставить його в нерівні умови з контролюючим органом.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи перелічені вище вимоги законодавства та оцінюючи надані сторонами докази, а також беручи до уваги принципи адміністративного судочинства, які покладені в основу принципу правомірності та обґрунтованості вчинення суб'єктом владних повноважень дій та прийняття ними рішення в межах правового поля, суд приходить до висновку про порушення податковим органом вимог законодавства в частині невизнання уточнюючого розрахунку позивача як податкової звітності з підстав анулювання останнього як платника ПДВ.
У зв'язку із викладеним, керуючись ст. ст. 8, 9 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «Пролог Лтд» та визнання протиправним і скасування повідомлення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 07.02.2012 № 1111/10/28-016 про невизнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лтд».
Також суд зазначає, що згідно п. 49.13 ст. 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лтд» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування повідомлення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 07.02.2012 № 1111/10/28-016 про невизнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лтд».
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лтд» 32,19 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Л.Я. Максименко